Історія кохання
Click to viewЦю пісню Валентин Сільвестров присвятив своїй дружині і другу -Ларисі Бондаренко у 1980 році.В.Сільвестров - один з найкращих композиторів-ліриків сучасності.Його усі твори про любов,і як він сам говорить "мою музику можна порівняти з польовими квітами:в них є краса і немає гніву"...
Валентин Сільвестров і Ларіса Бондаренко закінчили у 60-ті роки Київську консерваторію:Лариса - як музикознавець,а Валентин -композиторський факультет.Вона була йому довгі роки другом,музою і першим критиком його творів.Ось що писали друзі сім"ї про цю творчу сімейну пару : "...Лариса дает сильнейшее впечатление, от нее веет необыкновенной смелостью: дерзость высказываний, страсть и скепсис, непримиримость. В гневных спорах о музыке она явно превосходит мужа, но всегда оставляет за ним последнее слово. Ощущалось, что Сильвестров находится под ее защитой и поэтому имеет возможности для творчества"...
Сильвестров:
"Не знаю, как бы я жил и что стало бы с моей музыкой без Ларисы. Даже если пишу свою фамилию, ощущаю себя каким-то самозванцем - настолько велико ее участие в моей судьбе"..
У 1996 році Лариса раптово вмирає.Коли вона померла, В.Сільвестров вирішив ніколи більше не звертатися до музичної творчості і задумав написати останній твір- пам"яті дружини,у якому втілив увесь їх спільний життєвий та творчий шлях. Він так і назвав його "Реквієм для Ларіси" -композитор працював над ним три роки,цей твір був номінований на Греммі 2005 року,як "кращий класичний твір сучасності"...