Нерха. Вражаючі печери і балкон Європи
К чорту грипозні базари. Давайте про щось приємне. Тобто - ми даємо :)
Після тривалої паузи продовжуємо ділитися фотоспогадами про найцікавіші пункти нашого травнево-червневого євротріпу.
Отже, містечко Нерха в області Малага, за 50 км від самого міста Малага.
Нерха мало відома нашому туристові, але - цікава й мальовнича. Варта екскурсії на день чи хоча б на півдня. Не пожалкуєте.
Головна туристична принада Нерхи - комплекс печер.
Його виявили у 1959 році, дослідили, дуже круто оформили й відкрили частину печер для всіх бажаючих.
Тут не треба бути спелеологом - адже глибина невелика, між тисячами сталактитів і сталагмітів прокладені дерев'яні настили з поручнями, а стіни й стелі підсвічені електрикою.
Печери Нерхи вражають - досить сказати, що тут можна побачити найбільший у світі сталактито-сталагміт (чи як називається ця зрощена штука). А почали печери утворюватися 5 млн. років тому.
Друга принада Нерхи - "балкон Європи". Справді майданчик у вигляді балкона над Середземним морем.
Далі - про все по порядку.
Caves of Nerja, або ж Cueva de Nerja
Вхід у печери Нерхи виявили у січні 1959 року дітлахи й підлітки, які гралися у передгір'ї.
Тепер пацанам поставили пам'ятник.
Спочатку печери дослідили. Зокрема, багато постарався фотограф Хосе Падіаль Бобаділья. Йому поставили таку-от стелу.
Квиток у комплекс печер Нерхи коштує щось із 5 євро.
Для туристів комплекс відкрили в 1969 році, видовбали й оформили другий - великий - вхід.
Фотки самого входу немає.
Повірте на слово, що виглядає все це як звичайний ошатний одноповерховий будинок, де після каси ведуть сходи у підвал. Ми готувалися до якихось ліфтів-клітей, але насправді потрапили сходами й гарно оздобленими переходами у великі підземні приміщення.
Для початку там виставлена така собі просвітницька експозиція з підсвіченими стендами, предмети, які знайшли в печерах, і т.д.
Люди жили в цих печерах із 25 000 р. до н.е. Умови, прямо скажемо, погані, але дах над головою був :) Кіз усіляких тримали, дітей народжували... Ну ви розумієте.
На деяких стінах є наскельні малюнки, зокрема, бізон, якого перетворили на символ усього туристично-печерного комплексу. Але він у другій галереї, закритій для простих піших туристів, які шпацірують у шортах і в'єтнамках по отаких доріжках.
Це перші, невеличкі, зали печер, а загальна довжина обох галерей - 7,2 км.
Найбільша глибина - 68 м. Загальна площа - близько 35 000 кв. м.
А оце вже вхід у більші зали.
Довжина загальнодоступної галереї - близько 2,5 км.
Підземна краса вражає. Дух перехоплює.
Нам це нагадало копальні Морії у другій частині "Володаря перснів", де Арагорн і Ко билися з натовпами гоблінів. Такі ж великі стелі й стіни та колони з гірської породи.
А оце Сала дель Бальєт - зал, у якому на основі природного амфітеатру облаштували глядацькі місця і часто проводять всілякі фестивалі танцю, музики і співу, концерти за участю навіть світових класичних зірок.
У печерах Нерхи є також Сала де лос Фантасмас - Зала Примар.
Це одна зі стін так виглядає. Різнокольорово. За 5 мільйонів років що хоч може намалюватися.
У печерах Нерхи раз-по-раз лунає "КАП... КАП... КАП..." (із тривалими проміжками). Це зі стелі падають краплі. Так і утворюються сталактити і сталагміти.
У даному випадку (фотка нижче - вигляд знизу) - сталактити, ті, що звисають згори.
Це такі ми з іспанськими родичами :)
А найбільша круть печер Нерхи, що відкриті для туристів, - Сала дель Катаклізмо. Зала Катаклізму.
Ось він - найбільший у світі сталактит-сталагміт, що за мільйони років утворився з мінеральних речовин у краплях вологи, які крапали зі стелі й осідали внизу.
Вікіпедія пише, що цей центральний стовп Зали Катаклізму заввишки близько 100 м, а товщина його 13х7 метрів.
Схожий на застиглий ядерний гриб. Справді - "катаклізм".
Навколо цієї краси з проваллям унизу (ну як провалля - метрів 30-40:)) - оглядові майданчики з посадочними місцями.
Можна посидіти, помедитувати.
А ще це діло схоже на величезний оргАн. Тільки музики бракує.
Поруч із центральним стовпом - трохи менші.
По Залі Катаклізму ми робимо коло і повертаємося назад.
Ось тут можна подивитися панораму з печери.
А нагорі - природа, краса. Квітки прибиваються через черепицю...
Ґлей на стовбурах дерев...
А це картинки із сувенірного магазину біля печер Нерхи.
От уміють ще на заході підходити до туристичної справи!
Тут вам і фішки у вигляді іграшок-кажанів, які жили в печерах, плюшевих мамонтів, якихось інших старовинних тварюк, всіляких книжок, путівників, коміксів про дітей бронзового віку, не кажучи вже про картузи-футболки-чашки-магніти з символікою печер Нерхи.
Ще одну печерну фішку - рогатку - бере на озброєння Леся:)
Рогатки по 3 євро. І на них теж емблема-бізон.
Aqueduct of Nerja (bridge)
А далі - вже не печерна Нерха.
По дорозі до міста бачимо давньоримський міст-акведук. У древній Андалусії таких багато.
Balcony of Europe
Туристичний центр Нерхи як міста. Центральна алея, що веде до "балкона Європи".
Кафе однойменного готелю.
А це такі ми, ledilidи, на "балконі Європи".
"Балконом Європи" це місце назвав іспанський король Альфонсо ХІІ, коли приїхав сюди на інспекцію в 1885 році після землетрусу.
І хоча реальний південний край Європи в Іспанії (мис Мароккі) розташований трохи далі, нерхівці радо вхопилися за такий епітет. Тим більше, що балкон у них справді чималий і мальовничий. Так і почалася туристична атракція...
Вид на узбережжя ліворуч...
...і вид праворуч.
Ну й вид униз :) Середземне море.
Біля старовинної гармати.
Nice Nerja
А це типові будиночки андалусійського містечка Нерха, в якому населення - близько 20 тисяч.
Місцевий поліціянт залюбки підказує дорогу.
Затишно в Нерсі. Коні, люди, квіти... Симпатично.
Місцева церква.
Тут якраз збиралася весільна церемонія...
...і дружки нареченої розминалися пивцем.
Нерха, Сонячний берег, паелья. Листівка з привітом із літа.
Від Малаги до Нерхи їхати 35-40 хвилин.
А з Нерхи до гірськолижних крортів Сьєрри-Невади - півтори години, до Гранади з її Альгамброю - 1 год. 15 хв.
Після тривалої паузи продовжуємо ділитися фотоспогадами про найцікавіші пункти нашого травнево-червневого євротріпу.
Отже, містечко Нерха в області Малага, за 50 км від самого міста Малага.
Нерха мало відома нашому туристові, але - цікава й мальовнича. Варта екскурсії на день чи хоча б на півдня. Не пожалкуєте.
Головна туристична принада Нерхи - комплекс печер.
Його виявили у 1959 році, дослідили, дуже круто оформили й відкрили частину печер для всіх бажаючих.
Тут не треба бути спелеологом - адже глибина невелика, між тисячами сталактитів і сталагмітів прокладені дерев'яні настили з поручнями, а стіни й стелі підсвічені електрикою.
Печери Нерхи вражають - досить сказати, що тут можна побачити найбільший у світі сталактито-сталагміт (чи як називається ця зрощена штука). А почали печери утворюватися 5 млн. років тому.
Друга принада Нерхи - "балкон Європи". Справді майданчик у вигляді балкона над Середземним морем.
Далі - про все по порядку.
Caves of Nerja, або ж Cueva de Nerja
Вхід у печери Нерхи виявили у січні 1959 року дітлахи й підлітки, які гралися у передгір'ї.
Тепер пацанам поставили пам'ятник.
Спочатку печери дослідили. Зокрема, багато постарався фотограф Хосе Падіаль Бобаділья. Йому поставили таку-от стелу.
Квиток у комплекс печер Нерхи коштує щось із 5 євро.
Для туристів комплекс відкрили в 1969 році, видовбали й оформили другий - великий - вхід.
Фотки самого входу немає.
Повірте на слово, що виглядає все це як звичайний ошатний одноповерховий будинок, де після каси ведуть сходи у підвал. Ми готувалися до якихось ліфтів-клітей, але насправді потрапили сходами й гарно оздобленими переходами у великі підземні приміщення.
Для початку там виставлена така собі просвітницька експозиція з підсвіченими стендами, предмети, які знайшли в печерах, і т.д.
Люди жили в цих печерах із 25 000 р. до н.е. Умови, прямо скажемо, погані, але дах над головою був :) Кіз усіляких тримали, дітей народжували... Ну ви розумієте.
На деяких стінах є наскельні малюнки, зокрема, бізон, якого перетворили на символ усього туристично-печерного комплексу. Але він у другій галереї, закритій для простих піших туристів, які шпацірують у шортах і в'єтнамках по отаких доріжках.
Це перші, невеличкі, зали печер, а загальна довжина обох галерей - 7,2 км.
Найбільша глибина - 68 м. Загальна площа - близько 35 000 кв. м.
А оце вже вхід у більші зали.
Довжина загальнодоступної галереї - близько 2,5 км.
Підземна краса вражає. Дух перехоплює.
Нам це нагадало копальні Морії у другій частині "Володаря перснів", де Арагорн і Ко билися з натовпами гоблінів. Такі ж великі стелі й стіни та колони з гірської породи.
А оце Сала дель Бальєт - зал, у якому на основі природного амфітеатру облаштували глядацькі місця і часто проводять всілякі фестивалі танцю, музики і співу, концерти за участю навіть світових класичних зірок.
У печерах Нерхи є також Сала де лос Фантасмас - Зала Примар.
Це одна зі стін так виглядає. Різнокольорово. За 5 мільйонів років що хоч може намалюватися.
У печерах Нерхи раз-по-раз лунає "КАП... КАП... КАП..." (із тривалими проміжками). Це зі стелі падають краплі. Так і утворюються сталактити і сталагміти.
У даному випадку (фотка нижче - вигляд знизу) - сталактити, ті, що звисають згори.
Це такі ми з іспанськими родичами :)
А найбільша круть печер Нерхи, що відкриті для туристів, - Сала дель Катаклізмо. Зала Катаклізму.
Ось він - найбільший у світі сталактит-сталагміт, що за мільйони років утворився з мінеральних речовин у краплях вологи, які крапали зі стелі й осідали внизу.
Вікіпедія пише, що цей центральний стовп Зали Катаклізму заввишки близько 100 м, а товщина його 13х7 метрів.
Схожий на застиглий ядерний гриб. Справді - "катаклізм".
Навколо цієї краси з проваллям унизу (ну як провалля - метрів 30-40:)) - оглядові майданчики з посадочними місцями.
Можна посидіти, помедитувати.
А ще це діло схоже на величезний оргАн. Тільки музики бракує.
Поруч із центральним стовпом - трохи менші.
По Залі Катаклізму ми робимо коло і повертаємося назад.
Ось тут можна подивитися панораму з печери.
А нагорі - природа, краса. Квітки прибиваються через черепицю...
Ґлей на стовбурах дерев...
А це картинки із сувенірного магазину біля печер Нерхи.
От уміють ще на заході підходити до туристичної справи!
Тут вам і фішки у вигляді іграшок-кажанів, які жили в печерах, плюшевих мамонтів, якихось інших старовинних тварюк, всіляких книжок, путівників, коміксів про дітей бронзового віку, не кажучи вже про картузи-футболки-чашки-магніти з символікою печер Нерхи.
Ще одну печерну фішку - рогатку - бере на озброєння Леся:)
Рогатки по 3 євро. І на них теж емблема-бізон.
Aqueduct of Nerja (bridge)
А далі - вже не печерна Нерха.
По дорозі до міста бачимо давньоримський міст-акведук. У древній Андалусії таких багато.
Balcony of Europe
Туристичний центр Нерхи як міста. Центральна алея, що веде до "балкона Європи".
Кафе однойменного готелю.
А це такі ми, ledilidи, на "балконі Європи".
"Балконом Європи" це місце назвав іспанський король Альфонсо ХІІ, коли приїхав сюди на інспекцію в 1885 році після землетрусу.
І хоча реальний південний край Європи в Іспанії (мис Мароккі) розташований трохи далі, нерхівці радо вхопилися за такий епітет. Тим більше, що балкон у них справді чималий і мальовничий. Так і почалася туристична атракція...
Вид на узбережжя ліворуч...
...і вид праворуч.
Ну й вид униз :) Середземне море.
Біля старовинної гармати.
Nice Nerja
А це типові будиночки андалусійського містечка Нерха, в якому населення - близько 20 тисяч.
Місцевий поліціянт залюбки підказує дорогу.
Затишно в Нерсі. Коні, люди, квіти... Симпатично.
Місцева церква.
Тут якраз збиралася весільна церемонія...
...і дружки нареченої розминалися пивцем.
Нерха, Сонячний берег, паелья. Листівка з привітом із літа.
Від Малаги до Нерхи їхати 35-40 хвилин.
А з Нерхи до гірськолижних крортів Сьєрри-Невади - півтори години, до Гранади з її Альгамброю - 1 год. 15 хв.