Ібо дістали
Про проблему пішохідних переходів і оборзілих водіїв на Позняках
Позавчора. Вечір, темрява. Перехід через вул. Вишняківську (найближчий до вул. Руденко).
Підходимо до дороги - перші дві машини тупо пруть, незважаючи на те, що ми з Лесею вже йдемо по "зебрі". Їх пропускаємо. Наступну - чорний джип - не пропускаємо, а переходимо в дозволеному місці, освітленому ліхтерем. Коли ми доходимо до іншого боку, з джипу лунає лайка на кшталт: "Ти м***к х***є тут ползьош?!"
Оскільки ваш покірний слуга по часті міцних висловів теж не пальцем роблений, то розвертається й кричить: "Ти бачиш що тут перехід?" Опонент горлопанить далі, але ретирується після того, як отримує визначення типу "с***а" й "п***с".
Учора. Вечір. Темрява. Перехід через вул. Руденко (найближчий до перепендикулярної Вишняківської).
На іншому кінці "зебри", просто на самих смугах, на дорозі, стоїть чорний джип, здається, "Міцубісі". Тут на дорозі стоять десятки машин, але ця завжди стає саме на "зебрі".
Через те, що освітлення слабке, а перехід заставлений машинами, інші водії взагалі не зважають на можливість ходіння тут пішоходів. Один такий пре просто на вашого покірного слугу.
Слуга матюкається (цього разу про себе), доходить до кінця переходу, дістає з рюкзака клей типу "момент" і приліплює за його допомогою на лобове скло джипа заздалегідь роздрукований аркуш формату А4 з написом:
"Шановні автомобілісти, не ставте свої авто на пішохідних переходах!
Дотримуйтесь правил і поважайте пішоходів - вони теж люди!"