Ностальгії пост. Повернення в "Кришталеве джерело"
>>>'>
Історію нашого знайомства ми переповідали не раз - буремне 9 березня 2001 року, акція «Україна без Кучми», форум сайту Maidan.org.ua, через десять днів - зустріч у реалі.
Зустріч суто з дружнього інтересу, причому перша і єдина, на яку запізнилася Л., а не Д. На подальші рандеву (знову таки, без жодних романтичних намірів з боку Л., інакше фіг би я стільки чекала!) Д. стабільно запізнювався в середньому на 45 хвилин, компенсуючи свою безсовісність завтрашнім номером «України молодої» й трояндами.
Так от, перша наша зустріч у реалі відбулася, хоч як це банально, в кафе «Зустріч» на вулиці Прорізній. Але на той час, як з'ясувалося, легендарне місце посиденьок легендарного СУСу спаскудилося вкрай, перетворившись на якусь нудну забігайлівку з відмороженими й хамовитими офіціантами. Образ худющого, як жертва Бухенвальда, Д. в пінжаку від самого Вороніна й стрункої, як лань, Л. у замшевих чоботях за 200 доларів (ну були ж часи!), яка більше втикала в ТСН із Людмилою Добровольською, ніж слухала свого візаві, коли-небудь буде описано в наших мемуарах. А зараз про інше.
Словом, наважившись зустрітися ще раз, ми гидливо проминули «Зустріч» і рушили вниз Прорізною, щоб підшукати якийсь більш сприятливий для інтелектуальної розмови заклад.
Знайшовся він уже за якихось 20 метрів. «О, «Кришталеве джерело»! Це ж відоме місце - тут УНСОвця вбили!» - зорієнтувався на місцевості Д.
На Л. така реклама подіяла магічно. І на найближчі півроку кафе-ресторан «Кришталеве джерело» на Прорізній, 19 стало місцем вечірніх посиденьок майбутніх Леділідів. Хоча тоді - гай-гай! - сама думка про те, що все це може завершитися якимсь подружнім союзом, викликала в Л. напад гомеричного реготу.
Починаючи з третього «побачення» й на тривалий час надалі рандеву відбувалися втрьох: Л., Д. і його найкращий тоді друг, прекрасний спортивний журналіст і тотальний бухарь... назвемо його Вася Петренко.
Вася був таким собі втіленням героя серіалу «Каліфорнікейшен», от тільки заробляв трохи менше й бухав більше. Але дівки були всі його, включно з обманутою офіціанткою «Кришталевого джерела» Катею.
А як мальовничо Вася, випивши в «КД» за наш рахунок половину алкогольної карти, котився зі сходів…. А скільки разів ми вкладали упитого вусмерть Васю в таксі, яке везло його до розлюченої дружини, що вже мільйон разів обматюкала по телефону і Васю, й Катю, і Д. разом із невідомою їй Л. (і її дуже навіть можна зрозуміти)…
Після чергового високоінтелектуального спілкування в такому дусі Л. зрештою вирішила, що розваги такого штибу їй набридли, і це миле спілкування припинилося аж до весни 2002 року. Із Д., який на той час уже розпрощався з найкращим другом Васею (як і газета) ми заприязнилися знову, але в «Кришталеве джерело» більше не ходили.
Аж до 22 листопада 2012 року. Шукаючи, де в відігрітися після холодної річниці Помаранчевої революції, ми з товаришем peterkoна шляху з «Барабану», де нам впарили замість смажених у клярі печериць якісь напівхолодні варені шампіньйони раптом побачили знайому вивіску. «Кришталеве джерело», виявляється, ще існує!
З ініціативи Д. було вирішено перевірити внутрішнє убранство й антураж.
Мамма міа, там нічого не змінилося! За 11 років у самому центрі столиці, напханому дорогущими й претензійними закладами, залишилося фактично недоторканним (ну хіба столи скатерками застелили) ретро-кафе а ля райцентрівський клуб.
Правда, тепер уже з живою музикою (дядя в стилі ВІА «Вєраси» 70-х расчудєсно співав якийсь російський поп для трьох відвідувачів) і плазмою на стіні. На якій нам залюбки увімкнули матч «Металіст» - «Байєр».
Пиво - по 15 грн. Коньяк «Тиса» - з-під поли 12 грн. за чарку 50 г.
Стіни замість шпалер задрапіровані темно-бордовою тканиною зі старомодним візерунком. Такий милий нашій пам'яті треш. А що відмінне від початку 90-х - це наявність Wi-Fi. Причому безплатного і швидкого!
І бонусом - чудовий котик Боня, який так активно грався шнурками жіночої половини Леділід, що якби вона була в капронових колготках, то тут би їм і смерть.
«Кришталеве джерело», ти прекрасне! Дозволило нам на якусь годину скинути 11 років)))
Повернемося ще.
...Але на чому в цьому кафе заробляють?..
Історію нашого знайомства ми переповідали не раз - буремне 9 березня 2001 року, акція «Україна без Кучми», форум сайту Maidan.org.ua, через десять днів - зустріч у реалі.
Зустріч суто з дружнього інтересу, причому перша і єдина, на яку запізнилася Л., а не Д. На подальші рандеву (знову таки, без жодних романтичних намірів з боку Л., інакше фіг би я стільки чекала!) Д. стабільно запізнювався в середньому на 45 хвилин, компенсуючи свою безсовісність завтрашнім номером «України молодої» й трояндами.
Так от, перша наша зустріч у реалі відбулася, хоч як це банально, в кафе «Зустріч» на вулиці Прорізній. Але на той час, як з'ясувалося, легендарне місце посиденьок легендарного СУСу спаскудилося вкрай, перетворившись на якусь нудну забігайлівку з відмороженими й хамовитими офіціантами. Образ худющого, як жертва Бухенвальда, Д. в пінжаку від самого Вороніна й стрункої, як лань, Л. у замшевих чоботях за 200 доларів (ну були ж часи!), яка більше втикала в ТСН із Людмилою Добровольською, ніж слухала свого візаві, коли-небудь буде описано в наших мемуарах. А зараз про інше.
Словом, наважившись зустрітися ще раз, ми гидливо проминули «Зустріч» і рушили вниз Прорізною, щоб підшукати якийсь більш сприятливий для інтелектуальної розмови заклад.
Знайшовся він уже за якихось 20 метрів. «О, «Кришталеве джерело»! Це ж відоме місце - тут УНСОвця вбили!» - зорієнтувався на місцевості Д.
На Л. така реклама подіяла магічно. І на найближчі півроку кафе-ресторан «Кришталеве джерело» на Прорізній, 19 стало місцем вечірніх посиденьок майбутніх Леділідів. Хоча тоді - гай-гай! - сама думка про те, що все це може завершитися якимсь подружнім союзом, викликала в Л. напад гомеричного реготу.
Починаючи з третього «побачення» й на тривалий час надалі рандеву відбувалися втрьох: Л., Д. і його найкращий тоді друг, прекрасний спортивний журналіст і тотальний бухарь... назвемо його Вася Петренко.
Вася був таким собі втіленням героя серіалу «Каліфорнікейшен», от тільки заробляв трохи менше й бухав більше. Але дівки були всі його, включно з обманутою офіціанткою «Кришталевого джерела» Катею.
А як мальовничо Вася, випивши в «КД» за наш рахунок половину алкогольної карти, котився зі сходів…. А скільки разів ми вкладали упитого вусмерть Васю в таксі, яке везло його до розлюченої дружини, що вже мільйон разів обматюкала по телефону і Васю, й Катю, і Д. разом із невідомою їй Л. (і її дуже навіть можна зрозуміти)…
Після чергового високоінтелектуального спілкування в такому дусі Л. зрештою вирішила, що розваги такого штибу їй набридли, і це миле спілкування припинилося аж до весни 2002 року. Із Д., який на той час уже розпрощався з найкращим другом Васею (як і газета) ми заприязнилися знову, але в «Кришталеве джерело» більше не ходили.
Аж до 22 листопада 2012 року. Шукаючи, де в відігрітися після холодної річниці Помаранчевої революції, ми з товаришем peterkoна шляху з «Барабану», де нам впарили замість смажених у клярі печериць якісь напівхолодні варені шампіньйони раптом побачили знайому вивіску. «Кришталеве джерело», виявляється, ще існує!
З ініціативи Д. було вирішено перевірити внутрішнє убранство й антураж.
Мамма міа, там нічого не змінилося! За 11 років у самому центрі столиці, напханому дорогущими й претензійними закладами, залишилося фактично недоторканним (ну хіба столи скатерками застелили) ретро-кафе а ля райцентрівський клуб.
Правда, тепер уже з живою музикою (дядя в стилі ВІА «Вєраси» 70-х расчудєсно співав якийсь російський поп для трьох відвідувачів) і плазмою на стіні. На якій нам залюбки увімкнули матч «Металіст» - «Байєр».
Пиво - по 15 грн. Коньяк «Тиса» - з-під поли 12 грн. за чарку 50 г.
Стіни замість шпалер задрапіровані темно-бордовою тканиною зі старомодним візерунком. Такий милий нашій пам'яті треш. А що відмінне від початку 90-х - це наявність Wi-Fi. Причому безплатного і швидкого!
І бонусом - чудовий котик Боня, який так активно грався шнурками жіночої половини Леділід, що якби вона була в капронових колготках, то тут би їм і смерть.
«Кришталеве джерело», ти прекрасне! Дозволило нам на якусь годину скинути 11 років)))
Повернемося ще.
...Але на чому в цьому кафе заробляють?..