Чому Мазепа відмовився від зверхності Москви?
Сьогодні поговоримо трохи про міждержавніі договори у XVIII ст.
Для наочності візьмемо відносини між Росією та України.
Ось, що з цього приводу пише пан Тарас Чухліб, доктор історичних наук:
«Вважаємо, що відмову українського гетьмана Івана Мазепи від протекції московського царя Петра І напередодні Полтавської битви слід оцінювати з точки зору міжнародних політико-правових відносин, які склалися на той час на Європейському континенті. Тоді між державами-суверенами та державами-васалами існував суспільний договір, який складався із взаємних прав та обов’язків. Він передбачав, що в обмін на «захист і пошанування» з боку своїх володарів підлеглі обіцяли їм «покору, службу та вірність».
Хоча у маніфесті московського монарха Петра І від 1 листопада 1708 року читаємо, що «гетман Мазепа... изменил Нам, Великому Государю, без всякой данной ему в том причины, и переехал к Королю Шведскому...» Тобто російський цар начебто не бачив жодних мотивацій відмови свого довголітнього васала від його монаршої опіки та в односторонньому порядку оголошував його дії «зрадою». Однак проведений науковий аналіз українсько-російських відносин початку XVIII століття дозволяє стверджувати, що московський цар першим зрадив попередні двосторонні домовленості (т. зв. Коломацькі 1687 та Московські 1689 рр. статті), які гарантували вільне існування козацької автономії під владою Москви. А тому вагомі причини переходу України на бік Шведського королівства все ж таки існували, а більшість з них мали не тільки глибоке історичне коріння, але й системний характер.
По-перше, Московське царство не бажало вирішувати справу об’єднання України шляхом повернення під гетьманську владу Правобережжя.
По-друге, цар Петро І та його оточення розпочали активно обмежувати політичні права українського гетьмана.
По-третє, Москва почала радикальні зміни адміністративного устрою Українського гетьманату.
По-четверте, московський уряд урізав права гетьмана у сфері економіки та фінансів, наданні земельних маєтностей козацькій старшині.
По-п’яте, Москва всіляко обмежувала політико-адміністративні повноваження української старшини.
По-шосте, Петро І розпочав «реформування» козацького війська, а його урядовці почали керувати українськими воєначальниками.
По-сьоме, Московське царство не забезпечило належної оборони України від шведського наступу.
По-восьме, російські воєначальники та солдати здійснювали свавілля щодо українців.
По-дев’яте, московський цар переобтяжував козацьке військо постійними військовими походами.
По-десяте, каральні дії армії Московського царства в Україні спричиняли розорення і нищення її населення.
Таким чином, від початку Північної війни 1700 - 1721 років питання функціонування автономного Українського гетьманату для Московського царства вже не вирішувалося згідно з положеннями попередніх двохсторонніх угод у рамках відносин «протектор-протегований», а розглядалося Петром І лише у межах політичної доцільності. Тобто він як суверен України не вважав за потрібне виконувати монарші зобов’язання щодо захисту «прав і вольностей» своїх українських підданих. Хоча, як стверджує документ, цар все ж таки усвідомлював існування договірних стосунків між Москвою і Батурином. Адже, дізнавшись про перехід гетьмана Мазепи на бік шведського короля, відразу ж наказав своїм чиновникам віднайти тексти попередніх російсько-українських «статей». У зв’язку з цим, Петру І поклали на стіл «две книги, из которых в одной списки с постановленных статей гетманов Юрья Хмельницкого 168-го (1659 р.), Ивана Брюховецкого 171-го (1663 р.), в другой книги список же с статей Мазепы 195-го году (1687 р.), данной ему ж Мазепе на права и вольности...»
У запальній промові перед своїми солдатами за декілька годин перед Полтавською битвою 27 червня 1709 року цар Петро І все ж таки «проговорився» про справжні причини несподіваної для нього політичної рокіровки колишнього підданого: «Король Карл и самозванец Лещинский привлекли к воле своей гетмана Мазепу, которые клятвами обязались между собою... учинить Княжество особое под властию его, в котором ему быть Великим Князем...»
Кому цікаво, детальніше ось тут: «Напередодні Полтавської битви: чому Мазепа відмовився від зверхності Москви?»