Хвилина тиші (Хорта)

[legenda1]

Коли скінчаться запеклі бої замовкнуть залпи гармат
І кораблі на крилах вітрилах з війни повернуться додому
Коли навколо будуть свої і заплаче старий солдат
Від того, що смерть не підійметься більше з аеродрому
Коли тіла вкриє трава, а кров проросте у ній маком
І туман впаде камуфляжем звечора на долину
Вони впадуть до землі, біля танка з розірваним траком
І Бог подарує їм мирної тиші хвилину

І слухати серце і слухати вітер
А не те, що говорять люди
І лежати у житі кайфуя від миті
Якої більше ніколи не буде
Берегти ту що поруч, що зараз ліворуч
І так просто хочеться жити
Зберегти мов світлину, цю тиші хвилин
Що більше не повторити
2

Кохана, не треба розмов, кохана, не треба докорів
Ми знаємо, що один одному можемо зараз сказати
Життя, не написи пабліків плазмових моніторів
І знаєш, що нас дратують, у цих справах, чиїсь там поради
Кохана, вимкни ліхтар, давай посидимо у пітьмі
А за вікнами місто вовтузиться, мов лабораторні миші
Замість тисячи слів, ніжно мене обійми
І Бог подарує нам справжню хвилину тиші
3

Той хто вище, запалює зорі і по снах розсипає нам мрії
Дарує трішечки світла, надію в тепло і кохання
За це бере з собою поетів, cпіваків та лицедіїв
Залишаючи нам на згадку вірші, пісні, оповідання
І кожної ночі їх душі, палають у небі над дахом
Як маяки всім тим, хто займе спустілії ніші
«До часу» зачиняється брама, що веде зоряним шляхом
На їх честь просто зараз хвилина повної тиші