У меня зазвонив телехвон. Хто говоре? Михаїл Олексєїч Потебенько

Nov 30, 2009 23:48

Продажним журналістом бути погано. Усі їм радо платять Ніхто їх не любить, всі їх обіжають. Опять же, Михайло Олексійович Потебенько по телефону наярює. От тільки мені інтересно: якщо якусь бяку пишуть про Юлю, то це, ясне діло, цербери демократії шавки брехливі, куплені Януковичем (або, на крайняк, Ющенком). Якщо бяку кажуть про Ющенка - це, понятно, проіски каравая з вухами "білої з косою". Ну і якщо якась зараза згадує про кролячі шапки в контексті Віктора Фьодоровича, то тут теж Вона постаралася. Але хто, хто, яка така безсовісна й безсердечна сволоч плате за компрометацію одного з найкращих у світовій історії Генпрокурорів?! (знати б - хоч би якусь копійку витрусила)

Але на це насущне для мене через брак коштів запитання Михайло Олексійович відповісти не захотів. Він, власне, взагалі ні на що б не відповів, бо просто нічого не чув - так верещав у трубку про "продажних-куплених-безсоромних" журналістів, хреста на яких нема. Хто ще не пойняв або не в курсі - шановного пана Потебенька возмутило оце. І він особисто вирішив пояснити продажній журналістській шкурі, що цілком залужив орден до свого 70-річчя, бо:


1) коли Георгій Гонгадзе писав йому листа, пан Генпрокурор був в отпуску (хоча за посиланням на УП Потебенько каже, що "в командировці", але він дуже хвилювався, тому мабуть, переплутав), листа читав його заступник Гарнік, отже, нічого Михаїл Олексіїч об етом не знав.

2) справу Гонгадзе вів інший його заступник (Олександр Баганець), а отже, пан Потебенько опять же ж геть ні при чьом.

3) натомість Михайло Олексійович був на ЧАЕС у перші дні після аварії, вніс протест по обвинуваченню Василя Стуса і взагалі хороший чєлавєк. Який тепер напише в "УМ" обурену петицію і хай тільки "УМ", яка пригріла на серці таке журналістське отродьє, спробує її не надрукувати.

А я шо - я нічо, всіх людей уважаю. І Юрій Кравченко, думаю, був чудовим другом сім'янином, батьком і т.д., а Олексій Пукач он узагалі красивий мущина і тоже з такими добрими глазами. Срочно нада дать йому за це орден, я щитаю.

Мені спершу дуже прикро було, що старша людина так через мене розхвилювалася - не люблю я, щоб старші люди через мене нервували. Але, слава Богу, Михайло Олексійович заспокоїли: зовсім він не хвилюється, і навіть навпаки, анітрохи його думка таких ницих істот, як якась там Леся Шовкун, не турбує. Більше того - воно йому огидне, думати про думку якихось лесь шовкун, яких він навіть прізвища не запам'ятав, і вже ж Боже збав, щоб опускатися до такого, щоб їм звонити. І взагалі, то мабуть був не Михайло Потебенько, а хтось інший. Але хто - толком з'ясувати так і не вдалося, бо отой анітрохи не схвильований чоловік кинув трубку.

Чекаємо дзвінка від одного глибоко шанованого мною чоловіка - Богдана Федоровича Бойка. Хоча він же ніби на ЧАЕС не був і Стуса не захищав... Ну але в цього нагородженого за визначний особистий внесок у відстоювання національної ідеї екс-нардепа, безперечно, знайдуться інші, ще крутіші заслуги.

Але найбільше мене в цій ситуації обурюють не орденоносці та їх високі заступники знамо де, а ОЦЕ. Тьху, слів нема. Плагіатори хрєнови. Ще й, мабуть, непогані грошики за чужу ідею відхоплять - колонка ж відпрацьована, норма, так сказать, партійна на тиждень. А мені потім спробуй доведи (хоча я не збираюся, ясно), що я дійсно конкретним штабом не куплена і ставила запитання від щирого серця і власного розуму. Бо не одній мені кортить почути на нього відповідь. За яку, до речі, Віктору Андрійовичу щире спасибі.

уроди, Банкова, вибори, робота, "УМ", журналістика, обурення, політика

Previous post Next post
Up