Спілкування за вишивкою
Оригинал взят у smijana в Спілкування за вишивкою
Сьогодні (вже вчора) - день блогера..
а днями одна із моїх МШФ lena_ua_mk у пості розмістила пісню "Вишиванка" на слова Миколи Сома, чим повернула мене у 2011 рік.. тому вирішила написати про один блог. Навіть два. Вірніше, про їх авторів. :)
Є така спільнота, такий форум вишивальниць, де безкоштовно майстрині і любителі старовинних і сучасних технік діляться секретами (що, до речі, деколи викликає незадоволення професійних майстрів, адже пояснення по рідкісним тепер старовинним технікам автентичних вишивок не так просто знайти, а навчання ним коштує грошей).
http://vyshyvanka.ucoz.ru/forum/ - це дитя, народжене від щирого бажання зберегти, відродити складні і красиві техніки вишивки, якими ми захоплюємося коли відвідуємо музеї з народним одягом. Навчити всіх бажаючих, поділитися інформацією стосовно українських строїв, тканин, головних уборів, візерунків тощо.
Низький уклін одній із засновниць і господинь цієї спільноти - tana_sribna
Вона дуже багато вклала у неї і вкладає, і не зупиняється: нещодавно стартував новий етнографічний, дуже цікавий проект: http://tana-sribna.livejournal.com/193714.html
Особливо вдячна її за надану мені честь брати участь у Всеукраїнському зльоті вишивальниць у 2011 році, який готувався силами форумлянок і відбувся у приміщенні дитячої бібліотеки Голосіївського району м. Києва.
Уявіть собі повноцінну експозицію: рушників, сорочок, вишитих чохликів і навіть обкладинок для паспортів, відтворених, відшитих старовинних вишивок, уявіть цікавих лекторів і гостей (етнографа Олександра Босого, учасниці тріо "Золоті ключі" Валентину Ковальську та інших, форумлянок, жінок і дівчат які приїхали з різних міст України), виготовлені руками форумлянок бомбезно-красиві призи за перемогу у конкурсах на знання старовинного одягу та технік вишивки (лялечки-мотанки, подушечки для голок, чохлики тощо), майстер-класи з повними наборами схем, тканин, ниток - тільки сідай і вчися, повторюй за майстринею складні мережки, і багато іншого.. Продумані були навіть книга реєстрації і дівчата з табличками, які скеровували гостей від станції метро до місця проведення зльоту. І це все на ентузіазмі, силами жінок не професіоналів таких справ, у багатьох з яких вдома - маленькі діти.
Вийшло абсолютно професійне дійство, дуже цікаве і затишне.
Мені дали повну свободу у організації музично-співочої частини.. і це був перший в моєму житті випадок, коли я могла співати і грати на сопілці те, що особисто мені б хотілося, на мій смак.
Виступи я розбила на блоки, рознесені у часі: 1) життя жінки від молодості до зрілого віку у народних старовинних піснях (дівоцтво-весільні-колискові-та жартівлива про ткання на завершення - "Чоловік Герасим", Чернігівщина), 2) попурі з українських пісень на сопілці (яким підспівували всі присутні :) ), 3) на завершення - дві пісні під гітару.
Словом, це було казкове і хвилююче відчуття - коли тобі дають можливість донести те, що ти любиш, до слухачів.
На мій поклик на форумі вишивальниць про допомогу ("шукаю таланти" :) ) обізвалася всього одна, але чудова молода, молодесенька жінка - мама маленької дівчинки, tvoryvo, яка приймала активну участь у підготовці зльоту, виготовляла призи.
Вона запропонувала заспівати пісню про вишиванку - яка була дуже доречною, і погодилася допомогти співати весільні приспівки Хмельниччини (ще з нами їх співала моя доня, Промінчик, як я зву її в жж)
Складність була в тому, що молодій мамі було важко викроїти час для репетицій.. але вона примудрялася використати ті години коли маленька спала вдень, деколи чоловік був з дитиною, по неділям я приїжджала до неї на Троєщину і ми репетирували в парку, сидячи на зеленій траві.. і це було класно. :)
Тепер у неї вже двоє діток, вона робить теплі і особливі ляльки-мотанки. Нехай не зараз, але я впевнена, ми ще колись знову щось разом заспіваємо. :)
Жартівлива народна пісня з Чернігівщини, у якій є ткацькі терміни: коноплі, починок, мотовило, прання, білення, розміряння полотна. Співають tvoryvo, я і моя донечка.
Прохання в музикантів не стріляти, грають як уміють... я лише за тиждень до виступу вперше взяла в руки бубон і "бубніла" щодня після роботи, щоб встигнути опанувати, через хвилювання співали "із пришвидшенням" - таке буває чомусь часто з аматорами які хвилюються :), і інші недоліки.. у бабусь села Козацького, безумовно, виходило краще.
Але це був дебют і ми старалися. :)
Р.S.Чудовий пост Сміяни.Я якось пропустила вчорашній День Блогера - а це ж дійсно свято,особливо для мене,тому що я не зареєстрована на сьогоднішній момент ні в яких інших мережах-контактах,ФБ,однокласніках -не хочу...,мені вистачає спілкування і цікавих дописів тут у ЖЖ,і дуже хочеться щоб тепле майже домашнє коло друзів завжди залишалось незмінним,такого правда не буває -але ж бажати цього "нє врєдно":))Хочеться щоб ніхто не випадав(особливо надовго)),не хворів,щоб вдома у всіх все було гаразд,та ще й вистачало часу ,сил і бажання на спілкування в блогах!:)).Я дуже рада що в мене такі талановиті,розумні Жж-друзі,які люблять Україну.Такі,наприклад, як smijana і багато інших наших френдів і френдес (виявилось що це ціла спільнота) беруть участь у заходах,присвячених популярізаціїї нашої української культури.І все це вони роблять не формально - а з великим бажанням і душею.Так класно! Молодці! Удачі і успіхів їм та нам усім і надалі...:)
Сьогодні (вже вчора) - день блогера..
а днями одна із моїх МШФ lena_ua_mk у пості розмістила пісню "Вишиванка" на слова Миколи Сома, чим повернула мене у 2011 рік.. тому вирішила написати про один блог. Навіть два. Вірніше, про їх авторів. :)
Є така спільнота, такий форум вишивальниць, де безкоштовно майстрині і любителі старовинних і сучасних технік діляться секретами (що, до речі, деколи викликає незадоволення професійних майстрів, адже пояснення по рідкісним тепер старовинним технікам автентичних вишивок не так просто знайти, а навчання ним коштує грошей).
http://vyshyvanka.ucoz.ru/forum/ - це дитя, народжене від щирого бажання зберегти, відродити складні і красиві техніки вишивки, якими ми захоплюємося коли відвідуємо музеї з народним одягом. Навчити всіх бажаючих, поділитися інформацією стосовно українських строїв, тканин, головних уборів, візерунків тощо.
Низький уклін одній із засновниць і господинь цієї спільноти - tana_sribna
Вона дуже багато вклала у неї і вкладає, і не зупиняється: нещодавно стартував новий етнографічний, дуже цікавий проект: http://tana-sribna.livejournal.com/193714.html
Особливо вдячна її за надану мені честь брати участь у Всеукраїнському зльоті вишивальниць у 2011 році, який готувався силами форумлянок і відбувся у приміщенні дитячої бібліотеки Голосіївського району м. Києва.
Уявіть собі повноцінну експозицію: рушників, сорочок, вишитих чохликів і навіть обкладинок для паспортів, відтворених, відшитих старовинних вишивок, уявіть цікавих лекторів і гостей (етнографа Олександра Босого, учасниці тріо "Золоті ключі" Валентину Ковальську та інших, форумлянок, жінок і дівчат які приїхали з різних міст України), виготовлені руками форумлянок бомбезно-красиві призи за перемогу у конкурсах на знання старовинного одягу та технік вишивки (лялечки-мотанки, подушечки для голок, чохлики тощо), майстер-класи з повними наборами схем, тканин, ниток - тільки сідай і вчися, повторюй за майстринею складні мережки, і багато іншого.. Продумані були навіть книга реєстрації і дівчата з табличками, які скеровували гостей від станції метро до місця проведення зльоту. І це все на ентузіазмі, силами жінок не професіоналів таких справ, у багатьох з яких вдома - маленькі діти.
Вийшло абсолютно професійне дійство, дуже цікаве і затишне.
Мені дали повну свободу у організації музично-співочої частини.. і це був перший в моєму житті випадок, коли я могла співати і грати на сопілці те, що особисто мені б хотілося, на мій смак.
Виступи я розбила на блоки, рознесені у часі: 1) життя жінки від молодості до зрілого віку у народних старовинних піснях (дівоцтво-весільні-колискові-та жартівлива про ткання на завершення - "Чоловік Герасим", Чернігівщина), 2) попурі з українських пісень на сопілці (яким підспівували всі присутні :) ), 3) на завершення - дві пісні під гітару.
Словом, це було казкове і хвилююче відчуття - коли тобі дають можливість донести те, що ти любиш, до слухачів.
На мій поклик на форумі вишивальниць про допомогу ("шукаю таланти" :) ) обізвалася всього одна, але чудова молода, молодесенька жінка - мама маленької дівчинки, tvoryvo, яка приймала активну участь у підготовці зльоту, виготовляла призи.
Вона запропонувала заспівати пісню про вишиванку - яка була дуже доречною, і погодилася допомогти співати весільні приспівки Хмельниччини (ще з нами їх співала моя доня, Промінчик, як я зву її в жж)
Складність була в тому, що молодій мамі було важко викроїти час для репетицій.. але вона примудрялася використати ті години коли маленька спала вдень, деколи чоловік був з дитиною, по неділям я приїжджала до неї на Троєщину і ми репетирували в парку, сидячи на зеленій траві.. і це було класно. :)
Тепер у неї вже двоє діток, вона робить теплі і особливі ляльки-мотанки. Нехай не зараз, але я впевнена, ми ще колись знову щось разом заспіваємо. :)
Click to viewЖартівлива народна пісня з Чернігівщини, у якій є ткацькі терміни: коноплі, починок, мотовило, прання, білення, розміряння полотна. Співають tvoryvo, я і моя донечка.
Прохання в музикантів не стріляти, грають як уміють... я лише за тиждень до виступу вперше взяла в руки бубон і "бубніла" щодня після роботи, щоб встигнути опанувати, через хвилювання співали "із пришвидшенням" - таке буває чомусь часто з аматорами які хвилюються :), і інші недоліки.. у бабусь села Козацького, безумовно, виходило краще.
Але це був дебют і ми старалися. :)
Р.S.Чудовий пост Сміяни.Я якось пропустила вчорашній День Блогера - а це ж дійсно свято,особливо для мене,тому що я не зареєстрована на сьогоднішній момент ні в яких інших мережах-контактах,ФБ,однокласніках -не хочу...,мені вистачає спілкування і цікавих дописів тут у ЖЖ,і дуже хочеться щоб тепле майже домашнє коло друзів завжди залишалось незмінним,такого правда не буває -але ж бажати цього "нє врєдно":))Хочеться щоб ніхто не випадав(особливо надовго)),не хворів,щоб вдома у всіх все було гаразд,та ще й вистачало часу ,сил і бажання на спілкування в блогах!:)).Я дуже рада що в мене такі талановиті,розумні Жж-друзі,які люблять Україну.Такі,наприклад, як smijana і багато інших наших френдів і френдес (виявилось що це ціла спільнота) беруть участь у заходах,присвячених популярізаціїї нашої української культури.І все це вони роблять не формально - а з великим бажанням і душею.Так класно! Молодці! Удачі і успіхів їм та нам усім і надалі...:)