С.С.
Баба-обценьки вже тричі сьогодні врятувала юніверс за домогою доброго серця і відпиляної батареї, тепер їй хотілося відчути себе жінкою. Обценьки пішла у ліс, стрибати з дівчатами через вогонь, але там швидко стало нудно, і вона знову прийнялася думати про глобальне. Потім замріяла і якось непомітно опинилася на рівні супергероїв.
- О, а ти що тут робиш? - спитав Бетмен, стоячи у вигідному для своєї фігури світлі. - Відпочіла б краще! Поїхала на фестиваль сором'язливих байкерів, або на пленер, зараз всі кротів малюють, дуже трендово.
- Ти ж мене знаєш, не той розмах. У мене в середині такі масштаби розгортаються, таку силу відчуваю, неначе можу врятувати цілий... Ну, не знаю. Цілий завод борщу!
- Ц. Ти їх вже чотири за тиждень врятувала. Люба, зупинись. Локалізуй свою енергію, зроби щось маленьке.
- Півзавода врятувати?
-Люба! Зконцетруйся. В тебе врешті є призначення! Обценьки, ну для чого тебе зробили?
Жіночка миттю опинилася на землі:
- Точно! В мене ж є мета, я ж функціональна баба, - її погляд натрапив на цвяхи, криво вбиті в телевізор. Вона радісно підірвалася, ахнула і забила цвяхи рівнесенькими рядами.
-Обценьки, дорогенька, ти де? - з'явився на порозі Сергій в костюмі головного інженера шпалерної фабрики. - Не допоможеш, мені тут горішок треба розколоти.
- Ну, звичайно! - сказала Баба, відчувши своє призначення і лупанула по горіху парадними дверима.
- О, а ти що тут робиш? - спитав Бетмен, стоячи у вигідному для своєї фігури світлі. - Відпочіла б краще! Поїхала на фестиваль сором'язливих байкерів, або на пленер, зараз всі кротів малюють, дуже трендово.
- Ти ж мене знаєш, не той розмах. У мене в середині такі масштаби розгортаються, таку силу відчуваю, неначе можу врятувати цілий... Ну, не знаю. Цілий завод борщу!
- Ц. Ти їх вже чотири за тиждень врятувала. Люба, зупинись. Локалізуй свою енергію, зроби щось маленьке.
- Півзавода врятувати?
-Люба! Зконцетруйся. В тебе врешті є призначення! Обценьки, ну для чого тебе зробили?
Жіночка миттю опинилася на землі:
- Точно! В мене ж є мета, я ж функціональна баба, - її погляд натрапив на цвяхи, криво вбиті в телевізор. Вона радісно підірвалася, ахнула і забила цвяхи рівнесенькими рядами.
-Обценьки, дорогенька, ти де? - з'явився на порозі Сергій в костюмі головного інженера шпалерної фабрики. - Не допоможеш, мені тут горішок треба розколоти.
- Ну, звичайно! - сказала Баба, відчувши своє призначення і лупанула по горіху парадними дверима.