Зарубки на полях
Невимовно смачний роман проковтнула я майже за добу. Люко Дашвар „Молоко з кров’ю”. Він моєю
рідною мовою, то й пишу нею. Це твір на, здавалося б, обіграну неодноразово тему - кохання. Але долі героїв переплітаються такими візерунками, що відірватися неможливо. І все це на тлі українського села, його звичаїв, приповідок, якоїсь глибокої народності, що знаходить відклик у душі читача. Авторка майстерно зв’язала сучасність й минуле, справжнє й містичне, яке і не видається чимось незвичним - просто доля, фатум, просто їм так судилось. Я неодноразово протягом твору змінювала ставлення до героїв, то співчуваючи їм, то стискаючи кулаки - хіба ж так можна чинити?! А потім серце шепотіло - це кохання. Його не обираєш. А вже те, як вони - Маруся та Степан - з ним поводились, то лише їх справа. Хоча разом з їхніми долями у вир випробувань закрутило й життя інших. Більше ніж 50 років читач проживає разом з героями. Сміється, плаче, здригається і замислюється, гортаючи сторінки. Хто в кінці отримав верх - доля? кохання? коралове намисто, з яким не мала сили розтатися героїня, і намистинка якого докотилася до наших днів? Не має значення. Кохання - сильніше за смерть. І воно поєднає два роди навіть після...
Невыразимо вкусный роман проглотила я почти за сутки. Люко Дашвар „Молоко с кровью”. Он на моём родном языке, потому и пишу им же. Эта книга на, казалось бы, избитую тему - любовь. Но судьбы героев складываются такими узорами, что оторваться невозможно. И все это на фоне украинского села, его обычаев, присказок, какой-то глубокой народности, которая находит отклик в душе читателя. Автор мастерски переплела сегодняшний день и прошлое, реальное и мистику, которая не кажется чем-то необычайным - просто доля, фатум, просто им так суждено. Я не единожды, читая, меняла отношение к героям, то сочувствуя им, то сжимая кулаки - разве ж так можно поступать?! А потом сердце нашептывало - это любовь. Её не выбираешь. А уже то, как они - Маруся и Степан - с ней обходились, это только их дело. Хотя вместе с их судьбами в пучину испытаний закрутило и жизни других. Более 50 лет читатель проживает вместе с героями. Смеется, плачет, содрогается и задумывается, перелистывая страницы. Кто в конце оказался сверху - судьба? любовь? коралловое монисто, с которым не имела силы расстаться героиня, и бусина которого докатилась до наших дней? Не имеет значения. Любовь - сильнее смерти. И она соединит два рода даже после...