This is the end, Моррісон і взагалі цвинтар Пер-Лашез у наших фотках
Сьогодні - 38 років із дня смерті Джима Моррісона.
Не скажемо, що ми його фоннати, але музичка у "Дверей" була дуже й дуже непогана. А оскільки Джим ще при житті, пардон за каламбур, зажив слави визначного Бунтаря, для багатьох Моррісон став постаттю культовою.
Хоча помер він дуже негарно. Як пише вікіпедія, у той час (1971 рік, Джимові було тільки 27) "доля Джима становила собою швидкісний спуск по похилій: пияцтво, арешти за непристойну поведінку та бійки з поліцейськими, перетворення з ідола дівчаток на огрядного бородатого нечупару. Пізні концерти The Doors виглядали здебільшого як перегавкування п'яного Джима із публікою. У 1971 році затягана рок-зірка відправилася зі своєю подругою Памелою Курсон до Франції - відпочивати і працювати над книгою віршів. За офіційною версією, Моррісон помер у Парижі від серцевого нападу, однак справжньої причини його смерті ніхто не знає, адже розтин не проводили. Серед імовірних підстав називали героїнове передозування в паризькому клубі Rock-n-Roll Circus, самогубство, інсценування самогубства спецслужбами ФБР, які тоді вели активну боротьбу з учасниками руху гіпі, тощо. Єдина людина, яка бачила співака мертвим, - Памела Курсон - забрала таємницю його смерті з собою в могилу, позаяк померла від передозування наркотиків три роки потому. Джим Моррісон похований у Парижі на кладовищі Пер-Лашез".
Click to viewОсь вам пісенька The Doors під промовистою назвою The End.
А загалом для нас сьогоднішня дата - привід запостити матеріал із нашої поїздки до Парижа, де ми півдня виділили на екскурсію по кладовищу Пер-Лашез. Далі - саме про це.
Власне, виходить, що непоказна могила Джима Моррісона - головне і найбільш відвідуване захоронення на цьому найвідомішому паризькому кладовищі. Досить сказати, що вже біля входу гіпарі й гіпарки перепитують різними мовами, як знайти могилу Моррісона (хоча охоронець на безплатному вході видає всім бажаючим безплатну карту-схему цвинтаря з позначеними місцями поховань сотень знаменитостей та зірок, і лідера The Doors у тому числі. Могила Джима - єдина на все кладовище, до якої не можна доступитися впритул, бо вона за кілька метрів закрита металевими парканами. І саме на цих парканах постійно висять десятки фанів Джима.
Є дані, що могила Джима стоїть на п'ятому місці серед усіх (!) паризьких пам'яток та визначних місць.
Як-от на цій фотці:
Ще одна вельми культова могила на Пер-Лашез: Оскара Уайльда.
До неї прагнуть припасти здебільшого геї й лесбіянки, тобто секс-меншини, як і автор "Портрета Дорыана Грея".
Особливість надгробного пам'ятника Уайльда - те, що він всуціль обцілований слідами губної помади і обписаний тією ж помадою.
Тил пам'ятника - там те саме.
Це головний вхід на цвинтар - той, що від ст. м. "Філіпп Огюст".
Загалом входів кілька, з різних боків, але карти-схеми дають лише на головних воротах.
Загалом, цвинтар, звісно, цікавий; його обов'язково cлід відвідати, якщо ви преебуваєте в Парижі більше ніж один-два дні. Місце посмертного скупчення сотень видатних осіб + чудові зразки скульптури і цвинтарної архітектури + подих сивої давнини (цвинтар засновано в XVII столітті).
Багато зелені, кущів та великих дерев. Водночас Пер-Лашез - похмуріший, ніж, скажімо, цвинтар Монпарнас, де покоїться Симон Петлюра (саме через крони дерев). А ще того дня, коли на Пер-Лашезі гуляли ми, дощило й хмарилося, тож темряви додалося.
Але красиво, красиво. Побувайте.
Та що казати - такі люди, Гаврюша:) Власне, культовим це кладовище робили цілеспрямовано, навмисно перевозячи сюди з інших місць різних знаменитостей.
Як-от Абеляр і Елоїза:
Популяризація звичайного паризького цвинтаря почалася якраз із того, що на Пер-Лашез перенесли останки Лафонтена, Мольєра, а у 1817 р. - Абеляра й Елоїзи.
Едіт Піаф.
Головний маршал Наполеона - Ней (а саме за Наполеона держава почала перетворювати Пер-Лашез на "скупчення зірок").
У цих секторах - десятки пам'ятників жертвам різних "іменних" концтаборів, від Заксенхаузена до Оснабрюка. ІМХО, трохи перебір.
Фредерік Шопен.
Оноре де Бальзак.
Художник Ежен Делакруа.
Ще один художник, Жеріко.
Анрі Барбюс (на вулиці його імені в Києві прописана Леся :)
Помпезна споруда на могилі російської баронеси Єлизавети Давідофф (Строгонофф).
Просто пейзажні замальовки:
А ось комусь невідомому яке обелісчище вибудували!
Стіна комунарів.
А ще на цвинтарі впадає в око величезна кількість могил китайців. Просто китайців, не якихось там мао цзедунів.
Майже всі вони однотипні і виглядають приблизно так (є схожі, тільки чорні).
Є ще отакі, із гнилими апельсинами. В'єтнамці.
Колумбарій (захоронення урн із крематорію) - кілька відкритих з одного боку Г-подібних двоповерхових будівель.
Колумбарій впритул. Десь тут є й ніша Нестора Махна (№6686), але в час нашого там перебування ми цього номера не знали - на карті він не вказаний, на жаль...
Оригінальні ніші.
Чоловік і дружина.
Поховання Айседори Дункан.
Ось тут, на сайті цвинтаря, є інтерактивна карта з місцями найцікавіших поховань та фотками могил. Так що можне здійснити і віртуальну прогулянку.
P.S. Пост було підготовлено раніше, аби поставити саме цього дня. Хто ж знав, що саме сьогодні ми будемо організовувати могилу на мальовничому лісовому "Пер-Лашезі" села Вишеньки під Києвом...