Вільнюс. 28 листопада
Продовжуємо не зовсім прямі трансляції з Вільнюса)
Дарма все-таки на нашого президента зводять наклепи, буцімто він боягуз. Хай гелікоптер стоїть без діла, хай яйця перетворюються в тупі важкі предмети, а від авта до кабінету проводжає батальйон бодігардів, але принаймні сорому Янукович не боїться.
Півроку водити за ніс усю Європу. Обнадіяти нібито недурних же людей так, що ті вже чіпляли собі на погони чергову зірочку (видерти Україну з чіпких рученят Путєна, як з'ясувалося, прагнули не лише наші найближчі сусіди на кшталт Польщі чи Литви, а й навіть лєпша подруга самого ВВП Ангела Меркель). А потім насцяти плюнути всім цим наївнякам у душу, розвернутися на 180 градусів і показати голу дупу заявити, що Європа зажала $165 мільярдів на розвиток наших найкращих у світі холодильників, а тому ніхто нікуди вже не йде і взагалі, привіт вам від Володимира Володимировича.
І після цього всього з'явитися перед очі трьох десятків розгніваних чоловіків та жінок з недбалою посмішечкою - вчинок не крадія шапок, но мужа.
Ви не повірите, але є ще в ЄС люди, які не втратили надії на диво. Ну або принаймні роблять такий вигляд. Президент Литви Даля Грібаускайте, чекаючи на приїзд Януковича, заявила, що «ситуація щодо України остаточно проясниться 29 листопада після обіду». Плюнь Євросоюзу в очі, утреться й скаже «Божа роса»...
Правда, фрау Меркель виявилася більш цинічною і прямо сказала, що «надії більше нема».
Хоча під час більш ніж двогодинного очікування головного (анти)героя саміту в холодному дворі Палацу великих князів литовських у журналістів уже яких тільки версій його затримки не народилося. Від «передумав і не приїде» до «передумав і підпише».
Неформальний робочий обід, який за розкладом мав стартувати о 19:00, запізнився більш ніж на дві години, бо всі чекали Януковича.
Ну тобто не самого його, а ще й лідерів ЄС Германа ван Ромпея, Жозе Мануела Баррозу, голову Європарламенту Карела Шульца та п'ятьох глав інших держав «Східного партнерства». Як з'ясувалося вже майже після години очікування, всі вони проводили зустріч між собою. Але передусім - євросоюзівці з Януковичем, якого - ггг - все ще «намагалися переконати підписати Угоду про асоціацію».
Він, конєшно ж, знову заявив, що не підпише. Але вже після того, як Ромпей і Баррозу приїхали до палацу, десь застряг іще на годину. Словом, найочікуваніший гість. На обіді, до речі, Янука посадили між Баррозу і прем'єр-міністром Греції.
Власне, сам саміт як такий почнеться в п'ятницю і триватиме пару годин - до 13-ї. До цього часу Україна залишатиметься топ-темою місцевих і не тільки новин, а потім про неї явно надовго забудуть.
На вулицях Вільнюса. Погодка тут мінлива - в четвер і градом сипало, і дощем поливало, і сонечко крізь хмари проглядало...
Поки що ж іноземні журналісти рищуть по медіа-центру (про сіє завєдєніє - трохи нижче) в пошуках українських колег, бо бідакам багато чого не зрозуміло. Причому зразу видно, хто в Україні вже бував і знає реалії, а для кого це повна терра інкогніта.
Поляків уже цікавить тільки одне: де можна побачити й почути лідерів опозиції. Журналісти телепрограми «Факти», коли ми їм повідомили, що о 13-й уся трійка (за планом) братиме участь у дискусії на тему «Україна як (не)асоційована держава: можливості і виклики», аж застрибали з радощів.
Там же, до речі, завтра можна буде побачити й екс-главу януковичівського МЗС Петра Порошенка. Правда, Петра Олексійовича чомусь заздалегідь не акредитували, виписали бейджик ручкою)))
А швейцарський красунчик арійської наружності (теж телевізійник) розпитував, чи дійсно Азаров говорив про те, що ЄС повинен надати Україні якісь компенсації за можливі проблеми з Росією після підписання угоди про асоціацію. І все ніяк не міг повірити, що таке буває. Мовляв, «це ж імпосібл, щоб отак прямо говорили про гроші».
Принагідно Йонас спробував нас «утішити» тим, що Швейцарія теж не в ЄС, так що у неї з Україною є багато спільного:)
Власне, все найцікавіше 28 листопада, до відкриття «пленарної сесії» саміту, відбувалося конференції громадянського суспільства. Де міністри закордонних справ Швеції та Польщі й великі друзі України Карел Більдт і Радослав Сікорський уже майже не добирали дипломатичних висловів щодо нашої поведінки й майбутнього (трохи детальніше про це можна прочитати тут), а Яценюк у кулуарах не міг надивуватися, як наївні лідери ЄС могли повірити у від початку такий очевидний (для нього) блеф Януковича.
Сікорський (крайній праворуч) і Більдт.
Глядачі:
Сєня:
Пару витягів із коментарів Арсенія іноземним журналістам і нам:
«Цей Президент (угоду про асоціацію з ЄС) не підпише. Особисто для Януковича немає жодного резону підписувати Угоду про асоціацію, адже його головна мета - зберегти владу після 2015 року. Скажіть, яким чином він міг би це зробити, якби Україна підписала угоду з ЄС? Адже в такому разі він був би зобов'язаний забезпечити проведення чесних і демократичних виборів.
Тому я всім від початку говорив - у Брюсселі, Вашингтоні тощо - хлопці, прокиньтеся!»
«Хлопці», схоже, прозорливого Яценюка не слухали. Аж кілька днів тому почали йому телефонувати з визнанням «ти мав рацію», про що Арсеній Петрович розповів досить задоволено.
Власне, де-факто для опозиції загалом і передусім для нього особисто нинішня ситуація є найвигіднішою. Із президентом-євроінтегратором боротися було б складніше, ніж із чмом-яке-розбило-європейські-надії-українського-народу. Юля, опять же, залишається в тюрмі й Арсенієвому висуненню в президенти від «Батьківщини» завадити не зможе. Тож:
«Стратегія опозиції надалі зрозуміла: готуватися до виборів, обирати нового Президента, уряд, європейський парламент, - владу, яка буде підписувати і ратифікувати цю угоду».
«Можна сказати, що це - вже початок президентської гонки».
На яку, знову наголосив лідер Фронту змін «Батьківщини», підуть одразу три кандидати від опозиції. Адже «від цієї влади можна чекати всього - когось із кандидатів можуть зняти або ще щось. Тому в першому турі балотуватися будуть троє опозиційних кандидатів - це будуть такі собі «праймеріз». І той, хто вийде в другий тур, отримає максимальну й необмежену підтримку від усіх опозиційних сил, яка забезпечить йому максимальну підтримку».
На запитання, що, на його думку, повинен робити Євромайдан - розходитися чи стояти й далі, Сеня відповів дипломатично:
«Я точно знаю, що треба робити Україні. Обрати на виборах 2015 року проєвропейського Президента, який підпише Угоду про асоціацію з ЄС. Це довгий шлях, на якому будуть і майдани, і протистояння в парламенті, і багато роботи всередині та за межами України».
Ще там представники громадських організацій підписували символічну угоду про асоціацію:
І обіцяли подарувати Януку символічну ж півтораметрову ручку, аби в нього не затремтіла рука підписати угоду:
Чи подарували - не знаємо, бо акція мала відбутися перед Палацом великих князів литовських, і ми її в той момент не бачили. А отака чудова українська акція там точно була.
А тепер трохи лучєй подяки організаторам саміту від вдячних українських журналістів.
Як можна було запхати медіа-центр (у якому, до речі, й акредитацію на заходи саміту треба отримувати) до чорта на роги, і при цьому не забезпечити не те що якихось постійних шатлів, а бодай вказівників на шляху до цього чудового місця?
Власне, медіа-центр розташований у тому самому виставковому центрі LITEXPO, де сьогодні проходитиме сесія самого саміту. І от сьогодні до нього зранку від центру й деяких готелів везуть автобуси (зараз поїдемо), а по завершенні пускають регулярні шатли до центру й аеропорту.
Ось він:
Ура, звісно, але роботу медіа-центр почав іще в четвер, перший офіційний день саміту. І добратися до нього в цей день можна було тільки громадським транспортом. Добрі організатори написали, що туди ходять такі-то автобуси і тролейбуси. Але «найкраще - на таксі».
Ну блін, звісно ж найкраще. Бо ніде жодним словом не згадано про те, що оте LITEXPO литовською називається зовсім інакше, як, власне, й зупинка, на якій треба виходити (див напис на зупинці)
Ну ОК, про це ми розпитали доброго автобусного водія, на якого натрапили ще й дорогою назад.
Але вилазиш на тій зупинці, а там - ліс, по типу як у Києві між далекими павільйонами ВДНГ. Правда, є «стаціонарний» вказівник на Rumeros, але один і біля самої зупинки. А потім - як Ілля Муромець, думай, якою з доріг іти подальші 500 метрів. Хоч би таблички якісь почіпляли «дурним журналістам - туди».
Ми-то найшли, звісно (природно, спершу пішовши не туди:)), але якби така організація була в Україні, то явно б усі обурювалися, як нам далеко до Європи.
А тут країна головує в ЄС, міжду прочім, про що радо повідомляє емблемка на кожній транспортній мапі.
А всередині харашо, дають в необмежених кількостях чай-каву-печиво-воду, інтернет і всьо такоє.
Нічний проспект Гедиміна
Далі буде, залишайтеся з нами))
Дарма все-таки на нашого президента зводять наклепи, буцімто він боягуз. Хай гелікоптер стоїть без діла, хай яйця перетворюються в тупі важкі предмети, а від авта до кабінету проводжає батальйон бодігардів, але принаймні сорому Янукович не боїться.
Півроку водити за ніс усю Європу. Обнадіяти нібито недурних же людей так, що ті вже чіпляли собі на погони чергову зірочку (видерти Україну з чіпких рученят Путєна, як з'ясувалося, прагнули не лише наші найближчі сусіди на кшталт Польщі чи Литви, а й навіть лєпша подруга самого ВВП Ангела Меркель). А потім насцяти плюнути всім цим наївнякам у душу, розвернутися на 180 градусів і показати голу дупу заявити, що Європа зажала $165 мільярдів на розвиток наших найкращих у світі холодильників, а тому ніхто нікуди вже не йде і взагалі, привіт вам від Володимира Володимировича.
І після цього всього з'явитися перед очі трьох десятків розгніваних чоловіків та жінок з недбалою посмішечкою - вчинок не крадія шапок, но мужа.
Ви не повірите, але є ще в ЄС люди, які не втратили надії на диво. Ну або принаймні роблять такий вигляд. Президент Литви Даля Грібаускайте, чекаючи на приїзд Януковича, заявила, що «ситуація щодо України остаточно проясниться 29 листопада після обіду». Плюнь Євросоюзу в очі, утреться й скаже «Божа роса»...
Правда, фрау Меркель виявилася більш цинічною і прямо сказала, що «надії більше нема».
Хоча під час більш ніж двогодинного очікування головного (анти)героя саміту в холодному дворі Палацу великих князів литовських у журналістів уже яких тільки версій його затримки не народилося. Від «передумав і не приїде» до «передумав і підпише».
Неформальний робочий обід, який за розкладом мав стартувати о 19:00, запізнився більш ніж на дві години, бо всі чекали Януковича.
Ну тобто не самого його, а ще й лідерів ЄС Германа ван Ромпея, Жозе Мануела Баррозу, голову Європарламенту Карела Шульца та п'ятьох глав інших держав «Східного партнерства». Як з'ясувалося вже майже після години очікування, всі вони проводили зустріч між собою. Але передусім - євросоюзівці з Януковичем, якого - ггг - все ще «намагалися переконати підписати Угоду про асоціацію».
Він, конєшно ж, знову заявив, що не підпише. Але вже після того, як Ромпей і Баррозу приїхали до палацу, десь застряг іще на годину. Словом, найочікуваніший гість. На обіді, до речі, Янука посадили між Баррозу і прем'єр-міністром Греції.
Власне, сам саміт як такий почнеться в п'ятницю і триватиме пару годин - до 13-ї. До цього часу Україна залишатиметься топ-темою місцевих і не тільки новин, а потім про неї явно надовго забудуть.
На вулицях Вільнюса. Погодка тут мінлива - в четвер і градом сипало, і дощем поливало, і сонечко крізь хмари проглядало...
Поки що ж іноземні журналісти рищуть по медіа-центру (про сіє завєдєніє - трохи нижче) в пошуках українських колег, бо бідакам багато чого не зрозуміло. Причому зразу видно, хто в Україні вже бував і знає реалії, а для кого це повна терра інкогніта.
Поляків уже цікавить тільки одне: де можна побачити й почути лідерів опозиції. Журналісти телепрограми «Факти», коли ми їм повідомили, що о 13-й уся трійка (за планом) братиме участь у дискусії на тему «Україна як (не)асоційована держава: можливості і виклики», аж застрибали з радощів.
Там же, до речі, завтра можна буде побачити й екс-главу януковичівського МЗС Петра Порошенка. Правда, Петра Олексійовича чомусь заздалегідь не акредитували, виписали бейджик ручкою)))
А швейцарський красунчик арійської наружності (теж телевізійник) розпитував, чи дійсно Азаров говорив про те, що ЄС повинен надати Україні якісь компенсації за можливі проблеми з Росією після підписання угоди про асоціацію. І все ніяк не міг повірити, що таке буває. Мовляв, «це ж імпосібл, щоб отак прямо говорили про гроші».
Принагідно Йонас спробував нас «утішити» тим, що Швейцарія теж не в ЄС, так що у неї з Україною є багато спільного:)
Власне, все найцікавіше 28 листопада, до відкриття «пленарної сесії» саміту, відбувалося конференції громадянського суспільства. Де міністри закордонних справ Швеції та Польщі й великі друзі України Карел Більдт і Радослав Сікорський уже майже не добирали дипломатичних висловів щодо нашої поведінки й майбутнього (трохи детальніше про це можна прочитати тут), а Яценюк у кулуарах не міг надивуватися, як наївні лідери ЄС могли повірити у від початку такий очевидний (для нього) блеф Януковича.
Сікорський (крайній праворуч) і Більдт.
Глядачі:
Сєня:
Пару витягів із коментарів Арсенія іноземним журналістам і нам:
«Цей Президент (угоду про асоціацію з ЄС) не підпише. Особисто для Януковича немає жодного резону підписувати Угоду про асоціацію, адже його головна мета - зберегти владу після 2015 року. Скажіть, яким чином він міг би це зробити, якби Україна підписала угоду з ЄС? Адже в такому разі він був би зобов'язаний забезпечити проведення чесних і демократичних виборів.
Тому я всім від початку говорив - у Брюсселі, Вашингтоні тощо - хлопці, прокиньтеся!»
«Хлопці», схоже, прозорливого Яценюка не слухали. Аж кілька днів тому почали йому телефонувати з визнанням «ти мав рацію», про що Арсеній Петрович розповів досить задоволено.
Власне, де-факто для опозиції загалом і передусім для нього особисто нинішня ситуація є найвигіднішою. Із президентом-євроінтегратором боротися було б складніше, ніж із чмом-яке-розбило-європейські-надії-українського-народу. Юля, опять же, залишається в тюрмі й Арсенієвому висуненню в президенти від «Батьківщини» завадити не зможе. Тож:
«Стратегія опозиції надалі зрозуміла: готуватися до виборів, обирати нового Президента, уряд, європейський парламент, - владу, яка буде підписувати і ратифікувати цю угоду».
«Можна сказати, що це - вже початок президентської гонки».
На яку, знову наголосив лідер Фронту змін «Батьківщини», підуть одразу три кандидати від опозиції. Адже «від цієї влади можна чекати всього - когось із кандидатів можуть зняти або ще щось. Тому в першому турі балотуватися будуть троє опозиційних кандидатів - це будуть такі собі «праймеріз». І той, хто вийде в другий тур, отримає максимальну й необмежену підтримку від усіх опозиційних сил, яка забезпечить йому максимальну підтримку».
На запитання, що, на його думку, повинен робити Євромайдан - розходитися чи стояти й далі, Сеня відповів дипломатично:
«Я точно знаю, що треба робити Україні. Обрати на виборах 2015 року проєвропейського Президента, який підпише Угоду про асоціацію з ЄС. Це довгий шлях, на якому будуть і майдани, і протистояння в парламенті, і багато роботи всередині та за межами України».
Ще там представники громадських організацій підписували символічну угоду про асоціацію:
І обіцяли подарувати Януку символічну ж півтораметрову ручку, аби в нього не затремтіла рука підписати угоду:
Чи подарували - не знаємо, бо акція мала відбутися перед Палацом великих князів литовських, і ми її в той момент не бачили. А отака чудова українська акція там точно була.
А тепер трохи лучєй подяки організаторам саміту від вдячних українських журналістів.
Як можна було запхати медіа-центр (у якому, до речі, й акредитацію на заходи саміту треба отримувати) до чорта на роги, і при цьому не забезпечити не те що якихось постійних шатлів, а бодай вказівників на шляху до цього чудового місця?
Власне, медіа-центр розташований у тому самому виставковому центрі LITEXPO, де сьогодні проходитиме сесія самого саміту. І от сьогодні до нього зранку від центру й деяких готелів везуть автобуси (зараз поїдемо), а по завершенні пускають регулярні шатли до центру й аеропорту.
Ось він:
Ура, звісно, але роботу медіа-центр почав іще в четвер, перший офіційний день саміту. І добратися до нього в цей день можна було тільки громадським транспортом. Добрі організатори написали, що туди ходять такі-то автобуси і тролейбуси. Але «найкраще - на таксі».
Ну блін, звісно ж найкраще. Бо ніде жодним словом не згадано про те, що оте LITEXPO литовською називається зовсім інакше, як, власне, й зупинка, на якій треба виходити (див напис на зупинці)
Ну ОК, про це ми розпитали доброго автобусного водія, на якого натрапили ще й дорогою назад.
Але вилазиш на тій зупинці, а там - ліс, по типу як у Києві між далекими павільйонами ВДНГ. Правда, є «стаціонарний» вказівник на Rumeros, але один і біля самої зупинки. А потім - як Ілля Муромець, думай, якою з доріг іти подальші 500 метрів. Хоч би таблички якісь почіпляли «дурним журналістам - туди».
Ми-то найшли, звісно (природно, спершу пішовши не туди:)), але якби така організація була в Україні, то явно б усі обурювалися, як нам далеко до Європи.
А тут країна головує в ЄС, міжду прочім, про що радо повідомляє емблемка на кожній транспортній мапі.
А всередині харашо, дають в необмежених кількостях чай-каву-печиво-воду, інтернет і всьо такоє.
Нічний проспект Гедиміна
Далі буде, залишайтеся з нами))