Люблю цю творчість . Обійми Дощу
Є така людина - Володимир Агафонкін_гурт Обійми Дощу - хороші Музику й тексти пише хлопчина :
Мертве дерево і вітер
Погаслий світ очей моїх
Не здатен освітити шлях
До мрій, що зберегти не зміг,
Перетворивши в попіл, прах.
Життя тепер - холодна ніч.
Пронизуючи плоть наскрізь,
Заглушуючи смертний клич,
Знов робить черговий поріз.
Чи витримаю я цей біль?
Чи слід мені чекати світла?
Чи не покинути цей бій
Між мертвим деревом і вітром?
Щоб не брехати вже собі,
Що все гаразд, до посивіння -
Чи не покинути цей бій
Між існуванням і спасінням?
Як мертве дерево, стою,
Не в змозі зберегти надію,
Бо до життя любов свою
Я повернути не зумію.
Не хочу більше чути слів.
Мені набридло існувати.
Хоч я чекаю безліч днів,
Душа не може вже чекати.
Чи витримаю я цей біль?
Чи слід мені чекати світла?
Чи не покинути цей бій
Між мертвим деревом і вітром?
У всьому винен тільки я,
Тепер засуджений страждати.
Чи не залишити життя,
Коли не болісно вмирати?
_______________________
Дорогою вічності
Дорогу твою не змінити -
Вона оповита голими гілками
Й камінням під ногами.
Але ти зможеш повернутись,
Усе забути і мене знайти -
Я чекаю, йди...
Приспів:
Ти побачиш світ моїх снів.
Ти почуєш пісню небесних птахів
І відчуєш свободу ночей,
Що розкидують зорі на небосхил.
Я зруйную віру печер.
Я збудую храми вічних озер,
І ми вийдемо в неосяжні лани
Танцювати під дощем.
У серці, бо поряд різні люди,
Спокою не буде й воля рветься в тебе
Як місяць в денне небо
І я знаю, що ти скоро
Перетнеш це море чорної води -
Я чекаю, іди...
Приспів
Думки застигли у скульптурах,
І лежать в тортурах теплі білі дні,
Що воскресають навесні
І ти надію не втрачай
І не поспішай сюди зійти -
Я чекаю завжди...
Приспів
Це стрибок до сірих вершин.
Це початок буття нової душі,
Що не буде шукати себе
І блукати лісами на самоті
Ти поринеш у світ моїх снів.
Я проведу тебе до сивих степів,
Де чекає вічне життя
Й вільний подих кришталевих ідей.
___________________________
Її душі зів’ялі квіти
Розбитих мрій
Не повернути.
Настанув час журби і смути...
Це ангел мій
Стомився гріти
Її душі зів’ялі квіти.
В сердець одвічній боротьбі
Кохання спричиняє біль.
Чи має значення життя,
Якщо загинуть почуття?..
Спливає час,
Минають роки...
Набридло. Хочу вічний спокій.
Немає нас...
Є лиш самотність,
Що хворої жадає плоті.
Чи душу промайне журба,
Якщо не будеш ти моя?
Це темна, болісна доба.
Почуй, як гірко плачу я...
Ненавиджу кохання,
Що душу ставить під удар,
Підсилює страждання
У світі вічних темних хмар.
Ненавиджу надію,
Що в душу встромлює свій ніж,
Що серцем володіє
В той час як доля твердить "ріж!".
___________________________
Під хмарами
Я йду під хмарами,
Що плачуть, Мов ображене дитя -
Зворушливо і сильно
Колись ми марили
Про спільне щастя й вічні почуття
Так впевнено і вільно.
Небесні сльози
Омивають землю подихом весни -
Вона до цього звикла
Кохання, може,
Й розквітало серед мрій і теплих снів...
Та маревом і зникло.
_______________________________
Самотні ночі
Згадую теплий вечір, -
Це було, мов учора, -
Тримавши тебе за плечі,
В очах бачив синє море -
Бавився сяйвом місяць
В воді чистій і прозорій,
Й під хвиль колискову пісню
Чарівно ясніли зорі...
Нічого я більш не хочу,
Нічого мені не треба,
Тільки в рідні дивитись очі
І бачить безмежне небо,
Дні і весняні, й літні,
І восени, і взимку
За руки тримати рідні,
Відчути тепло й підтримку...
Тихо тобі шепочу
Шелестом світлого ранку,
Ніжно тебе лоскочу
Теплим дощем на світанку,
Дивлячись небом в очі,
Тільки сказати хочу -
Вип’ють самотні ночі
Душу твою до останку.
Мертве дерево і вітер
Погаслий світ очей моїх
Не здатен освітити шлях
До мрій, що зберегти не зміг,
Перетворивши в попіл, прах.
Життя тепер - холодна ніч.
Пронизуючи плоть наскрізь,
Заглушуючи смертний клич,
Знов робить черговий поріз.
Чи витримаю я цей біль?
Чи слід мені чекати світла?
Чи не покинути цей бій
Між мертвим деревом і вітром?
Щоб не брехати вже собі,
Що все гаразд, до посивіння -
Чи не покинути цей бій
Між існуванням і спасінням?
Як мертве дерево, стою,
Не в змозі зберегти надію,
Бо до життя любов свою
Я повернути не зумію.
Не хочу більше чути слів.
Мені набридло існувати.
Хоч я чекаю безліч днів,
Душа не може вже чекати.
Чи витримаю я цей біль?
Чи слід мені чекати світла?
Чи не покинути цей бій
Між мертвим деревом і вітром?
У всьому винен тільки я,
Тепер засуджений страждати.
Чи не залишити життя,
Коли не болісно вмирати?
_______________________
Дорогою вічності
Дорогу твою не змінити -
Вона оповита голими гілками
Й камінням під ногами.
Але ти зможеш повернутись,
Усе забути і мене знайти -
Я чекаю, йди...
Приспів:
Ти побачиш світ моїх снів.
Ти почуєш пісню небесних птахів
І відчуєш свободу ночей,
Що розкидують зорі на небосхил.
Я зруйную віру печер.
Я збудую храми вічних озер,
І ми вийдемо в неосяжні лани
Танцювати під дощем.
У серці, бо поряд різні люди,
Спокою не буде й воля рветься в тебе
Як місяць в денне небо
І я знаю, що ти скоро
Перетнеш це море чорної води -
Я чекаю, іди...
Приспів
Думки застигли у скульптурах,
І лежать в тортурах теплі білі дні,
Що воскресають навесні
І ти надію не втрачай
І не поспішай сюди зійти -
Я чекаю завжди...
Приспів
Це стрибок до сірих вершин.
Це початок буття нової душі,
Що не буде шукати себе
І блукати лісами на самоті
Ти поринеш у світ моїх снів.
Я проведу тебе до сивих степів,
Де чекає вічне життя
Й вільний подих кришталевих ідей.
___________________________
Її душі зів’ялі квіти
Розбитих мрій
Не повернути.
Настанув час журби і смути...
Це ангел мій
Стомився гріти
Її душі зів’ялі квіти.
В сердець одвічній боротьбі
Кохання спричиняє біль.
Чи має значення життя,
Якщо загинуть почуття?..
Спливає час,
Минають роки...
Набридло. Хочу вічний спокій.
Немає нас...
Є лиш самотність,
Що хворої жадає плоті.
Чи душу промайне журба,
Якщо не будеш ти моя?
Це темна, болісна доба.
Почуй, як гірко плачу я...
Ненавиджу кохання,
Що душу ставить під удар,
Підсилює страждання
У світі вічних темних хмар.
Ненавиджу надію,
Що в душу встромлює свій ніж,
Що серцем володіє
В той час як доля твердить "ріж!".
___________________________
Під хмарами
Я йду під хмарами,
Що плачуть, Мов ображене дитя -
Зворушливо і сильно
Колись ми марили
Про спільне щастя й вічні почуття
Так впевнено і вільно.
Небесні сльози
Омивають землю подихом весни -
Вона до цього звикла
Кохання, може,
Й розквітало серед мрій і теплих снів...
Та маревом і зникло.
_______________________________
Самотні ночі
Згадую теплий вечір, -
Це було, мов учора, -
Тримавши тебе за плечі,
В очах бачив синє море -
Бавився сяйвом місяць
В воді чистій і прозорій,
Й під хвиль колискову пісню
Чарівно ясніли зорі...
Нічого я більш не хочу,
Нічого мені не треба,
Тільки в рідні дивитись очі
І бачить безмежне небо,
Дні і весняні, й літні,
І восени, і взимку
За руки тримати рідні,
Відчути тепло й підтримку...
Тихо тобі шепочу
Шелестом світлого ранку,
Ніжно тебе лоскочу
Теплим дощем на світанку,
Дивлячись небом в очі,
Тільки сказати хочу -
Вип’ють самотні ночі
Душу твою до останку.