Альгеро ч.3. Ми на пляжі. Пост для своїх
Учора в Альгеро було тепло й безхмарно.
Тепло й безхмарно тут і сьогодні, але о 10-й ранку ми, далебі, рулимо назад на Дюссельдорф-Веце, а звідти на одразу Кельн.
Тож літо-2010 залишається остаточно позаду. Для нас. А для сардів воно ще триває, хоча вони цього можуть і не розуміти. Триває смугами: три дні дощу й холоднечі - три дні сонця й спеки.
От у четвер було +25 на сонці, вітер помірний або слабкий. Море з бурхливо-каламутного сірого перетворилося на прозоре й лазурово-спокійне, як на листівках.
Ну то ми після кількагодинної екскурсії по Старому місту Альгеро зависли на пляжі. Тобто залягли.
І наші тіні теж.
Народу на пляжі під назвою Spiaggia San Giovanni майже не було. Для місцевого люду вже почалася "зима", тож альгерці не вірять термометрам та очам і кутаються в теплі куртки. І туристів ніби теж не сезон. Але насправді можна натурално кайфувати в купальниках, засмагати, а подекуди, тобто подекому - навіть купатися))
Отакі старі пердуни баняки витріщаються на засмаальниць... Деякі підходять знайомитися до самотніх дівчат... (Про це буде окремий рекламний пост)))
А це вже туристи...
Ну а це ми:
Леся
Дмитро
Д. таки заліз у воду, попри відмовляння Л.
Л., яка в Альгеро приїхала дуже застудженою, але від цілющого морського повітря одужала, знову захворювати не захотіла.
Полежали...
Красота... Сонце... Метрів двадцять від берега - менш ніж по пояс. Далі нормас.
Пляж тут піщаний.
Уже традиційно гуляють собакарі...
Оця тварина найбільше сподобалася Лесі - для Л. це фото дня :)
А це тіні дня.
Таких дураків відчайдухів, які залізли купатися у Середземне море із температурою води десь +17 і з вітерцем на виході, було більше ніж один. Ще відчайдушили дві дівки, англомовні.
Ось.
Причому одна з них голосно купалася аж десять хвилин. Рекорд.
Ну на виході з води від радості цілувалися. Такоє...
Тепло й безхмарно тут і сьогодні, але о 10-й ранку ми, далебі, рулимо назад на Дюссельдорф-Веце, а звідти на одразу Кельн.
Тож літо-2010 залишається остаточно позаду. Для нас. А для сардів воно ще триває, хоча вони цього можуть і не розуміти. Триває смугами: три дні дощу й холоднечі - три дні сонця й спеки.
От у четвер було +25 на сонці, вітер помірний або слабкий. Море з бурхливо-каламутного сірого перетворилося на прозоре й лазурово-спокійне, як на листівках.
Ну то ми після кількагодинної екскурсії по Старому місту Альгеро зависли на пляжі. Тобто залягли.
І наші тіні теж.
Народу на пляжі під назвою Spiaggia San Giovanni майже не було. Для місцевого люду вже почалася "зима", тож альгерці не вірять термометрам та очам і кутаються в теплі куртки. І туристів ніби теж не сезон. Але насправді можна натурално кайфувати в купальниках, засмагати, а подекуди, тобто подекому - навіть купатися))
Отакі старі пердуни баняки витріщаються на засмаальниць... Деякі підходять знайомитися до самотніх дівчат... (Про це буде окремий рекламний пост)))
А це вже туристи...
Ну а це ми:
Леся
Дмитро
Д. таки заліз у воду, попри відмовляння Л.
Л., яка в Альгеро приїхала дуже застудженою, але від цілющого морського повітря одужала, знову захворювати не захотіла.
Полежали...
Красота... Сонце... Метрів двадцять від берега - менш ніж по пояс. Далі нормас.
Пляж тут піщаний.
Уже традиційно гуляють собакарі...
Оця тварина найбільше сподобалася Лесі - для Л. це фото дня :)
А це тіні дня.
Таких дураків відчайдухів, які залізли купатися у Середземне море із температурою води десь +17 і з вітерцем на виході, було більше ніж один. Ще відчайдушили дві дівки, англомовні.
Ось.
Причому одна з них голосно купалася аж десять хвилин. Рекорд.
Ну на виході з води від радості цілувалися. Такоє...
