Та звелася з-за лиману...

[lena_ua_mk]

Та звелася з-за лиману
Хмара темно-сиза,
Полоснули ятагани -
Блискавки - донизу.

І вітри на перепутті
Загриміли цепом,
Розірвали свої пута
І помчали степом.

І озвалися долини
Гомоном знайомим,
І упала на коліна
Тиша перед громом.

І земля впилась водою,
Мов живою кров'ю.
І обнявся сміх з журбою,
Ненависть - з любов'ю...

Гей, почуйте, добрі люди,
Заздрить мені треба:
Грім ударив мені в груди,
Грім з ясного неба.

І убив у серці тишу,
Розпанахав спокій -
Я стою і вітром дишу
На землі широкій!

В.Симоненко(1935-1963)