Минулого тижня під час триденної поїздки до Мюнхена ми нарешті відвідали міський музей (
Muenchner Stadtmuseum), поруч із яким - у готелі Am Sendlinger Tor - живемо щоразу, коли приїздимо до столиці Баварії.
Міський музей розташований на St.-Jakobs-Platz 1, що зовсім поруч із центральною площею Марієнплац зі Старою й Новою ратушами. З огляду на статус Мюнхена як «колиски» нацистського режиму, нас зацікавила виставка
«Типографія терору. Плакати в Мюнхені 1933-1945 років». Таке мало де побачиш, зокрема і в Німеччині, яка, остерігаючись повторення сплеску націонал-соціалістичної пасіонарності, тепер дмухає й на холодну воду.
Квиток у музей коштує 6 євро й охоплює як постійну експозицію, що розповідає про історію міста (цікаву, хоч і не досить насичену), так і тимчасові експозиції. Українські журналістські посвідчення для проходу на шару тут не спрацювали - може, тому, що на касі сиділа немолода негритянка, яка ніц не розуміла пояснень англійською мовою.
До того ж виявилося, що «Типографію терору» не можна фотографувати - при цьому музей, а принагідно й інтернет-магазини, пропонують купити товстий альбом із відповідною назвою, що показує всі більш як сто плакатів з експозиції, розповідає про кожний постер та явище плакатне пропаганду за часів нацистського режиму як явище.
Частину плакатів ми крадькома таки сфотографували, частину - знайшли постфактум в інтернеті. Хоча багато цікавих так і лишилися недоступними для користувачів всесвітньої мережі.
Виставка, що стартувала 11 травня, закінчується вже цієї неділі, а в нас у ЖЖ вона триватиме й надалі :) Дивіться. На цих плакатах не лише гітлерівська пропаганда, а й повсякденне життя Німеччини того часу.
Плакат про те, що не варто багато базікати, коли навколо шпигуни. Порівняйте з аналогічною
радянською серією.
Відкриває експозицію серія передвиборчих плакатів 1932-1933 років, коли в країні була реальна багатопартійність.
До речі, вчора виповнилося 90 років від в
иборів до рейхстагу, на яких НСДАП здобула 37%, втративши майже 2 млн. голосів порівняно з попередніми виборами, а Компартія Ернста Тельмана набрала майже 15%, показавши найкращий результат в історії. Це спричинило відомий «підпал рейхстагу» нацистами, заборону КПН та наступні вибори 1933 року вже в комфортних для НСДАП умовах.
Виборчий плакат Німецької народної партії.
Плакат із серії боротьби за здоров’я німецької нації. Барабанщик проти куріння.
Так виглядають зали експозиції. Біля плакатів - таблички з поясненнями німецькою та англійською мовами, є німецькомовний аудіогід. На одному з диванів - книга відгуків, у якій нічого цікавого, зате багато приколів і свастик.
Афіша одного з мистецько-розважальних заходів.
Наступні два плакати - афіші Октоберфесту і ще якихось святкувань:
До зимової Олімпіади-1936 у Гарміш-Партенкірхені:
Просто рекламні плакати з модними магазинами:
Про окрему нацистську моду говорити не випадає, читаємо в поясненнях, вона тоді була загальноєвропейською.
Афіша до одного з популярних художніх фільмів нацистського спрямування - про свідомого хлопчика-гітлерівця, в якого аполітична мати та батько-алкаш із друзями-комуністами.
Плакат до річниці
Пивного путчу, яку після приходу Гітлера до влади з помпою відзначали щороку.
Плакат до референдуму про внесення змін у конституцію, якими було скасовано посаду президента і всю повноту влади в країні отримав Гітлер - фюрер і рейхсканцлер в одній особі.
Реклама «Майн капф» із 4-мільйонним поширенням.
Плакат на референдумі за аншлюс Австрії.
Після аншлюсу: одна держава, один народ, один вождь.
Війна триває. Плакат проти «хом’яків», які невиправдано скуповують провізію у важкі часи.
Афіша до виставки фотографій із фронту.
Наступні п’ять фоток - антиєврейська серія.
«Він винен у війні!»
Ці плакати наочно демонструють, який відсоток євреїв у фінансах, кіноіндустрії, ЗМІ, музиці тощо.
На переламному етапі: перемога або більшовизм.