Кайф єгипетський
Про наш стан після повернення з Єгипту вам уже мало бути відомо.
Назад у Єгипет ми хотіли ще коли не повернулися в Укркаїну.
Власне, цією констатацією можна й обмежитися. Але свій ЖЖ ми переглядаємо частіше, ніж фотоархів. То хай тут висять пару десятків теплих фоток із нашої дванадцятої поїздки в Єгипет. Сподіваємося, не останньої.
Пост не вельми оригінальний, але, може, когось і зацікавить.
Як варіанти, кого саме:
а) друзів;
б) тих, кому цікаві особливості відпочинку на курорті в рамадан;
в) любителів восьминогів;
г) тих, кого гнітить час, коли літо закінчилося й продовжилася фігня.
Для привернення уваги - фотка табла з аеропорту Хургади. Там Україну вже називають по-новому :)
У Єгипті зараз священний місяць рамадан, який триватиме до 9-10 вересня. Як відомо, впродовж цього місяця мусульманам заборонено пити, їсти, курити і дивитися на роздягнених жінок від сходу сонця до його заходу.
Дане обмеження певною мірою позначається на чемності обслуговуючого персоналу в курортних готелях Хургади - офіціанти й бармени, які дуже хочуть пити, але не можуть, виглядають виснаженими, роздратованими й іноді не вельми дружніми. Не постійно, а іменно шо іноді, переважно по обіді.
Щоб менше потерпати від рамадану, в Єгипті на цей місяць впровадили зимовий час. Ну так, перевели стрілки, щоб паритися без води на годину менше.
Так що зараз у Єгі не такий час, як у нас, а мінус година. По рамадані годинники приведуть у нормальне положення - хай і зовсім не надовго.
Сонце в Хургаді заходить приблизно о 18.15, про що сповіщає гарматний постріл.
Ми його (постріл) щовечора чули, споглядаючи ось таку панораму:
Ура, почався т. зв. "іфтар", можна пити, їсти, курити і кохатися.
І вже в сутінках мусульмани відриваються по повній: за офіційною статистикою, м'яса і солодощів під час рамадану в Єгипті з'їдають на 63% і 66% більше відповідно, ніж у звичайні місяці. Про секас статистики нема.
Для готельних працівників іфтар не дуже показовий - ну закурюють деякі.
А роздягнених і майже голих європейських жінок вони бачать і так. Хоча на пляжах стоять дошки із гаслом "No topless" різними мовами.
У наших готелях найбільше було німців, потім - голландці й чехи, росіяни і т.д. Найчастіше топлес були чешки. Може, через те, що на дошці не було об'яви чеською мовою.
Ця ось - дружина пролетаря з м. Острава.
Чи не найважче пекарям біля печей для піци. Надворі й так +39 і сонце, а тут ще й піч.
Оцей піцайольник, що нижче, був стоїчним.
А інший міждупрочим зізнався, що воду собі дозволяє. Адже рамадан не поширюється на вояків, стариків, малечу, вагітних і т. п. Тобто шайтану мають противитися не всі :)
* * *
На цьому оригінальну частину поста можна вважати вичерпаною (хоча, може, хтось вважатиме цікавим нашого сусіда-восьминога типу "Пауль" в самому низу).
Наступні кілька фоток і блоків із "Пікаси" ми просто залишимо тут, щоб ностальгувати за Єгиптом і знову хотіти його - вже 13-го чи 14-го - тепла, сонця й прозорого солоного моря.
Були ми, як відомо, в Хургаді в готелі Bel Air, що з'єднаний в один комплекс із готелями Arabia й Arabella.
Радимо: за співвідношенням "ціна - якість - розташування - море - кількість росіян" це найкращий варіант із 4*.
У принципі, ми хотіли в "Арабію", але на потрібні нам терміни вона не продавалася, то поїхали в "Бель Ейр". Його мешканці можуть користуватися всіма послугами "Арабії", тільки снідають і вечеряють у себе в готелі. Ну й сплять у себе. Але це зовсім поруч - сусідній корпус, у якому всі номери виходять на свій затишний басейн. Власне, цей корпус на 200 метрів ближчий до рецепції "Арабії" з її барами, театром, мега-басейном і т.д., ніж найдальші корпуси самої "Арабії" :)
Ця трійка готелів мережі "Азур" (до речі, нам як постійним клієнтам уже ставлять на щодень у холодильник два додаткових пива й літер соку:))) має особливу перевагу над іншими: дбайливі екс-(?)господарі-німці створили довжелезний штучний півострів із т. зв. Мариною на кінці. Тож наш улюблений пляж - далеко в морі, між коралами. А на Марині - свій ресторан і всі зручності. От хіба що wi-fi єгиптяни ніяк не забезпечать.
А такі гекончики сиділи в коридорах на стелях :)
Ось такий ми влаштували собі День незалежності.
Так шо дядько з Києва нас легко вирахував і прийшов увечері, щоб сказати "Слава Україні!" й попросити з телефона послати СМС дочці в Україну, аби поклала татові грошей на рахунок :)
Дмитро в "Танго-барі", про який прохи нижче. Тут роблять крутий джин із тоніком із льодом та лаймом. Нємєряно роблять :)
:)
А це Леся й наше пляжне смеркання. До гарматного залпу 15 хвилин.
Назва виробу - "Сонце в бокалі" ;)
Ми фотографуємо пацана, який фотографує фотографа, який фотографує парочку із західним сонцем у руках.
Робити попсові фотки з сонцем у руках - в "Арабії" успішний бізнес :)
Після пострілу.
Море, корали. І так щодня 14 днів. Це мало, дуже мало.
Далі - типу фотосесія між готельних зелених насаджень.
Модельненько :)
Акі Тарзан.
Стрибок із дерева.
До самого центру Хургади з наших готелів - 20-25 хвилин пішки. Ми самі ходимо - маршруток і таксі не беремо. Але цього разу ходили тричі за два тижні. Ібо нафіга.
Купили манго і ще трохи юринди всякої; прогуляли подружку Марину з Єкатеринбурга, знайому ще за Єгиптом-2008 і Києвом-2010.
Третій похід був на набережну New Marina - віднедавна зробили в Хургаді таку нову прогулянкову забаву.
Як воно виглядає? Над морем - дуже цивілізована, чиста туристична вулиця з ресторанами, магазинами, атракціонами, кількаповерховими будинками з крутими квартирами в оренду (до речі, 500 євро на місяць - це вигідніше, ніж купувати тури в готелі, тільки з їжею й дорогою доведеться морочитися. І яхти тут недешеві. Словом, ніби кусок Європи Шарм-ель-Шейха, при тому що Хургада як така - брудне, типово арабське галасливе місто.
Ну й кілька фоток із самої Хургади, "звичайної". Тобто з нашого шопінгу на Шератон-стріт.
Киииииииииці. Недорого й багато.
Напередодні камбеку. Так не хочеться повертатися.
Лелеки вже не вперше летять від нас(?) в Африку, якраз коли ми закінчуємо релакс в Африці.
У єгипетському пості два роки тому ми вже про них згадували. Одного дня зграя лелек летіла повз Хургаду хвилин десять - їх були тисячі.
А напередодні...
Ця фотка показує, яке прозоре Червоне море біля "Арабії", та й узагалі в Хургаді і Шармі.
У даному випадку води - майже по груди. А он як рибу видно.
А ще ми плавали поруч із великою морською черепахою - вперше її в Єгипті зустріли. Зовсім поруч випірнала на поверхню, щоб вдихнути. Щось типу Нессі, тільки менше :)
Сеанс, однозначно.
А це місцевий восьминіг, поштішо Пауль. Виліз надвечір під берег.
Той же восьминіг, тільки міняє форму - полює.
А ось вам наше відео з цим восьминогом, крикливими російськими дітьми, скромними голландськими й мовчазними нами :)
Назад у Єгипет ми хотіли ще коли не повернулися в Укркаїну.
Власне, цією констатацією можна й обмежитися. Але свій ЖЖ ми переглядаємо частіше, ніж фотоархів. То хай тут висять пару десятків теплих фоток із нашої дванадцятої поїздки в Єгипет. Сподіваємося, не останньої.
Пост не вельми оригінальний, але, може, когось і зацікавить.
Як варіанти, кого саме:
а) друзів;
б) тих, кому цікаві особливості відпочинку на курорті в рамадан;
в) любителів восьминогів;
г) тих, кого гнітить час, коли літо закінчилося й продовжилася фігня.
Для привернення уваги - фотка табла з аеропорту Хургади. Там Україну вже називають по-новому :)
У Єгипті зараз священний місяць рамадан, який триватиме до 9-10 вересня. Як відомо, впродовж цього місяця мусульманам заборонено пити, їсти, курити і дивитися на роздягнених жінок від сходу сонця до його заходу.
Дане обмеження певною мірою позначається на чемності обслуговуючого персоналу в курортних готелях Хургади - офіціанти й бармени, які дуже хочуть пити, але не можуть, виглядають виснаженими, роздратованими й іноді не вельми дружніми. Не постійно, а іменно шо іноді, переважно по обіді.
Щоб менше потерпати від рамадану, в Єгипті на цей місяць впровадили зимовий час. Ну так, перевели стрілки, щоб паритися без води на годину менше.
Так що зараз у Єгі не такий час, як у нас, а мінус година. По рамадані годинники приведуть у нормальне положення - хай і зовсім не надовго.
Сонце в Хургаді заходить приблизно о 18.15, про що сповіщає гарматний постріл.
Ми його (постріл) щовечора чули, споглядаючи ось таку панораму:
Ура, почався т. зв. "іфтар", можна пити, їсти, курити і кохатися.
І вже в сутінках мусульмани відриваються по повній: за офіційною статистикою, м'яса і солодощів під час рамадану в Єгипті з'їдають на 63% і 66% більше відповідно, ніж у звичайні місяці. Про секас статистики нема.
Для готельних працівників іфтар не дуже показовий - ну закурюють деякі.
А роздягнених і майже голих європейських жінок вони бачать і так. Хоча на пляжах стоять дошки із гаслом "No topless" різними мовами.
У наших готелях найбільше було німців, потім - голландці й чехи, росіяни і т.д. Найчастіше топлес були чешки. Може, через те, що на дошці не було об'яви чеською мовою.
Ця ось - дружина пролетаря з м. Острава.
Чи не найважче пекарям біля печей для піци. Надворі й так +39 і сонце, а тут ще й піч.
Оцей піцайольник, що нижче, був стоїчним.
А інший міждупрочим зізнався, що воду собі дозволяє. Адже рамадан не поширюється на вояків, стариків, малечу, вагітних і т. п. Тобто шайтану мають противитися не всі :)
* * *
На цьому оригінальну частину поста можна вважати вичерпаною (хоча, може, хтось вважатиме цікавим нашого сусіда-восьминога типу "Пауль" в самому низу).
Наступні кілька фоток і блоків із "Пікаси" ми просто залишимо тут, щоб ностальгувати за Єгиптом і знову хотіти його - вже 13-го чи 14-го - тепла, сонця й прозорого солоного моря.
Були ми, як відомо, в Хургаді в готелі Bel Air, що з'єднаний в один комплекс із готелями Arabia й Arabella.
Радимо: за співвідношенням "ціна - якість - розташування - море - кількість росіян" це найкращий варіант із 4*.
У принципі, ми хотіли в "Арабію", але на потрібні нам терміни вона не продавалася, то поїхали в "Бель Ейр". Його мешканці можуть користуватися всіма послугами "Арабії", тільки снідають і вечеряють у себе в готелі. Ну й сплять у себе. Але це зовсім поруч - сусідній корпус, у якому всі номери виходять на свій затишний басейн. Власне, цей корпус на 200 метрів ближчий до рецепції "Арабії" з її барами, театром, мега-басейном і т.д., ніж найдальші корпуси самої "Арабії" :)
Ця трійка готелів мережі "Азур" (до речі, нам як постійним клієнтам уже ставлять на щодень у холодильник два додаткових пива й літер соку:))) має особливу перевагу над іншими: дбайливі екс-(?)господарі-німці створили довжелезний штучний півострів із т. зв. Мариною на кінці. Тож наш улюблений пляж - далеко в морі, між коралами. А на Марині - свій ресторан і всі зручності. От хіба що wi-fi єгиптяни ніяк не забезпечать.
А такі гекончики сиділи в коридорах на стелях :)
Ось такий ми влаштували собі День незалежності.
Так шо дядько з Києва нас легко вирахував і прийшов увечері, щоб сказати "Слава Україні!" й попросити з телефона послати СМС дочці в Україну, аби поклала татові грошей на рахунок :)
Дмитро в "Танго-барі", про який прохи нижче. Тут роблять крутий джин із тоніком із льодом та лаймом. Нємєряно роблять :)
:)
А це Леся й наше пляжне смеркання. До гарматного залпу 15 хвилин.
Назва виробу - "Сонце в бокалі" ;)
Ми фотографуємо пацана, який фотографує фотографа, який фотографує парочку із західним сонцем у руках.
Робити попсові фотки з сонцем у руках - в "Арабії" успішний бізнес :)
Після пострілу.
Море, корали. І так щодня 14 днів. Це мало, дуже мало.
Далі - типу фотосесія між готельних зелених насаджень.
Модельненько :)
Акі Тарзан.
Стрибок із дерева.
До самого центру Хургади з наших готелів - 20-25 хвилин пішки. Ми самі ходимо - маршруток і таксі не беремо. Але цього разу ходили тричі за два тижні. Ібо нафіга.
Купили манго і ще трохи юринди всякої; прогуляли подружку Марину з Єкатеринбурга, знайому ще за Єгиптом-2008 і Києвом-2010.
Третій похід був на набережну New Marina - віднедавна зробили в Хургаді таку нову прогулянкову забаву.
Як воно виглядає? Над морем - дуже цивілізована, чиста туристична вулиця з ресторанами, магазинами, атракціонами, кількаповерховими будинками з крутими квартирами в оренду (до речі, 500 євро на місяць - це вигідніше, ніж купувати тури в готелі, тільки з їжею й дорогою доведеться морочитися. І яхти тут недешеві. Словом, ніби кусок Європи Шарм-ель-Шейха, при тому що Хургада як така - брудне, типово арабське галасливе місто.
Ну й кілька фоток із самої Хургади, "звичайної". Тобто з нашого шопінгу на Шератон-стріт.
Киииииииииці. Недорого й багато.
Напередодні камбеку. Так не хочеться повертатися.
Лелеки вже не вперше летять від нас(?) в Африку, якраз коли ми закінчуємо релакс в Африці.
У єгипетському пості два роки тому ми вже про них згадували. Одного дня зграя лелек летіла повз Хургаду хвилин десять - їх були тисячі.
А напередодні...
Ця фотка показує, яке прозоре Червоне море біля "Арабії", та й узагалі в Хургаді і Шармі.
У даному випадку води - майже по груди. А он як рибу видно.
А ще ми плавали поруч із великою морською черепахою - вперше її в Єгипті зустріли. Зовсім поруч випірнала на поверхню, щоб вдихнути. Щось типу Нессі, тільки менше :)
Сеанс, однозначно.
А це місцевий восьминіг, поштішо Пауль. Виліз надвечір під берег.
Той же восьминіг, тільки міняє форму - полює.
А ось вам наше відео з цим восьминогом, крикливими російськими дітьми, скромними голландськими й мовчазними нами :)
Click to view