На Захід!
- А якщо тобі б дати нове життя? Якщо б забути про все це? Сісти в машину і їхати далеко - на Захід. Їхати і не повертатись? Ти був на Заході? Ні, А я колись був. Був там, де варять зовсім інше пиво з такого ж хмелю, де шиють кращий одяг з такої ж тканини. Там все по-іншому. Ти ж завжди хотів побачити простори Чехії, гори Словаччини, спробувати вина Франції…
- Навіщо, вони знайдуть мене. Вони знайдуть мене рано чи пізно.
- Знаєш, як вони знаходять людей? Знаходять, коли ті повертаються додому. Люди тікають, а потім повертаються назад, з надією, що все залагодилось, а їх ловлять, Ось так вони знаходять людей. А ти їдь туди, де зможеш почати жити по-новому, жити так, як мав би прожити своє життя, без насильства, без неправди, без ненависті.
Ти їдь, їдь, їдь, до самого краю світу. Їдь туди, куди тебе заведе дорога і не повертайся. Кожна дитина, жінка, чоловік, бабуся, дідусь, повинна хоч раз в житті побачити море. А знаєш чому? Тому що там все по-іншому. Там тихо, чути тільки шум моря і крики чайок. Там немає ніяких сигналів, голосів людей, шумів мотору, тільки ти, море і голубе небо.
Ти знайдеш якесь маленьке, затишне містечко, неподалік цього моря. Знайдеш бар, зайдеш туди, посидиш, вип’єш. Залишишся в містечку. Знайдеш кімнатку де поселишся, потім роботу. Хорошу роботу, без поганих начальників. Роботу, де на тебе ніхто не буде давити. Адже в цьому містечку житимуть люди, яка так само як і ти вирішили втекти від всього світу, де їм так само добре як і тобі. Ти знайдеш нових друзів, хоча й страшенно будеш скучати за своїми старими друзями. Ти побудуєш власний дім. Виберешся з скрути.
Зробиш собі нові документи, обереш ім’я, яке тобі до вподоби. Ти станеш місцевим. Пройде багато часу. Але знай, ти не будеш писати ні мені, ні своїм друзям, знайомим, коханій. Ти повинен забути про колишнє життя і спалити всі мости, які зв’язують тебе з ним. Ти повинен почати все з початку, так, ніби це все по-справжньому, ніби ти живеш вперше.
Пройде багато часу, ти звикнеш до цього містечка, до цього життя. Тобі вдасться, а знаєш чому? Тому що ти українець і я вірю в твої сили. Ти унікальний, як і всі галичани. Ти зможеш, тобі все вдасться. А ми зустрінемось з тобою вже в наступному житті. Не згадуй про мене, чуєш? Ти повинен забути про старе життя!
Знайди маленьке містечко десь, подалі звідси. Оселись там, зайди роботу, побудуй дім, почни нове життя, і, хоча й це ризиковано, через декілька років, можливо ти пошлеш маленьку звісточку Юлі. Вона приїде відразу ж. приїде так, щоб не накликати біди, замете всі хвости за собою. Ти зустрінеш її на маленькому вокзалі. Вона вийде з автобусу. Зупиниться навпроти тебе. На ній буде твоє улюблене плаття, у твоїх руках будуть її улюблені квіти. Ви заслуговуєте на те, щоб бути разом. Вона була з тобою увесь час, коли ти був таким поганим і безсердечним, тому ваше нове виття буде для неї як винагорода.
Ви поселитесь разом. Одружитесь, у вас народяться діти, і може колись, коли я вже буду на тому світі, ти збереш всю свою родину, всіх своїх дітей, в тебе буде син, чудовий син, можливо ти його назвеш Олександром - це гарне ім’я; збереш всіх внуків, у тебе будуть чудові внуки - дві дівчинки і один хлопчик. Ви сидітимете в світлій вітальні твого дому. Ти сидітимеш, триматимеш за руку Юлю, а на колінах в тебе буде твій внук. Може тоді ти й розповіш про своє колишнє життя. Скажеш, як всім твоїм нащадкам пощастило, адже вони мало не з’явились на світ. Ти скажеш, що кохаєш Юлю від самого початку, ще тоді, коли побачив її в школі, що ти вдячний їй за те, що вона була завжди з тобою, що не кинула тебе, що чекала усі ці роки, і вірила, коли ти не давав про себе знати, що ти безмежно вдячний їй. Що ти вдячний своїм дітям за те, що вони такі хороші, що подарували тобі таких хороших онуків. Ти подякуєш Богу за те, що він був з тобою, що дав тобі шанс, ти попросиш в нього вибачення, вибачення від всієї душі, від щасливої душі, вибачення не на сповіді, а від щирого серця й духу.
Ти проживеш щасливе й довге життя, життя сповнене нових насолод і нового щастя.
То що, ти поїдеш на Захід? Давай, це твій шанс, не впусти його!
Будь щасливий!
Прощай!
- Навіщо, вони знайдуть мене. Вони знайдуть мене рано чи пізно.
- Знаєш, як вони знаходять людей? Знаходять, коли ті повертаються додому. Люди тікають, а потім повертаються назад, з надією, що все залагодилось, а їх ловлять, Ось так вони знаходять людей. А ти їдь туди, де зможеш почати жити по-новому, жити так, як мав би прожити своє життя, без насильства, без неправди, без ненависті.
Ти їдь, їдь, їдь, до самого краю світу. Їдь туди, куди тебе заведе дорога і не повертайся. Кожна дитина, жінка, чоловік, бабуся, дідусь, повинна хоч раз в житті побачити море. А знаєш чому? Тому що там все по-іншому. Там тихо, чути тільки шум моря і крики чайок. Там немає ніяких сигналів, голосів людей, шумів мотору, тільки ти, море і голубе небо.
Ти знайдеш якесь маленьке, затишне містечко, неподалік цього моря. Знайдеш бар, зайдеш туди, посидиш, вип’єш. Залишишся в містечку. Знайдеш кімнатку де поселишся, потім роботу. Хорошу роботу, без поганих начальників. Роботу, де на тебе ніхто не буде давити. Адже в цьому містечку житимуть люди, яка так само як і ти вирішили втекти від всього світу, де їм так само добре як і тобі. Ти знайдеш нових друзів, хоча й страшенно будеш скучати за своїми старими друзями. Ти побудуєш власний дім. Виберешся з скрути.
Зробиш собі нові документи, обереш ім’я, яке тобі до вподоби. Ти станеш місцевим. Пройде багато часу. Але знай, ти не будеш писати ні мені, ні своїм друзям, знайомим, коханій. Ти повинен забути про колишнє життя і спалити всі мости, які зв’язують тебе з ним. Ти повинен почати все з початку, так, ніби це все по-справжньому, ніби ти живеш вперше.
Пройде багато часу, ти звикнеш до цього містечка, до цього життя. Тобі вдасться, а знаєш чому? Тому що ти українець і я вірю в твої сили. Ти унікальний, як і всі галичани. Ти зможеш, тобі все вдасться. А ми зустрінемось з тобою вже в наступному житті. Не згадуй про мене, чуєш? Ти повинен забути про старе життя!
Знайди маленьке містечко десь, подалі звідси. Оселись там, зайди роботу, побудуй дім, почни нове життя, і, хоча й це ризиковано, через декілька років, можливо ти пошлеш маленьку звісточку Юлі. Вона приїде відразу ж. приїде так, щоб не накликати біди, замете всі хвости за собою. Ти зустрінеш її на маленькому вокзалі. Вона вийде з автобусу. Зупиниться навпроти тебе. На ній буде твоє улюблене плаття, у твоїх руках будуть її улюблені квіти. Ви заслуговуєте на те, щоб бути разом. Вона була з тобою увесь час, коли ти був таким поганим і безсердечним, тому ваше нове виття буде для неї як винагорода.
Ви поселитесь разом. Одружитесь, у вас народяться діти, і може колись, коли я вже буду на тому світі, ти збереш всю свою родину, всіх своїх дітей, в тебе буде син, чудовий син, можливо ти його назвеш Олександром - це гарне ім’я; збереш всіх внуків, у тебе будуть чудові внуки - дві дівчинки і один хлопчик. Ви сидітимете в світлій вітальні твого дому. Ти сидітимеш, триматимеш за руку Юлю, а на колінах в тебе буде твій внук. Може тоді ти й розповіш про своє колишнє життя. Скажеш, як всім твоїм нащадкам пощастило, адже вони мало не з’явились на світ. Ти скажеш, що кохаєш Юлю від самого початку, ще тоді, коли побачив її в школі, що ти вдячний їй за те, що вона була завжди з тобою, що не кинула тебе, що чекала усі ці роки, і вірила, коли ти не давав про себе знати, що ти безмежно вдячний їй. Що ти вдячний своїм дітям за те, що вони такі хороші, що подарували тобі таких хороших онуків. Ти подякуєш Богу за те, що він був з тобою, що дав тобі шанс, ти попросиш в нього вибачення, вибачення від всієї душі, від щасливої душі, вибачення не на сповіді, а від щирого серця й духу.
Ти проживеш щасливе й довге життя, життя сповнене нових насолод і нового щастя.
То що, ти поїдеш на Захід? Давай, це твій шанс, не впусти його!
Будь щасливий!
Прощай!