Андорра ч.3. Ціни, податки. Тут круте віскі - дешевше за "Хортицю", а банки - крутіші за швейцарські
Андоррська столиця - Андорра-ла-Велья - схожа на один великий торговий центр. Воно й не дивно, адже на товари, які продаються в Андоррі, немає мит і акцизів.
Тому кофтинка або сумочка «Луї Віттон», яка в сусідній Франції/Іспанії коштує тисячу євро, тут обійдеться майже на дві сотні дешевше. А та сорочка, що в ЄС 12 Є, тут - десятка.
Словом, один суцільний дьюті-фрі. На андоррських цінниках у магазинах одягу навіть окремо вказана ціна для Євросоюзу, і для Андорри.
У ЄС це неподобство поки що терплять. Хоча угодою від 1991 р. встановили-таки певні квоти на деякі види продукції - передусім молочної й тютюнові та алкогольні вироби. Воно й не дивно. Бо алкоголь у звичайних супермаркетах в Андоррі просто "копєєшний" - порівняно не лише з іншими європейськими країнами, а й із їхніми акційними цінами у магазинах "дьюті-фрі" в аеропортах.
Таких цін на елітні віскі-джини-мартіні, як в Андоррі, ми не бачили ще ніде.
Віскі "Балантайнс" - 8,9 Є за літр.
Згори праворуч - ціна на іспанське пиво: 2 Є за 6 пляшок по 0,25 л.
Джин "Біфітер" - 8,99 Є літр.
Мартіні б'янко - 10,80 Є за два літри!
Інше віскі на шару за дві літрі. І ще й бонусну півлітру доклеюють - бо, гади, не хочуть брати!
Усе це відбувається у звичайному супермаркеті, а не якомусь дьюті-фрі. Круте шотландське віскі виходить по 30 грн. за півлітру на наші гроші. Просто тобі як "Хортиця срібна" :)
Також варто зауважити, що у князівстві Андорра із його подвійним сюзеренітетом є мережі супермаркетів і з Іспанії, і з Франції. Тож андоррці можуть отримувати дешевші продукти ще й з огляду на це.
Якщо у Франції дешевші, наприклад, сири, а в Іспанії - шинка, то в Андоррі беруть найдоступніші ціни з обох напрямів.
У супермаркеті француької мережі "Monoprix".
У тому ж супермаркеті - відділ цигарок.
Ну й цигарки в Андоррі як для Європи "шарові".
Недарма мешканці сусідніх з Андоррою населених пунктів Іспанії та Франції час від часу, не шкодуючи грошей на бензин, їздять до Андорри скуплятися.
Хоча їхні рідні прикордонники-митники перевіряють багаж на предмет контрабанди. Як свідчить ЖЖ-френд buzuzi , що мешкає під Барселоною, через іспанський кордон з Андорри можна ввезти по два блоки цигарок і дві пляшки алкоголю на людину. Причому будь-які пляшки - хоч і трилітрові. :))
Зрозуміло, що податкова лафа не може не спонукати й самих андоррців до контрабанди.
Принаймні раніше (як свідчить "Вікіпедія" - після введення в ХІХ ст. сусідніми країнами державної монополії на торгівлю тютюном) місцеві мешканці нелегально перевозили до сусідніх країн цигарки не менш активно, ніж це зараз роблять з України в Польщу))
В Андоррі є магазини одягу найрізноманітніших марок.
Що стосується "Зари", то вона нас переслідує скрізь - і в найглухіших закутках Європи :)
І розпродажі теж бувають. Багато орієнтуються на російських туристів - як дуже купівельно спроможних.
Тож оголошення пишуть також і на общепонятном язикє.
Ключове слово - "спиртное" :)
Оформлення вітрин теж відповідне. Налєтай, мол, понємножку, патамуша здєсь матрьошка.
"Здєсь бил Вася і вспомніл о тєбє".
До речі, сувенірних крамничок чи кіосків у Андоррі-ла-Вельї зовсім небагато.
Хоча для нас у євротріпах це нетипово, в Андоррі ми не стрималися і купили дещо з одягу. :)
Так тут виглядають ціни в магазинах одягу. Різні ціни для ЄС і Андорри.
Здоровенні рекламні панно на магазинах на центральній торговій вулиці Avinguda Meritxell (Мерітшель).
До речі, тут дислокується й чимало готелів, зокрема й наш 3-зірковий "Sàlvia", -
заброньований наперед, але не так щоб аж дуже зарано, - за 48 Є на добу на двох.
* * *
А ще в маленькій Андоррі як на око багато банків - не якихось там прийшлих "креді агріколів" чи "райффайзенів", а суто андоррських. Закордонним сунутися в Андорру заборонено.
Хоча насправді андоррських банків є загалом лише сім, у них чимало офісів.
Будівлі банківських установ непропорційно високі, солідні і блискучі як для містечка з населенням 23 тисячі осіб, яке можна легко обійти пішки за півгодини.
Ці банківські будівлі стоять уздовж шумною гірської річки Гран Валіра, що тече через Андорру-ла-Велью.
Банки в Андоррі надійні - як швейцарські, (ще жодного разу в історії андоррський банк не оголошував дефолт своїм клієнтам). При цьому банківські послуги тут суперконфіденційні, не існує валютного контролю над капіталами хоч би тобі й громадян країн СНД. Уникнення сплати податків в інших країнах в Андоррі не розглядають як злочин. Тож не дивно, що сюди перекидають скільки бабла люди із різних країн, хоча Андорра і не є офшорною зоною.
Але із відмиванням коштів тут борються активно.
Банк на Авінгуда Мерітшель.
Особисті рахунки можуть бути як номерними, так і іменними. Рахунок можна відкрити легко - за годину (але з особистою присутністю), в кількох валютах одночасно. Тарифи на кліринг чеків надзвичайно низькі.
Дивіденди наразі не оподатковуються.
У 2004 р. Андорра була змушена прийняти директиву ЄС про податок на заощадження громадян ЄС і з липня 2005 р. запровадила податок на прибуток із банківських внесків у розмірі 15%. Це стосується тільки громадян країн-членів ЄС, причому 75% платні переказується у відповідні країни.
Реклама одного з банків.
Це - про особисті рахунки. Корпоративний - відкрити складніше, але теж можна.
* * *
І про нерухомість.
Ціни на житло в Андоррі різні. Але, як можна зробити висновок, усе ж нижчі, ніж у інших західноєвропейських країнах.
За круте шале площею 350 кв. м із садом та гаражем, 4 спальнями і 3 ваннами десь біля гірськолижного курорту Ордіно можуть правити і 850 000 Є.
Пентхаус площею 270 кв. м із трьома спальнями та видом на гори з окремої тераси в Андоррі-ла-Вельї успішно продають і за 1 200 000 Є.
Водночас чимала двокімнатна квартира цілком може вкластися в 100 000 Є, а то й менше.
Ось три різні оголошення про продаж нерухомості у містечках неподалік столиці:
- трикімнатне помешкання з панорамною терасою й кухнею-з-усіма-меблями-та-технікою, 100 кв. м, + паркінг - 253 000 Є;
- двокімнатна квартира з обладнаною кухнею, 62 кв. м, - 99 950 Є;
- помешкання з 4 кімнатами і 2 ванними, із терасою на 18 кв. м, усього 195 кв. м, + 2 парко-місця - 417 000 Є.
При купівлі житла в Андоррі стягується податок у розмірі 2,5% від вартості цього житла. Плюс 0,5% за послуги нотаріуса. Плюс щорічний невеликий муніципальний збір.
На одного іноземця можна реєструвати одне помешкання або ділянку під забудову (площею не більше 10 соток). При цьому подружжя та його дітей розглядають як одну особу - в Андоррі бояться, щоб іноземці не скупили всю країну :)
Після 20 років проживання заборона знімається. А раніше, якщо треба, додаткове житло можна придбати і на ім'я довіреної особи або кампанії-агента в Андоррі.
Житло в Андоррі продають здебільшого нове.
Це - реклама житлового комплексу на схилі гори поруч зі столицею. Покупцям обіцяють безплатну канатну дорогу, щоб напряму швидко дістатися з дому в магазин абощо:
Податку на нерухомість в Андоррі немає. Як і податку на прибуток, на приріст капіталу, на спадок тощо.
Загалом, нам в Андоррі сподобалося, і ми в Андоррі, в принципі, жили б, "якщо що" :).
І ціни тут - не головне. А про головне - красоти - читайте в наступних постах.
Це третя частина нашої розповіді про Андорру.
У першій частині ми писали, як туди доїхати.
У другій частині було про андоррську історію та її численні курйози, політику, демографію, вибори тощо.
Тому кофтинка або сумочка «Луї Віттон», яка в сусідній Франції/Іспанії коштує тисячу євро, тут обійдеться майже на дві сотні дешевше. А та сорочка, що в ЄС 12 Є, тут - десятка.
Словом, один суцільний дьюті-фрі. На андоррських цінниках у магазинах одягу навіть окремо вказана ціна для Євросоюзу, і для Андорри.
У ЄС це неподобство поки що терплять. Хоча угодою від 1991 р. встановили-таки певні квоти на деякі види продукції - передусім молочної й тютюнові та алкогольні вироби. Воно й не дивно. Бо алкоголь у звичайних супермаркетах в Андоррі просто "копєєшний" - порівняно не лише з іншими європейськими країнами, а й із їхніми акційними цінами у магазинах "дьюті-фрі" в аеропортах.
Таких цін на елітні віскі-джини-мартіні, як в Андоррі, ми не бачили ще ніде.
Віскі "Балантайнс" - 8,9 Є за літр.
Згори праворуч - ціна на іспанське пиво: 2 Є за 6 пляшок по 0,25 л.
Джин "Біфітер" - 8,99 Є літр.
Мартіні б'янко - 10,80 Є за два літри!
Інше віскі на шару за дві літрі. І ще й бонусну півлітру доклеюють - бо, гади, не хочуть брати!
Усе це відбувається у звичайному супермаркеті, а не якомусь дьюті-фрі. Круте шотландське віскі виходить по 30 грн. за півлітру на наші гроші. Просто тобі як "Хортиця срібна" :)
Також варто зауважити, що у князівстві Андорра із його подвійним сюзеренітетом є мережі супермаркетів і з Іспанії, і з Франції. Тож андоррці можуть отримувати дешевші продукти ще й з огляду на це.
Якщо у Франції дешевші, наприклад, сири, а в Іспанії - шинка, то в Андоррі беруть найдоступніші ціни з обох напрямів.
У супермаркеті француької мережі "Monoprix".
У тому ж супермаркеті - відділ цигарок.
Ну й цигарки в Андоррі як для Європи "шарові".
Недарма мешканці сусідніх з Андоррою населених пунктів Іспанії та Франції час від часу, не шкодуючи грошей на бензин, їздять до Андорри скуплятися.
Хоча їхні рідні прикордонники-митники перевіряють багаж на предмет контрабанди. Як свідчить ЖЖ-френд buzuzi , що мешкає під Барселоною, через іспанський кордон з Андорри можна ввезти по два блоки цигарок і дві пляшки алкоголю на людину. Причому будь-які пляшки - хоч і трилітрові. :))
Зрозуміло, що податкова лафа не може не спонукати й самих андоррців до контрабанди.
Принаймні раніше (як свідчить "Вікіпедія" - після введення в ХІХ ст. сусідніми країнами державної монополії на торгівлю тютюном) місцеві мешканці нелегально перевозили до сусідніх країн цигарки не менш активно, ніж це зараз роблять з України в Польщу))
В Андоррі є магазини одягу найрізноманітніших марок.
Що стосується "Зари", то вона нас переслідує скрізь - і в найглухіших закутках Європи :)
І розпродажі теж бувають. Багато орієнтуються на російських туристів - як дуже купівельно спроможних.
Тож оголошення пишуть також і на общепонятном язикє.
Ключове слово - "спиртное" :)
Оформлення вітрин теж відповідне. Налєтай, мол, понємножку, патамуша здєсь матрьошка.
"Здєсь бил Вася і вспомніл о тєбє".
До речі, сувенірних крамничок чи кіосків у Андоррі-ла-Вельї зовсім небагато.
Хоча для нас у євротріпах це нетипово, в Андоррі ми не стрималися і купили дещо з одягу. :)
Так тут виглядають ціни в магазинах одягу. Різні ціни для ЄС і Андорри.
Здоровенні рекламні панно на магазинах на центральній торговій вулиці Avinguda Meritxell (Мерітшель).
До речі, тут дислокується й чимало готелів, зокрема й наш 3-зірковий "Sàlvia", -
заброньований наперед, але не так щоб аж дуже зарано, - за 48 Є на добу на двох.
* * *
А ще в маленькій Андоррі як на око багато банків - не якихось там прийшлих "креді агріколів" чи "райффайзенів", а суто андоррських. Закордонним сунутися в Андорру заборонено.
Хоча насправді андоррських банків є загалом лише сім, у них чимало офісів.
Будівлі банківських установ непропорційно високі, солідні і блискучі як для містечка з населенням 23 тисячі осіб, яке можна легко обійти пішки за півгодини.
Ці банківські будівлі стоять уздовж шумною гірської річки Гран Валіра, що тече через Андорру-ла-Велью.
Банки в Андоррі надійні - як швейцарські, (ще жодного разу в історії андоррський банк не оголошував дефолт своїм клієнтам). При цьому банківські послуги тут суперконфіденційні, не існує валютного контролю над капіталами хоч би тобі й громадян країн СНД. Уникнення сплати податків в інших країнах в Андоррі не розглядають як злочин. Тож не дивно, що сюди перекидають скільки бабла люди із різних країн, хоча Андорра і не є офшорною зоною.
Але із відмиванням коштів тут борються активно.
Банк на Авінгуда Мерітшель.
Особисті рахунки можуть бути як номерними, так і іменними. Рахунок можна відкрити легко - за годину (але з особистою присутністю), в кількох валютах одночасно. Тарифи на кліринг чеків надзвичайно низькі.
Дивіденди наразі не оподатковуються.
У 2004 р. Андорра була змушена прийняти директиву ЄС про податок на заощадження громадян ЄС і з липня 2005 р. запровадила податок на прибуток із банківських внесків у розмірі 15%. Це стосується тільки громадян країн-членів ЄС, причому 75% платні переказується у відповідні країни.
Реклама одного з банків.
Це - про особисті рахунки. Корпоративний - відкрити складніше, але теж можна.
* * *
І про нерухомість.
Ціни на житло в Андоррі різні. Але, як можна зробити висновок, усе ж нижчі, ніж у інших західноєвропейських країнах.
За круте шале площею 350 кв. м із садом та гаражем, 4 спальнями і 3 ваннами десь біля гірськолижного курорту Ордіно можуть правити і 850 000 Є.
Пентхаус площею 270 кв. м із трьома спальнями та видом на гори з окремої тераси в Андоррі-ла-Вельї успішно продають і за 1 200 000 Є.
Водночас чимала двокімнатна квартира цілком може вкластися в 100 000 Є, а то й менше.
Ось три різні оголошення про продаж нерухомості у містечках неподалік столиці:
- трикімнатне помешкання з панорамною терасою й кухнею-з-усіма-меблями-та-технікою, 100 кв. м, + паркінг - 253 000 Є;
- двокімнатна квартира з обладнаною кухнею, 62 кв. м, - 99 950 Є;
- помешкання з 4 кімнатами і 2 ванними, із терасою на 18 кв. м, усього 195 кв. м, + 2 парко-місця - 417 000 Є.
При купівлі житла в Андоррі стягується податок у розмірі 2,5% від вартості цього житла. Плюс 0,5% за послуги нотаріуса. Плюс щорічний невеликий муніципальний збір.
На одного іноземця можна реєструвати одне помешкання або ділянку під забудову (площею не більше 10 соток). При цьому подружжя та його дітей розглядають як одну особу - в Андоррі бояться, щоб іноземці не скупили всю країну :)
Після 20 років проживання заборона знімається. А раніше, якщо треба, додаткове житло можна придбати і на ім'я довіреної особи або кампанії-агента в Андоррі.
Житло в Андоррі продають здебільшого нове.
Це - реклама житлового комплексу на схилі гори поруч зі столицею. Покупцям обіцяють безплатну канатну дорогу, щоб напряму швидко дістатися з дому в магазин абощо:
Податку на нерухомість в Андоррі немає. Як і податку на прибуток, на приріст капіталу, на спадок тощо.
Загалом, нам в Андоррі сподобалося, і ми в Андоррі, в принципі, жили б, "якщо що" :).
І ціни тут - не головне. А про головне - красоти - читайте в наступних постах.
Це третя частина нашої розповіді про Андорру.
У першій частині ми писали, як туди доїхати.
У другій частині було про андоррську історію та її численні курйози, політику, демографію, вибори тощо.