(no subject)
Отсаннім часом все замислююся, чи потрібен комусь той патріотизм, чи взагалі він себе якось виправдовує для людини.
і чи має він себе взагалі якось виправдовувати? чи просто треба любити Батьківщину, не очікуючи подяки чи нагороди
чи хоча б того, щоб хтось тебе помітив...?
хочеться щось зробити для рідної країни, але що? я ж не Президент
і навіть не депутат,
а що може зробити кожен з нас, не зважаючи на соціальне становище і відсутність влади в руках?
що Я можу зробити?
а може патріотизм - це форма егоїзму? (люблю, бо моє).
і все ж таки, тільки коли покидаєш свою країну, починаєш розуміти те, що читали в школі маленькими:
Як не любить той край, де вперше ти побачив
солодкий дивний світ, що ми звемо життям,
де вперше став ходить і квіткою неначе
в його теплі зростав і усміхавсь квіткам!
Як не любить той край, що дав тобі і силу,
і гострий зір очей, і розум молодий,
і далі, що тобі красу свою одкрили,
і моря голубий, розгойданий прибій…
Він радість у труді і творчих дум польоти
тобі для слави дав, як шум гаїв і рік,
як сяйво сонячне усій твоїй істоті,
як весни, що до їх тепла ти серцем звик.
З тобою він у снах і наяву з тобою,
ти разом з ним ростеш і змінюєшся з ним,
милуєшся його нетлінною красою,
бо він - твоє життя, твоя любов, твій дім.
Володимир Сосюра 1955