Герой України не Бандера, а той, хто любить народ, і "если надо, то и сексом угостит его сполна"
Віктор Янукович, треба зазначити, тримався довго - його "мораторій" на присудження звань Герой України тривав із 26 серпня 2010 року до 9 липня 2011-го, коли "геройськими" регаліями був увінчаний митрополит Київський УПЦ МП Володимир (Сабодан).
Це були квіточки. А ягідки - ось, маємо цілу пачку указів із нагоди головного свята країни - 20-річчя незалежності.
Бандера, згідно з Януковичем і його "одонеччиними" судами, - не Герой, Шухевич - не Герой.
А Герої -
Богдан Сильвестрович Ступка, корифей театру й кіно, який уміє бути на короткій нозі з будь-якою владою;
Олександр Ключников - директор Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України;
Борис Рибалко - бригадир прохідників відокремленого підрозділу "Шахтобудівельницьке управління" державного підприємства "Свердловантрацит";
Микола Степаненко - нагрівальник металу гарячого прокату трубопрокатного цеху №4 акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод";
Сергій Трошин (із врученням ордена "Золота Зірка") - льотчик-випробувач 1-го класу державного підприємства "Антонов";
Лариса Шитикова - вчителька математики Харківської гімназії №47 Харківської міської ради;
а головне - Борис Білаш - поет, письменник.
Саме на останній особі варто зосередити увагу.
Очевидно, що - аби "врівноважити" галичанина Ступку - януковичам хотілося нагородити "Героєм" якогось нинішнього "Орфея Донбасу", найпоказовішого поета регіону - як свого часу був Павло Беспощадний (у того, пригадуєио, "Донбас нікто не ставил на колени"). Щоправда, Янукович якось примудрився переплутати і його прізвище, назвавши на "Донбас-арені" Безсмертним). Але Безпощадний-Безсмертний помер. А лишається - Білаш Борис Федорович, улюблений поет Януковича.
1941 року народження, безпартійний (принаймні донедавна), освіта вища, проживає в місті Донецьку. Почесний громадянин Святогорська.
Член Національної спілки письменників України, автор більш як 30 книжок, "що виходили у видавництвах Донбасу, Києва, Москви. Заслужений працівник культури України. Лауреат Всеукраїнського конкурсу «Колесо Золотої Фортуни». Також "творчість Б. Ф. Білаша відзначена дипломом Міжнародної Каліфорнійської академії наук, освіти, індустрії та мистецтва", читаємо в одній із рецензій.
Як не згадати, що тією ж липовою Каліфорнійською академією обласканий інший донеччанин, і теж Федорович - але ще й "проффесор" і президент України Віктор Янукович, який указував своє членство в неіснуючому науковому закладі в одній із біографій 2004 року.
Відзнак Каліфорнійської "шарашкиної контори", як виявилося, Білашеві мало. І жоден з орденів "За заслуги" чи будь-який ступінь Ярослава виявився не гідним Бориса Федоровича.
Він - вірний боєць третього ешелону Партії регіонів, який на виборах 2006 року мав, здавалося, непрохідний 207-й номер партійного списку. Але, пригадуємо, став-таки нардепом V скликання, замінивши Ніну Карпачову.
Тоді, 2007 року, в інтерв'ю "Салону" (така донецька газета) Борис Білаш заявляв, що програма Партії регіонів збігається з його життєвими ідеалами. А в поетичній формі в Білаша ця програма виглядала ось так (цитується за "Салоном"):
Если стану я нардепом,
Обеспечу свой народ
Салом, яйцами и хлебом.
Пусть потешит свой живот.
Пусть он ложкой ест сметану,
Напихается икрой,
Возражать ему не стану.
Я - такой!
Завалю печеньем, кексом,
Хочешь торт, трюфели - на!
Если надо, то и сексом
Угощу его сполна.
И ни-ни, Ни в коем разе,
Не за деньги, а за так.
Ну а как же без фантазий
Сексуальных? Да никак!
А не стану вдруг нардепом,
Зубы стисну, боль снесу,
Кулачищами свирепо
В глаз вдавлю назад слезу.
Це ніби жарти (хоча таких віршій у творчості товариша Білаша - неміряно). А, певно, одним із визначальних творів, який спричинив піднесення донецького поета в очах донецької влади, стала його віршована збірка, видана на-гора з нагоди 300-річчя Полтавської битви.
Книга Білаша "Цена предательства" вийшла 2009 року у видавництві "Донеччина". Повний текстовий файл однойменної поеми, присвяченої постаті гетьмана Івана Мазепи, в інтернеті знайти не вдалося. Але Володимир Філатов, кандидат філологічних наук, доцент, рецензуючи віршоване творіння екс-нардепа, писав: "В своей лаконичной и весьма художественно-выразительной поэме поэт Борис Белаш показывает преемственность предательства и убеждает, что у уважающего себя народа не может быть таких героев..."
А така собі Людмила Гордєєва, в іншій статті-рецензії, вказувала, що поема Білаша - "это результат многолетних раздумий талантливого поэта и ответ на актуальный вопрос, поставленный временем... ".
І далі: "этот портрет многоликого негодяя с душой Иуды емко рисует в своей поэме Борис Белаш.
- …вот он овца
Смиренная, вот волк матерый.
Вот в роли паука-ловца
Ждет жертву. Он давно постиг
Науку кружевных интриг.
А вот он лис, с улыбкой льстивой,
По-свойски прост, открытый взгляд.
Вот пан - иезуит спесивый,
В словах медоточивых яд.
А вот - где прежний лоск
и глянец?! -
Он под раскатное «Ура!»
У стен Полтавы войск Петра, -
Бегущий с поля боя - заяц".
І що виходить? Мазепа був героєм для Ющенка, тоді як для Януковича Героєм Украни став віршомаз, що обклав гетьмана останніми словами.
При цьому, слід визнати, художня майстерність "Героя-2011" пішла недалеко від авторів "Мурки", що, втім, не дивно, як на смаки нинішніх поціновувачів високого від влади.
Зі збірника Білаша "Из убойного", 1999 рік:
Что-то в депутаты я не вышел,
И не то, чтоб рылом не дорос,
А скорее уберег Всевышний
Мой почтенный зад от хлестких розг.
Або:
Кандидату
Жизнь отдав борьбе за избирателя,
Захлебнувшись от своих щедрот,
Он остался в чине соискателя…
Благодарный чтит его народ.
Чи:
За вечно впалые бока,
За то, что все не так, как надо,
Столкнуло с кручи вожака
Вконец разгневанное стадо.
Оравший громче всех козел,
Пообещав еду и волю,
Другой дорогою повел
К тому же, где кормились, полю.
При этом загнанного в гроб
Ругал во всю, в себе скрывая,
Что он и сам не знает троп
К полям обещанного рая.
Вкушая зыбкой власти мед,
Напрасно совестью не мучась,
Он верит в то, что обойдет
Его предшественника участь.
Писав і для дітей:
И мороз не страшен
Завалило снегом город,
Иней кружевом повис…
От крылечка до забора
Расчищает снег Борис.
А с лопатою в руках
Рядом с ним Маринка.
Жар пылает на щеках -
Все длинней тропинка.
И не холодно ушам,
Как мороз не злится,
Если только малышам
Хочется трудиться.
Звісно, є в Білаша вірші і з претензіями на високе.
Артем
Смолистый дух сосны, лесная ширь,
Как продолженье неприступной кручи.
Шеломом золотистым монастырь
Взметнулся под всклокоченные тучи.
Но даже выше храмов над Донцом
В затянутые вглядываясь дали,
Артем с непроницаемым лицом
Шагнул вперед, застыв на пьедестале.
В военной форме при любой поре
Сжав кулаки, идейно остолбленный,
Что он забыл на меловой горе
Квадратный, железобетонный?
И кажется вот-вот с горы крутой
Он ступит тяжкой каменной стопою
На маковки Успении святой -
И хрустнут те яичной скорлупою.
Отже, тепер в Україні 262 герої. Із поетів-письменників є Мушкетик, Іваничук... Ліни Костенко немає. Є Білаш. І це вже зовсім поза межами добра і зла.
Наступний президент мав би скасувати і звання Героя, і ордени, які в нинішній ювілейній пачці, до речі, отримали Ківалов-Підрахуй, парламентський викидайло Тедеєв та інші стояни, яни-якови табачники й дружини інших табачників. Бо це вже просто суцільна Каліфорнійська академія індустрії та мистецтва, перепрошую на слові.
Це були квіточки. А ягідки - ось, маємо цілу пачку указів із нагоди головного свята країни - 20-річчя незалежності.
Бандера, згідно з Януковичем і його "одонеччиними" судами, - не Герой, Шухевич - не Герой.
А Герої -
Богдан Сильвестрович Ступка, корифей театру й кіно, який уміє бути на короткій нозі з будь-якою владою;
Олександр Ключников - директор Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України;
Борис Рибалко - бригадир прохідників відокремленого підрозділу "Шахтобудівельницьке управління" державного підприємства "Свердловантрацит";
Микола Степаненко - нагрівальник металу гарячого прокату трубопрокатного цеху №4 акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод";
Сергій Трошин (із врученням ордена "Золота Зірка") - льотчик-випробувач 1-го класу державного підприємства "Антонов";
Лариса Шитикова - вчителька математики Харківської гімназії №47 Харківської міської ради;
а головне - Борис Білаш - поет, письменник.
Саме на останній особі варто зосередити увагу.
Очевидно, що - аби "врівноважити" галичанина Ступку - януковичам хотілося нагородити "Героєм" якогось нинішнього "Орфея Донбасу", найпоказовішого поета регіону - як свого часу був Павло Беспощадний (у того, пригадуєио, "Донбас нікто не ставил на колени"). Щоправда, Янукович якось примудрився переплутати і його прізвище, назвавши на "Донбас-арені" Безсмертним). Але Безпощадний-Безсмертний помер. А лишається - Білаш Борис Федорович, улюблений поет Януковича.
1941 року народження, безпартійний (принаймні донедавна), освіта вища, проживає в місті Донецьку. Почесний громадянин Святогорська.
Член Національної спілки письменників України, автор більш як 30 книжок, "що виходили у видавництвах Донбасу, Києва, Москви. Заслужений працівник культури України. Лауреат Всеукраїнського конкурсу «Колесо Золотої Фортуни». Також "творчість Б. Ф. Білаша відзначена дипломом Міжнародної Каліфорнійської академії наук, освіти, індустрії та мистецтва", читаємо в одній із рецензій.
Як не згадати, що тією ж липовою Каліфорнійською академією обласканий інший донеччанин, і теж Федорович - але ще й "проффесор" і президент України Віктор Янукович, який указував своє членство в неіснуючому науковому закладі в одній із біографій 2004 року.
Відзнак Каліфорнійської "шарашкиної контори", як виявилося, Білашеві мало. І жоден з орденів "За заслуги" чи будь-який ступінь Ярослава виявився не гідним Бориса Федоровича.
Він - вірний боєць третього ешелону Партії регіонів, який на виборах 2006 року мав, здавалося, непрохідний 207-й номер партійного списку. Але, пригадуємо, став-таки нардепом V скликання, замінивши Ніну Карпачову.
Тоді, 2007 року, в інтерв'ю "Салону" (така донецька газета) Борис Білаш заявляв, що програма Партії регіонів збігається з його життєвими ідеалами. А в поетичній формі в Білаша ця програма виглядала ось так (цитується за "Салоном"):
Если стану я нардепом,
Обеспечу свой народ
Салом, яйцами и хлебом.
Пусть потешит свой живот.
Пусть он ложкой ест сметану,
Напихается икрой,
Возражать ему не стану.
Я - такой!
Завалю печеньем, кексом,
Хочешь торт, трюфели - на!
Если надо, то и сексом
Угощу его сполна.
И ни-ни, Ни в коем разе,
Не за деньги, а за так.
Ну а как же без фантазий
Сексуальных? Да никак!
А не стану вдруг нардепом,
Зубы стисну, боль снесу,
Кулачищами свирепо
В глаз вдавлю назад слезу.
Це ніби жарти (хоча таких віршій у творчості товариша Білаша - неміряно). А, певно, одним із визначальних творів, який спричинив піднесення донецького поета в очах донецької влади, стала його віршована збірка, видана на-гора з нагоди 300-річчя Полтавської битви.
Книга Білаша "Цена предательства" вийшла 2009 року у видавництві "Донеччина". Повний текстовий файл однойменної поеми, присвяченої постаті гетьмана Івана Мазепи, в інтернеті знайти не вдалося. Але Володимир Філатов, кандидат філологічних наук, доцент, рецензуючи віршоване творіння екс-нардепа, писав: "В своей лаконичной и весьма художественно-выразительной поэме поэт Борис Белаш показывает преемственность предательства и убеждает, что у уважающего себя народа не может быть таких героев..."
А така собі Людмила Гордєєва, в іншій статті-рецензії, вказувала, що поема Білаша - "это результат многолетних раздумий талантливого поэта и ответ на актуальный вопрос, поставленный временем... ".
І далі: "этот портрет многоликого негодяя с душой Иуды емко рисует в своей поэме Борис Белаш.
- …вот он овца
Смиренная, вот волк матерый.
Вот в роли паука-ловца
Ждет жертву. Он давно постиг
Науку кружевных интриг.
А вот он лис, с улыбкой льстивой,
По-свойски прост, открытый взгляд.
Вот пан - иезуит спесивый,
В словах медоточивых яд.
А вот - где прежний лоск
и глянец?! -
Он под раскатное «Ура!»
У стен Полтавы войск Петра, -
Бегущий с поля боя - заяц".
І що виходить? Мазепа був героєм для Ющенка, тоді як для Януковича Героєм Украни став віршомаз, що обклав гетьмана останніми словами.
При цьому, слід визнати, художня майстерність "Героя-2011" пішла недалеко від авторів "Мурки", що, втім, не дивно, як на смаки нинішніх поціновувачів високого від влади.
Зі збірника Білаша "Из убойного", 1999 рік:
Что-то в депутаты я не вышел,
И не то, чтоб рылом не дорос,
А скорее уберег Всевышний
Мой почтенный зад от хлестких розг.
Або:
Кандидату
Жизнь отдав борьбе за избирателя,
Захлебнувшись от своих щедрот,
Он остался в чине соискателя…
Благодарный чтит его народ.
Чи:
За вечно впалые бока,
За то, что все не так, как надо,
Столкнуло с кручи вожака
Вконец разгневанное стадо.
Оравший громче всех козел,
Пообещав еду и волю,
Другой дорогою повел
К тому же, где кормились, полю.
При этом загнанного в гроб
Ругал во всю, в себе скрывая,
Что он и сам не знает троп
К полям обещанного рая.
Вкушая зыбкой власти мед,
Напрасно совестью не мучась,
Он верит в то, что обойдет
Его предшественника участь.
Писав і для дітей:
И мороз не страшен
Завалило снегом город,
Иней кружевом повис…
От крылечка до забора
Расчищает снег Борис.
А с лопатою в руках
Рядом с ним Маринка.
Жар пылает на щеках -
Все длинней тропинка.
И не холодно ушам,
Как мороз не злится,
Если только малышам
Хочется трудиться.
Звісно, є в Білаша вірші і з претензіями на високе.
Артем
Смолистый дух сосны, лесная ширь,
Как продолженье неприступной кручи.
Шеломом золотистым монастырь
Взметнулся под всклокоченные тучи.
Но даже выше храмов над Донцом
В затянутые вглядываясь дали,
Артем с непроницаемым лицом
Шагнул вперед, застыв на пьедестале.
В военной форме при любой поре
Сжав кулаки, идейно остолбленный,
Что он забыл на меловой горе
Квадратный, железобетонный?
И кажется вот-вот с горы крутой
Он ступит тяжкой каменной стопою
На маковки Успении святой -
И хрустнут те яичной скорлупою.
Отже, тепер в Україні 262 герої. Із поетів-письменників є Мушкетик, Іваничук... Ліни Костенко немає. Є Білаш. І це вже зовсім поза межами добра і зла.
Наступний президент мав би скасувати і звання Героя, і ордени, які в нинішній ювілейній пачці, до речі, отримали Ківалов-Підрахуй, парламентський викидайло Тедеєв та інші стояни, яни-якови табачники й дружини інших табачників. Бо це вже просто суцільна Каліфорнійська академія індустрії та мистецтва, перепрошую на слові.