Як ми сьогодні на мітинг ходили і що бачили
Отже, після тривалого періоду неходіння на мітинги ми знову побували на мітингу. Присвяченому Дню Соборності. На Софійській площі.
Як ми вже писали, шість тисяч учасників виглядали вельми жалюгідно з огляду на те, яких протестів заслуговує режим Януковича. Але ми ж розуміємо, що нинішня опозиція - в занепаді, старі альтернативні політики з їхніми рейтингами довіри далебі не здатні зібрати масову маніфестацію, а нові альтернативні постаті й рухи ще не з'явилися. Протестний казан підігрівається дуже повільно, до точки кипіння далеко. Тому й мітинг 22.01.2011 був дуже пересічним.
Треба визнавати, що це лише початок довгого шляху. Марно вимагати якогось драйву від цих "зборів для юлечки галочки", які готувалися павличками-ратушними-тимошенками.
До речі, інша, ранкова, "об'єднана" акція - яценюків-кириленків-матвієнків - на Контрактовій площі - зібрала взагалі лише тисячу учасників.
(Хай там як, а дві окремі - й мізерні за кількістю - акції проукраїнської опозиції в День української ЗЛУКИ - це ще один подарунок Януковичу. Який тупо провів власну платну акцію.)
Акції, як у 2002-2004 роках, наразі неможливі. І як наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років - теж. Може, коли-и-ись знову дійде в нас до такого драйву, дай Боже.
Хоча ні-ні, та й кортить порівняти з колишніми "двіжами". Скажімо, з першим масово відзначеним в "перебудовній" Україні Днем Злуки 1990 року, коли живий людський рухівський ланцюг - безплатний, створений на голому ентузіазмі - проліг від центру Києва до Львова. Я, пригадую, стояв з однокласниками Сявою та Ванею біля метро "Університет", і ми тримали зворушливу саморобну дворучну розтяжку з гаслом "Навіки разом! 1919-1990" і намальованими козаком та гуцулом, а також здоровенний саморобний блакитно-жовтий прапор із двома гербами на різних боках. Леся тоді стояла тоді, як виявиться згодом, неподалік - на розі Володимирської й бульвару Шевченка... Драйвово ж було.
А зараз - ніби те саме свято, приводів маніфестувати - не набагато менше, можливості - є. Ентузіасти - правда, не молоді вже люди, не те, що 21 рік тому, - малюють схожі плакати... Але очі їхні не горять. У поглядах - якась приреченість. Кипіння - далеко-далеко попереду.
Цей плакат і за розміром, і за змістом схожий на наш з однокласниками зразка 1989 року. Тільки в нас були держаки-"штапіки" :)
Дядько зворушив. Типовий зразок українського демократа, якого можна побачити на мітингу хоч 1988-го, хоч 2004-го, хоч 2011 року.
До цього плаката можна додати: "Маніпуляціям - ні, і пунктуації - ні!" Але з пунктуацією все ж було б краще :)
Пані розповіла, що цей самий прапор і цю троянду (штучну) вона носила ще на Помаранчевій революції.
Козарлюги.
Зустріли Дмитра Доброго-Вечора з "Вія"…
...і Януковича теж зустріли.
На лайтбоксі можна дописати: "і один фюрер".
Мітинг благословив Патріарх Філарет від УПЦ КП і священики УАПЦ.
До речі, Святійшому завтра виповнюється 82 роки, а він - тьху-тьху - будь здоров, та ще й несе прапор одного з духовних лідерів опозиції.
І шанують його показово.
Загальний вигляд площі. Організатори сказали, що було "близько десяти тисяч". За нашими прикидками - шість, ну, може, сім, разом із тими, хто "проходив повз". Для морозцю -1 - мало, мало...
УНПісти принесли свій вічний 30-метровий прапор, який цього дня вони розгортали також на Європейській площі.
Атракціон "Фотографування під прапором".
Коли його згорнули і вивільнилося велике порожнє місце на площі, стало зрозуміло, що народу - менше, ніж здавалося декому.
Прапори.
Це окрема тема. Їх було дуже дофіга. Аж занадто дофіга. Тобто задофіга.
Попередня домовленість, досягнута під час підготовчих засідань в УВКР, - про 50х50 державних і партійних прапорів - не була дотримана навіть приблизно.
95% прапорів на площі були партійними. Їхні звезені-скликані носії гуртувалися перед сценою тісними острівцями, так що тим, хто стояв далі від сцени, не було видно анічогісінько з того, що відбувалося на сцені. Спершу було погано й чути, але потім підсилювачі таки запрацювали на совість.
Партійність прапорів: "Батьківщина" - найбільше, ще - "Свобода", УНП, НРУ, ну там "Народна самооборона", "Громадянська позиція", КУН, "Просвіта", кілька з ПРП і ЄПУ, здається, ще "Патріот України", всякі "Нові Києви" Шкіряка й "Українська платформа" Жебрівського... Прапорів "Нашої України" не було.
Кілька штришків тримали символіку каськівської "Пори". Очевидно, мали на увазі об'єднання тов. Каськіва з великим демократом Януковичем.
Прапори "Укр. платформи" Жебрівського приємного коричнюватого відтінку.
Цікава купка прапорів "За своїх" (громадська організація ветеранів запасу).
Видно, що ветеранами запасу в нас є веселі пофігістичні студенти чи то технікумів, чи ПТУ.
А загалом, очевидно, що "платна" частина учасників мітингу була не вирішальною.
Під пам'ятником Хмельницькому - стела на місці, де приймав присягу гетьман В. Ющенко 2005 р.
Дядько рекламував свою книжку.
А сцену не було видно, навіть якщо підійти ближче…
Для затуляння не гребували навіть перевернутими догори дригом прапорами.
Як виступала Тимошенко - ми постили тут.
Отак вона ретирувалася з мітингу - в одні з тих воріт, із яких у 1995 р. під час "кривавого похорону" Патріарха Володимира (Романюка) вивалилися на юрбу ОМОНівці з "черемхою".
Ажіотаж усе ще присутній.
Згідно з попередніми домовленостями, на цьому мітингу мав виступити Валентин Наливайченко від "Нашої України" - одразу після Тимошенко.
І він прийшов. Але виступити не захотів. Стояв віддалік від сцени. Навіть умовно об'єднуватися в День Злуки "нашоукраїнці" з Тимошенко не захотіли.
А сайт "НУ" написав (і сфотографував), що Наливай приходив послухати виступ Патріарха Філарета. Тільки й усього. Буе.
Після виступу Юлечки площі почала порожніти, хоча мітинг ще тривав і тривав.
"Ісход" Тимошенко прикривали нардепи від БЮТ Терьохін і Королевська.
Ірина Фаріон від "Свободи" сказала, що тепер виборці Львівщини уже ніколи не повернуться до "гнилого лібералізму", а керуватимуться "націоціократичністю" ("ці-ці", ледве вимовила).
Чекають своєї черги на виступ.
Особливо зворушує амбітний пацан Зорян Шкіряк, депутат Київради. Хоче в опозиційні лідери, такі справи. І білборди по Києву розвішує...
І прапороносців на мітинг купив, і пацанів зі своїм лого "Новий Київ" в охорону поставив.
Виступити змогли не всі охочі. Софію так і не покликали.
Фанати Юлі скандували "Юля" зовсім мало. У них теж драйв минув.
І "Тягнибок", усупереч деяким прогнозам БЮТівців, не скандували.
Ну і, ясна річ, прогнози МВС щодо побоїщ і кровопролиття не підтвердилися.
Просто міліція вирішила такого не влаштовувати.
Симпатична дівчинка. Життєрадісна. "Героям слава!"
Розфокус, звісно, але цікавий ракурс :)
Загальна картина масовки:
Не те щоб "сюрприз"... Так, традиція.
Да, а на міст Патона ми не ходили. Не склалося.
Як ми вже писали, шість тисяч учасників виглядали вельми жалюгідно з огляду на те, яких протестів заслуговує режим Януковича. Але ми ж розуміємо, що нинішня опозиція - в занепаді, старі альтернативні політики з їхніми рейтингами довіри далебі не здатні зібрати масову маніфестацію, а нові альтернативні постаті й рухи ще не з'явилися. Протестний казан підігрівається дуже повільно, до точки кипіння далеко. Тому й мітинг 22.01.2011 був дуже пересічним.
Треба визнавати, що це лише початок довгого шляху. Марно вимагати якогось драйву від цих "зборів для юлечки галочки", які готувалися павличками-ратушними-тимошенками.
До речі, інша, ранкова, "об'єднана" акція - яценюків-кириленків-матвієнків - на Контрактовій площі - зібрала взагалі лише тисячу учасників.
(Хай там як, а дві окремі - й мізерні за кількістю - акції проукраїнської опозиції в День української ЗЛУКИ - це ще один подарунок Януковичу. Який тупо провів власну платну акцію.)
Акції, як у 2002-2004 роках, наразі неможливі. І як наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років - теж. Може, коли-и-ись знову дійде в нас до такого драйву, дай Боже.
Хоча ні-ні, та й кортить порівняти з колишніми "двіжами". Скажімо, з першим масово відзначеним в "перебудовній" Україні Днем Злуки 1990 року, коли живий людський рухівський ланцюг - безплатний, створений на голому ентузіазмі - проліг від центру Києва до Львова. Я, пригадую, стояв з однокласниками Сявою та Ванею біля метро "Університет", і ми тримали зворушливу саморобну дворучну розтяжку з гаслом "Навіки разом! 1919-1990" і намальованими козаком та гуцулом, а також здоровенний саморобний блакитно-жовтий прапор із двома гербами на різних боках. Леся тоді стояла тоді, як виявиться згодом, неподалік - на розі Володимирської й бульвару Шевченка... Драйвово ж було.
А зараз - ніби те саме свято, приводів маніфестувати - не набагато менше, можливості - є. Ентузіасти - правда, не молоді вже люди, не те, що 21 рік тому, - малюють схожі плакати... Але очі їхні не горять. У поглядах - якась приреченість. Кипіння - далеко-далеко попереду.
Цей плакат і за розміром, і за змістом схожий на наш з однокласниками зразка 1989 року. Тільки в нас були держаки-"штапіки" :)
Дядько зворушив. Типовий зразок українського демократа, якого можна побачити на мітингу хоч 1988-го, хоч 2004-го, хоч 2011 року.
До цього плаката можна додати: "Маніпуляціям - ні, і пунктуації - ні!" Але з пунктуацією все ж було б краще :)
Пані розповіла, що цей самий прапор і цю троянду (штучну) вона носила ще на Помаранчевій революції.
Козарлюги.
Зустріли Дмитра Доброго-Вечора з "Вія"…
...і Януковича теж зустріли.
На лайтбоксі можна дописати: "і один фюрер".
Мітинг благословив Патріарх Філарет від УПЦ КП і священики УАПЦ.
До речі, Святійшому завтра виповнюється 82 роки, а він - тьху-тьху - будь здоров, та ще й несе прапор одного з духовних лідерів опозиції.
І шанують його показово.
Загальний вигляд площі. Організатори сказали, що було "близько десяти тисяч". За нашими прикидками - шість, ну, може, сім, разом із тими, хто "проходив повз". Для морозцю -1 - мало, мало...
УНПісти принесли свій вічний 30-метровий прапор, який цього дня вони розгортали також на Європейській площі.
Атракціон "Фотографування під прапором".
Коли його згорнули і вивільнилося велике порожнє місце на площі, стало зрозуміло, що народу - менше, ніж здавалося декому.
Прапори.
Це окрема тема. Їх було дуже дофіга. Аж занадто дофіга. Тобто задофіга.
Попередня домовленість, досягнута під час підготовчих засідань в УВКР, - про 50х50 державних і партійних прапорів - не була дотримана навіть приблизно.
95% прапорів на площі були партійними. Їхні звезені-скликані носії гуртувалися перед сценою тісними острівцями, так що тим, хто стояв далі від сцени, не було видно анічогісінько з того, що відбувалося на сцені. Спершу було погано й чути, але потім підсилювачі таки запрацювали на совість.
Партійність прапорів: "Батьківщина" - найбільше, ще - "Свобода", УНП, НРУ, ну там "Народна самооборона", "Громадянська позиція", КУН, "Просвіта", кілька з ПРП і ЄПУ, здається, ще "Патріот України", всякі "Нові Києви" Шкіряка й "Українська платформа" Жебрівського... Прапорів "Нашої України" не було.
Кілька штришків тримали символіку каськівської "Пори". Очевидно, мали на увазі об'єднання тов. Каськіва з великим демократом Януковичем.
Прапори "Укр. платформи" Жебрівського приємного коричнюватого відтінку.
Цікава купка прапорів "За своїх" (громадська організація ветеранів запасу).
Видно, що ветеранами запасу в нас є веселі пофігістичні студенти чи то технікумів, чи ПТУ.
А загалом, очевидно, що "платна" частина учасників мітингу була не вирішальною.
Під пам'ятником Хмельницькому - стела на місці, де приймав присягу гетьман В. Ющенко 2005 р.
Дядько рекламував свою книжку.
А сцену не було видно, навіть якщо підійти ближче…
Для затуляння не гребували навіть перевернутими догори дригом прапорами.
Як виступала Тимошенко - ми постили тут.
Отак вона ретирувалася з мітингу - в одні з тих воріт, із яких у 1995 р. під час "кривавого похорону" Патріарха Володимира (Романюка) вивалилися на юрбу ОМОНівці з "черемхою".
Ажіотаж усе ще присутній.
Згідно з попередніми домовленостями, на цьому мітингу мав виступити Валентин Наливайченко від "Нашої України" - одразу після Тимошенко.
І він прийшов. Але виступити не захотів. Стояв віддалік від сцени. Навіть умовно об'єднуватися в День Злуки "нашоукраїнці" з Тимошенко не захотіли.
А сайт "НУ" написав (і сфотографував), що Наливай приходив послухати виступ Патріарха Філарета. Тільки й усього. Буе.
Після виступу Юлечки площі почала порожніти, хоча мітинг ще тривав і тривав.
"Ісход" Тимошенко прикривали нардепи від БЮТ Терьохін і Королевська.
Ірина Фаріон від "Свободи" сказала, що тепер виборці Львівщини уже ніколи не повернуться до "гнилого лібералізму", а керуватимуться "націоціократичністю" ("ці-ці", ледве вимовила).
Чекають своєї черги на виступ.
Особливо зворушує амбітний пацан Зорян Шкіряк, депутат Київради. Хоче в опозиційні лідери, такі справи. І білборди по Києву розвішує...
І прапороносців на мітинг купив, і пацанів зі своїм лого "Новий Київ" в охорону поставив.
Виступити змогли не всі охочі. Софію так і не покликали.
Фанати Юлі скандували "Юля" зовсім мало. У них теж драйв минув.
І "Тягнибок", усупереч деяким прогнозам БЮТівців, не скандували.
Ну і, ясна річ, прогнози МВС щодо побоїщ і кровопролиття не підтвердилися.
Просто міліція вирішила такого не влаштовувати.
Симпатична дівчинка. Життєрадісна. "Героям слава!"
Розфокус, звісно, але цікавий ракурс :)
Загальна картина масовки:
Не те щоб "сюрприз"... Так, традиція.
Да, а на міст Патона ми не ходили. Не склалося.