Маніяки серед нас
Пару місяців тому Пиркало правильно написала зі свого Лондона у колонці в "Главреді": те, що справу "дніпропетровських маніяків" у самій Україні майже не помічають (тоді як у світі багато хто ідентифікує Україну саме за цією справою), - ознака байдужого, хворого, ненормального суспільства.
Не саме так дослівно написала, а суть - така.
І тут Свєта має рацію. У нормальній західній країні перегавкування Юща і Юлі, всі гази-шмази, не кажучи вже про Подкопаєвих і Ко, були б на задвірках тіні цієї справи.
Справді, якщо Чикатило й Онопрієнко завдяки своїм діянням набували в СРСР і Україні всезагальної відомості, ставали прозивними іменами, то що 99,9% наших співгромадян кажуть прізвища Супрунюк, Саєнко, Ганжа?
Та нічого. Хоча порівняно з їхньою жорстокістю, поєднаною з потягом до відеозйомки, справи Чикатила й Онопрієнка - просто квіточки.
У даному випадку ідеться не про літніх збоченців, а хороших діток із багатих сімей, які просто так розважалися. І батьки вибілюють їх навіть після вироку.
Але ЗМІ, у т.ч. інтернет-, із задоволенням підхоплюють і подовгу пережовують не це, а зовсім інші теми. І суспільство значно краще обізнане на справах Оксани Ващенко чи Даші Астаф'євої, аніж Супрунюка-Саєнка.
(Давно помічено: якщо про щось не написала "Українська правда" і не виділила це "щось" великими жирними літерами - вважай, його і не було зовсім. А це якраз той випадок, на жаль.)
І не треба дивуватися, якщо дніпропетровські маніяки повторяться у Луцьку, Києві чи Луганську.
___________________________
У завтрашньому номері про закінчення справи дніпропетровських маніяків пише "Україна молода".
А якщо знайти тут і краєм ока глянути кілька секунд одного з епізодів, знятих убивцями (повністю дивитися не рекомендую, а краще - взагалі не дивитися!), то висновок напрошується однозначний: у такій країні принаймні для таких випадків має бути передбачена смертна кара.
Не саме так дослівно написала, а суть - така.
І тут Свєта має рацію. У нормальній західній країні перегавкування Юща і Юлі, всі гази-шмази, не кажучи вже про Подкопаєвих і Ко, були б на задвірках тіні цієї справи.
Справді, якщо Чикатило й Онопрієнко завдяки своїм діянням набували в СРСР і Україні всезагальної відомості, ставали прозивними іменами, то що 99,9% наших співгромадян кажуть прізвища Супрунюк, Саєнко, Ганжа?
Та нічого. Хоча порівняно з їхньою жорстокістю, поєднаною з потягом до відеозйомки, справи Чикатила й Онопрієнка - просто квіточки.
У даному випадку ідеться не про літніх збоченців, а хороших діток із багатих сімей, які просто так розважалися. І батьки вибілюють їх навіть після вироку.
Але ЗМІ, у т.ч. інтернет-, із задоволенням підхоплюють і подовгу пережовують не це, а зовсім інші теми. І суспільство значно краще обізнане на справах Оксани Ващенко чи Даші Астаф'євої, аніж Супрунюка-Саєнка.
(Давно помічено: якщо про щось не написала "Українська правда" і не виділила це "щось" великими жирними літерами - вважай, його і не було зовсім. А це якраз той випадок, на жаль.)
І не треба дивуватися, якщо дніпропетровські маніяки повторяться у Луцьку, Києві чи Луганську.
___________________________
У завтрашньому номері про закінчення справи дніпропетровських маніяків пише "Україна молода".
А якщо знайти тут і краєм ока глянути кілька секунд одного з епізодів, знятих убивцями (повністю дивитися не рекомендую, а краще - взагалі не дивитися!), то висновок напрошується однозначний: у такій країні принаймні для таких випадків має бути передбачена смертна кара.