Наразі ось така ситуація.
Наразі займаюсь тим, що працюю начальником караулу (охоронцем).
Охороняю рештки одного з підприємств міста.
Попит на юристів майже відсутній.
Думаю над тим, що, мабуть, прийшов час дістати диплом кухаря.
Одна тільки проблема, не працював за ним жодного дня.
Розмовляв вчора із коліжанкою, що працювала після мене на «Елеганті», у серпні звільнилась. Каже, що нібито нікого на посаду юрисконсульта не найняли, і взагалі ніби збираються викреслити цю посаду з штатного розкладу. )
Запланував на суботу квест, справжня авантюра, дуже романтична.
У зв’язку із чим хочу сказати, що Мумі-папа був такий правий, коли писав ось це:
«Не можу описати, як це кепсько, коли твої друзі або одружуються, або стають королівськими винахідниками. Сьогодні ти входиш в безтурботну компанію любителів пригод, готових відправитися в будь-яку подорож, як тільки набридне залишатися на одному місці. Вирушай, куди тільки захочеш, перед тобою карта всього світу... І раптом ... Подорожі перестають їх цікавити! Їм хочеться жити в теплі! Вони бояться дощу! Вони починають збирати речі, які нікуди помістити! Вони говорять тільки про різні дрібниці... Ні на що серйозне вони вже зважитися не можуть ... Раніше вони припасовували вітрило, а тепер стругають полички для порцелянових дрібничок. Ах, хіба можна говорити про це без сліз! » Туве Янссон «Мемуари Тата Мумі-троля».
Так, одні заклопотані та у справах, інші, інші не ті із ким хотів би розділити подорож.