В Запоріжжі планують відкрити меморіальну дошку на честь Василя Вишиваного.
Originally posted by did_panas23 at В Запоріжжі планують відкрити меморіальну дошку на честь Василя Вишиваного.
«Оновлення країни» у Запоріжжі розпочинає кампанію по встановленню меморіальної дошки Василю Вишиваному
Класна ідея. Треба підтримати.
Запорожці під час зустрічі з Українськими Січовими Стрільцями в Олександрівську, квітень 1918 р. На передньому плані сотник О.Луцький, полковник В.Петрів, архикнязь Вільгельм Габсбург, полковники П.Болбочан і Сельванський
"На поворті трамвая - колишня Катеринівська, по якій пролягав тракт через місто, ніні Горького. У
1918 році в готелі на цій вулиці жив Василь Вишиваний.
[...]
7 лютого 1918 року легіон Українських Січових Стрільців вирушив на допомогу армії УНР. Маршрут пролягав через Кам’янець-Подільський, Одесу, Херсон, Олександрівськ. 12 квітня січовики під орудою сотника Василя Вишиваного без бою зайняли село Біленьке, наступного дня повели перший наступ на Олександрівськ. Вулицею Дніпровською (нині Лепіка) дійшли Катеринівського вокзалу і зайняли його. 14 квітня усі курені повели наступ на місто, але більшовики, які вночі одержали підкріплення, зайняли станцію та відкинули січовиків до Дніпра. Двома кораблями під обстрілом стрільці відпливли до Біленького. За цей час на Хортиці зібралася допомога - елітний Запорізький корпус полковника Петра Болбочана і загони повстанців. Об’єднані війська українців 16 квітня дня розгромили російського наркома Антонова-Овсієнка й взяли місто.
17 квітня вулиці 13-тисячного Олександрівська були переповнені людьми з хоругвами і прапорами. Вони заполонили все навколо Народного дому: площу Пушкіна, Дуньчин сад. Тут відбувся спільний парад і перегляд обох українських частин. Священники у святкових ризах відслужили молебен. Полковник Болбочан, якого мешканки Олександрівська нарекли д’Артаньяном, поцілувався з сотником Вишиваним, а січові стрільці та запорожці клялися у вічній згоді в боротьбі за Українську державу.
Народні дім у Запоріжжі
У вітальному слові князь назвав місце зібрання майданом Волі. Тоді спільним рішенням визволителів та місцевого населення стало перейменування площі Пушкіна на майдан Волі. Підписано це рішення було у Народному домі. Тоді слово Воля мало первісне значення. Пізніше радянська влада доволі оригінально трактувала. Так районний центр із трьома найсуворішими тюрмами назвали Вільнянськом, а від 1978 року Залізного Фелікса поставили охороняти майдан Волі.
ФЕД на майдані Волі
Січові стрільці перебували в Олександрівську до 8 червня. Василь Вишиваний був начальником гарнізону Олександрівська, мав дружні зв’язки з місцевими українськими організаціями та із Запорізьким корпусом Центральної Ради, який прибув з Криму після розгрому там Червоної Армії. За цей час вони провели чимало лекцій, вистав, концертів у Народному домі. Вояки організували курси українознавства, налагодили видавництво тижневика „Січ” (першої української газети на Запоріжжі). На Хортиці на Трійцю стрільці відслужили панахиду, поставили пам’ятний металевий хрест."
Ганна Черкаська. Чому ми такі? // Архів Ф.Г.Турченка.
«Оновлення країни» у Запоріжжі розпочинає кампанію по встановленню меморіальної дошки Василю Вишиваному
Класна ідея. Треба підтримати.
Запорожці під час зустрічі з Українськими Січовими Стрільцями в Олександрівську, квітень 1918 р. На передньому плані сотник О.Луцький, полковник В.Петрів, архикнязь Вільгельм Габсбург, полковники П.Болбочан і Сельванський
"На поворті трамвая - колишня Катеринівська, по якій пролягав тракт через місто, ніні Горького. У
1918 році в готелі на цій вулиці жив Василь Вишиваний.
[...]
7 лютого 1918 року легіон Українських Січових Стрільців вирушив на допомогу армії УНР. Маршрут пролягав через Кам’янець-Подільський, Одесу, Херсон, Олександрівськ. 12 квітня січовики під орудою сотника Василя Вишиваного без бою зайняли село Біленьке, наступного дня повели перший наступ на Олександрівськ. Вулицею Дніпровською (нині Лепіка) дійшли Катеринівського вокзалу і зайняли його. 14 квітня усі курені повели наступ на місто, але більшовики, які вночі одержали підкріплення, зайняли станцію та відкинули січовиків до Дніпра. Двома кораблями під обстрілом стрільці відпливли до Біленького. За цей час на Хортиці зібралася допомога - елітний Запорізький корпус полковника Петра Болбочана і загони повстанців. Об’єднані війська українців 16 квітня дня розгромили російського наркома Антонова-Овсієнка й взяли місто.
17 квітня вулиці 13-тисячного Олександрівська були переповнені людьми з хоругвами і прапорами. Вони заполонили все навколо Народного дому: площу Пушкіна, Дуньчин сад. Тут відбувся спільний парад і перегляд обох українських частин. Священники у святкових ризах відслужили молебен. Полковник Болбочан, якого мешканки Олександрівська нарекли д’Артаньяном, поцілувався з сотником Вишиваним, а січові стрільці та запорожці клялися у вічній згоді в боротьбі за Українську державу.
Народні дім у Запоріжжі
У вітальному слові князь назвав місце зібрання майданом Волі. Тоді спільним рішенням визволителів та місцевого населення стало перейменування площі Пушкіна на майдан Волі. Підписано це рішення було у Народному домі. Тоді слово Воля мало первісне значення. Пізніше радянська влада доволі оригінально трактувала. Так районний центр із трьома найсуворішими тюрмами назвали Вільнянськом, а від 1978 року Залізного Фелікса поставили охороняти майдан Волі.
ФЕД на майдані Волі
Січові стрільці перебували в Олександрівську до 8 червня. Василь Вишиваний був начальником гарнізону Олександрівська, мав дружні зв’язки з місцевими українськими організаціями та із Запорізьким корпусом Центральної Ради, який прибув з Криму після розгрому там Червоної Армії. За цей час вони провели чимало лекцій, вистав, концертів у Народному домі. Вояки організували курси українознавства, налагодили видавництво тижневика „Січ” (першої української газети на Запоріжжі). На Хортиці на Трійцю стрільці відслужили панахиду, поставили пам’ятний металевий хрест."
Ганна Черкаська. Чому ми такі? // Архів Ф.Г.Турченка.