З цієї історії, яку навіть можна назвати "нашою", можна було б створити красиву казку про кохання: з випадковими зустрічами, несподіваними вчинками, необдуманими та недбало кинутими словами, романтичними мріями, дивними снами, обманами, переписками, віршами, піснями, цитатами, ночами зовсім без кордонів і днями з ними, революцією, Інфоцентрами, спецназом та "Беркутами", ночівлею за оголошеннями типу "візьму дівчат на ніч", кількома днями народження, несподіваними, дивними та крутими подарунками, мандрівками, найнеможливішими варіантами, іншими чоловіками поряд зі мною та багатьма дівчатами навколо тебе, різними містами та країнами, тисячами кілометрів та сотнями інших людей, весною посеред зими та піврічним літом, пророцтвами, збігами, навіть магією... Ця історія могла б стати прекрасним сюжетом для психологічної постмодерної книги або романтичного фільму з непередбаченими поворотами сюжету.
От тільки кохання нема)
ПС: А в моїй Венеції був отой, один з найнеможливіших та цікавіших "варіантів" )
Click to view