Трішки роздумів про щирість
Моя робота постійно зіштовхує мене з дуже різними людьми - візажистами, флористами, фотографами, танцюристами, співаками, моделями, ветеринарами, радіоведучими, поетами і ще багато з ким (список професій дійсно неймовірно довгий). Хтось із них має гроші, хтось не надто, у когось багато друзів, у когось їх взагалі немає. Вони говорять різними мовами, мають різні характери і долі.
Дуже часто я продовжую спілкуватися з колегами і клієнтами навіть після закінчення нашої спільної з ними роботи. Далеко не завжди можна стати хорошими друзями, але приємне спілкування - річ набагато простіша, особливо, якщо ви цікаві одне для одного. Мало хто не цікавиться життям інших, хоча б поверхнево. Існування та популярність Facebook та Instagram чудово це доводять. Я сама активно користуюсь соцмережами, і часто маю бажання поділитися побаченим у подорожі, наприклад, або власними враженнями, з друзями і фоловерами. Якщо моє фото, або допис підіймуть комусь настрій, здадуться доречними чи вдалими - мені буде дуже приємно
.
Серед моїх знайомих, зв*язок з якими лишився якраз після закінчення спільних проектів, є дівчина-флорист Лаура. Ми зараз мало спілкуємось, але я слідкую за її оновленнями в соцмережах, переглядаючи френдстрічку. Щоразу мене вражають простота і щирість її думок, виражених у підписах під фото в Instagram. Одна фраза, чи цілий абзац, але вони звертають на себе увагу своєю справжністю.
"Мечтаете приобрести собаку, но то ли семья не разрешает, то ли не позволяет обстоятельства, то приходите и ухаживаете за бездомными, они в этом нуждаются больше! Я давно мечтаю о собаке, но в общежитие это запрещено, вот и прихожу в приют. Хотите купить собаку? Лучше возьмите с приюта! Важно не порода, а верное собачье сердце."
"Стена любви в Париже, здесь на одной стене написано "Я тебя люблю" на 311 языков мира, даже есть шрифт Брайля для слепых и жест на языке ASL для глухих. Не бойтесь любить и будьте любимыми!"
"Когда гуляла по ночному Парижу то чувствовала себя героиней фильма Вуди Аллена "Полночь в Париже".
"Из-за враждебности между разными религиями я решила снять свой православный крест и стать светским гуманистом, но я открыта для изучения, извлекаю только самое важное из каждой религии по своему усмотрению."
У її підписах часто бувають стилістичні помилки.
Лаура не чує, тому її тексти генеруються гугл-перекладачем - англійською вона володіє краще за російську. Але мені байдуже на помилки. Я просто спостерігаю, як ця дівчина працює з квітами, бере участь у конкурсах краси, подорожує світом, займається благодійністю та волонтерською діяльністю, підбирає одяг, пише про свої дитячі мрії і переживання, готує для рідних, і просто любить життя. І мене турбує питання:
"Невже ми всі маємо бути глухими, аби стати такими життєрадісними, усміхненими та щирими?"
Інколи і мені хочеться перестати чути, або говорити, аби зрозуміти, як це - сприймати життя настільки тепло і радісно.
Можливо, є якийсь інший шлях?
Профіль Лаури в Instagram
