Михеил Саакашвили. Обращение в связи с 7-летием вторжения 100-тысячной российской армии в Грузию
Оригинал взят у holicin в Михеил Саакашвили. Обращение в связи с 7-летием вторжения 100-тысячной российской армии в Грузию
«Наша борьба продолжается. Мы доведём её до победного конца»
Поздно вечером 7 августа 2008 года после получения неопровержимых данных о проникновении массовых колон российской бронетехники через Рокский тоннель на территорию Грузии и после многих дней обстрела с контролируемой российскими офицерами и их местными наёмниками мирных жителей, я принял решение двинуть грузинскую армию для перехвата российских сил и остановки их продвижения.
В первые же часы бойцы 4-ой бригады под командованием генерала Каланадзе подбили колонну российских танков и тяжело ранили командующего российской 58-ой армии, генерала Хрулева. После этого россияне подняли в воздух более 200 самолетов и вертолетов, и стали массово бомбить всю территорию Грузии. Благодаря поставленной Украиной ПВО, мы подбили 14 летательных аппаратов, после чего запас ракет системы Бук у нас иссяк.
После нескольких дней героического сопротивления и дабы избежать окружения, наши войска стали отходить на защиту столицы, а россияне получили приказ двинуться на столицу для свержения моего правительства. В это время сотни тысяч тбилисцев вышли на улицы и в условиях угрозы разбомбить мирный митинг в центре Тбилиси отказались покидать улицы и беспрерывно протестовали против агрессии. Кличем тех дней стало: «Грузия никогда не сдастся».
В Тбилиси прилетели лидеры европейских стран, включая Президента Украины, и встали с народом. В результате такого единства и всеобщей международной поддержки, особенно после объявления США военной гуманитарной операции в поддержку грузинской демократии, Путин был вынужден остановиться на подступах к Тбилиси.
Несмотря на захват дополнительных кусков нашей территории, Россия не могла решить ни одной из своих стратегических задач. Грузия продолжала развиваться, Евросоюз объявил о создании программы "Восточного партнерства", практически никто не признал захват территории.
Сегодня эта борьба продолжается в Украине. Начальник штаба 58-ой армии воюет на Донбассе, а генерал Каланадзе помогает готовить украинских защитников. Совместными усилиями мы доведем эту борьбу до победного конца.
Пізно ввечері 7 серпня 2008 року після отримання неспростовних даних про проникнення масових колон російської бронетехніки через Рокський тунель на територію Грузії і після багатьох днів обстрілу з контрольованою російськими офіцерами та їх місцевими найманцями мирних жителів, я прийняв рішення направити грузинську армію для перехоплення російських сил і зупинки їх просування. У перші ж години бійці 4-ої бригади під командуванням генерала Каланадзе підбили колону російських танків і важко поранили командуючого російської 58-ої армії, генерала Хрулева.
Після цього росіяни підняли в повітря більше 200 літаків і вертольотів, і стали масово бомбити всю територію Грузії. Завдяки поставленої Україною ППО, ми підбили 14 літальних апаратів, після чого запас ракет системи Бук вичерпався. Після кількох днів героїчного опору, і щоб уникнути оточення, наші війська почали відходити на захист столиці, а росіяни отримали наказ рушити на столицю для повалення мого уряду. У цей час сотні тисяч тбилисців вийшли на вулиці та в умовах загрози розбомбити мирний мітинг в центрі Тбілісі відмовилися залишати вулиці і безперервно протестували проти агресії. Кличем тих днів стало: «Грузія ніколи не здається».
У Тбілісі прилетіли лідери європейських країн, включаючи Президента України, і встали з народом. В результаті такої єдності і загальної міжнародної підтримки, особливо після оголошення США військової гуманітарної операції в підтримку грузинської демократії, Путін був змушений зупиниться біля кордонів Тбілісі.
Не дивлячись на захоплення додаткових шматків нашій території, Росія не могла вирішити жадне зі своїх стратегічних завдань. Грузія продовжувала розвиватися, Євросоюз оголосив про створення програми "Східного партнерства", практично ніхто не визнав захоплення території.
Сьогодні ця боротьба продовжується в Україні. Начальник штабу 58-ої арміі воює на Донбасі, а генерал Каламадзе допомагає готувати українських захисників. Спільними зусиллями ми доведемо цю боротьбу до перемоги.
https://www.facebook.com/SaakashviliMikheil/videos/1017650121598702/
«Наша борьба продолжается. Мы доведём её до победного конца»
Поздно вечером 7 августа 2008 года после получения неопровержимых данных о проникновении массовых колон российской бронетехники через Рокский тоннель на территорию Грузии и после многих дней обстрела с контролируемой российскими офицерами и их местными наёмниками мирных жителей, я принял решение двинуть грузинскую армию для перехвата российских сил и остановки их продвижения.
В первые же часы бойцы 4-ой бригады под командованием генерала Каланадзе подбили колонну российских танков и тяжело ранили командующего российской 58-ой армии, генерала Хрулева. После этого россияне подняли в воздух более 200 самолетов и вертолетов, и стали массово бомбить всю территорию Грузии. Благодаря поставленной Украиной ПВО, мы подбили 14 летательных аппаратов, после чего запас ракет системы Бук у нас иссяк.
После нескольких дней героического сопротивления и дабы избежать окружения, наши войска стали отходить на защиту столицы, а россияне получили приказ двинуться на столицу для свержения моего правительства. В это время сотни тысяч тбилисцев вышли на улицы и в условиях угрозы разбомбить мирный митинг в центре Тбилиси отказались покидать улицы и беспрерывно протестовали против агрессии. Кличем тех дней стало: «Грузия никогда не сдастся».
В Тбилиси прилетели лидеры европейских стран, включая Президента Украины, и встали с народом. В результате такого единства и всеобщей международной поддержки, особенно после объявления США военной гуманитарной операции в поддержку грузинской демократии, Путин был вынужден остановиться на подступах к Тбилиси.
Несмотря на захват дополнительных кусков нашей территории, Россия не могла решить ни одной из своих стратегических задач. Грузия продолжала развиваться, Евросоюз объявил о создании программы "Восточного партнерства", практически никто не признал захват территории.
Сегодня эта борьба продолжается в Украине. Начальник штаба 58-ой армии воюет на Донбассе, а генерал Каланадзе помогает готовить украинских защитников. Совместными усилиями мы доведем эту борьбу до победного конца.
Пізно ввечері 7 серпня 2008 року після отримання неспростовних даних про проникнення масових колон російської бронетехніки через Рокський тунель на територію Грузії і після багатьох днів обстрілу з контрольованою російськими офіцерами та їх місцевими найманцями мирних жителів, я прийняв рішення направити грузинську армію для перехоплення російських сил і зупинки їх просування. У перші ж години бійці 4-ої бригади під командуванням генерала Каланадзе підбили колону російських танків і важко поранили командуючого російської 58-ої армії, генерала Хрулева.
Після цього росіяни підняли в повітря більше 200 літаків і вертольотів, і стали масово бомбити всю територію Грузії. Завдяки поставленої Україною ППО, ми підбили 14 літальних апаратів, після чого запас ракет системи Бук вичерпався. Після кількох днів героїчного опору, і щоб уникнути оточення, наші війська почали відходити на захист столиці, а росіяни отримали наказ рушити на столицю для повалення мого уряду. У цей час сотні тисяч тбилисців вийшли на вулиці та в умовах загрози розбомбити мирний мітинг в центрі Тбілісі відмовилися залишати вулиці і безперервно протестували проти агресії. Кличем тих днів стало: «Грузія ніколи не здається».
У Тбілісі прилетіли лідери європейських країн, включаючи Президента України, і встали з народом. В результаті такої єдності і загальної міжнародної підтримки, особливо після оголошення США військової гуманітарної операції в підтримку грузинської демократії, Путін був змушений зупиниться біля кордонів Тбілісі.
Не дивлячись на захоплення додаткових шматків нашій території, Росія не могла вирішити жадне зі своїх стратегічних завдань. Грузія продовжувала розвиватися, Євросоюз оголосив про створення програми "Східного партнерства", практично ніхто не визнав захоплення території.
Сьогодні ця боротьба продовжується в Україні. Начальник штабу 58-ої арміі воює на Донбасі, а генерал Каламадзе допомагає готувати українських захисників. Спільними зусиллями ми доведемо цю боротьбу до перемоги.
https://www.facebook.com/SaakashviliMikheil/videos/1017650121598702/