(no subject)

Apr 05, 2014 23:18

Доброї ночі, Світотворче.
Я нечасто з Тобою балакаю. Не не вмію. Просто боюся чи що зі своіми комашиними питаннями турбувати Тебе Великого. А нині захотілося Тобі написати. Бо писати я не боюся.
Знаєш, Світотворче. А я хотіла б подякувати Тобі за ті миті щастя, які зараз проживаю. Їх би не було, якби не той біль, що довелося мені виболіти. І була в мене спокуса пообуроюватися, вимагати від Тебе все це припинити... Але добре, що я їй не піддалася і що дочекалася весни...
Дякую, що Ти був поряд, що допоміг пережити цю зиму. Я не вмію молитися, але я малювала Тебе в образі Святих Твоїх, і мені легшало, і я починала вірити, що все буде добре. І було легше.
Дякую Тобі, що зараз тримаєш моє серце у теплих Твоїх долонях. Бо інакше, чому б іще мені було так гаряче, так тепло...

Знаєш, не втримаюся і попрошу Тебе щось. Я завжди думала, так якось складалося, що любов треба заслужити. Що треба виконати пункт а, б, в, і тоді може я буду гідна того, щоб мене любили... А зараз... Я не хочу заслуговувати. Я готова просто служити тим, чи задля тих, кого люблю. І не хочу любові за щось. Хочу просто любові. Хочу почути слово "кохаю", хочу сказати це слово у відповідь, хочу дарувати тепло, отримувати тепло.
Світотворче, далекий мій Татку, я не знаю, як Тебе просити про це. Але Ти все знаєш, усе вмієш, і всім можеш допомогти. Поможи і мені, будь ласочка, знайти моє кохання, розпізнати його і зберегти.
Амінь
Previous post Next post
Up