хороше
найбільше я кохаю осінь. звісно, з пір року.
так чудово і це тепло-холодне сонце із своїми пахощами свіжості та пальто та небо лихоманкового кольору та вітер.
осінь - найулюбленіша.
часом, холод до кісток та сумні дощі навіюють печаль. але потім якісь банальні радощі - та й все, минуло. марево якесь.
а якщо вони не банальні, тим паче. внутрішня пічка ще дужче розігрівається.
в країнах Близького Сходу завжди гаряче.
зате небо там ще прекрасніше, особливо вночі.
***
цікаво, а музика - це їжа для душі? чи що це таке? ну як може від музики поповзти по спині стос мурашок? як можуть виступити сльози? ну чого ж?
це ж хвилі, неймовірні цунамі!
я пам'ятаю ще досі той страх - страх не розуміння музики. а як можна бути виконавцем, не розуміючи суті? це ж маячня якась, а не музика. для мене усе, що я відчувала та й відчуваю досі до неї, виражене у Сіціліані Баха. навіть пальці відчувають ноти і знають, де їм треба бути. по суті, жодного твору більше я й не згадаю. пройшли повз, так би мовити.
та й все.
так чудово і це тепло-холодне сонце із своїми пахощами свіжості та пальто та небо лихоманкового кольору та вітер.
осінь - найулюбленіша.
часом, холод до кісток та сумні дощі навіюють печаль. але потім якісь банальні радощі - та й все, минуло. марево якесь.
а якщо вони не банальні, тим паче. внутрішня пічка ще дужче розігрівається.
в країнах Близького Сходу завжди гаряче.
зате небо там ще прекрасніше, особливо вночі.
***
цікаво, а музика - це їжа для душі? чи що це таке? ну як може від музики поповзти по спині стос мурашок? як можуть виступити сльози? ну чого ж?
це ж хвилі, неймовірні цунамі!
я пам'ятаю ще досі той страх - страх не розуміння музики. а як можна бути виконавцем, не розуміючи суті? це ж маячня якась, а не музика. для мене усе, що я відчувала та й відчуваю досі до неї, виражене у Сіціліані Баха. навіть пальці відчувають ноти і знають, де їм треба бути. по суті, жодного твору більше я й не згадаю. пройшли повз, так би мовити.
та й все.