Ніколи такого не бачили, як сьогодні
Що називається, місцями можливі дощі, грози.
А місця - в межах одного міста. Дехто навіть "місце" і "місто" плутає.:))
Місце перше. На Шулявці - правий берег - за день не впало і краплі дощу, принаймні станом на сьому годину вечора.
Місце друге. Позняки - лівий берег. Приїжджаємо, виходимо на свій бік із метро - а посеред переходу - хопа: глуха залізна товста стіна. Як відомо, метро - воно ж і бомбосховище по жизні. Думаємо, що за приколи від Черновецького? Обходимо на інший бік, по поверхні підходимо до того ж підземного переходу зовні - а там води по коліно, торгаші плавають із ятками й огірками. І взагалі, зовні - потоп, і дощ триває. Дренажна система воду не приймає, її скрізь до-фі-га.
UPD. У п'ятницю зранку УНІАН дав багато фоток звідти - тут і тут.
Але найголовніший прикол - уже біля нашого дому, біля кіоску "Живе пиво", де ми беремо квас вінницький непастеризований (супер) і це саме живе пиво (найкраще - микулинецьке медове й охтирське світле, мням). Грибки-парасольки вирвані з м'ясом, стільці розкидані, зате стоїть джип із купою ментів, які все навколо фотографують на мобіли і знімають показання. Чувак на іномарці ("Черрі", бгаг) викликав міліцію, коли під час бурі вирвало парасолю з-під кіоска і кинуло йому на машину.
Серед слідчих "з уліци розбітих фонарєй", за законами жанру, - одна, чи навіть дві (друга - в машині) жінки-міліціонерки, вельми сексі, із пістолетами на крутих стегнах. Правда, росточку невеликого :) Від господарського пива-квасу вона відмовилася :) Продовжила розслідування - водій ушкодженого авта хоче покриття збитків. Господар кіоску, ясна річ, каже, "а причому тут я".
Отаке було на Позняках, коли на протилежному березі - анішелесь. Таки великий наш Київ.
І - місце третє. У Вишеньках, км за 10 від Києва, звідки, як нам здавалося, і присунула хмара з гураганом на Позняки, вітчим цілий день поливав засохлий город зі шланга. З неба там теж не впало жодної крапелини.