Моє перше кохання...банально....але по-справжньому...
Це була мрія…
«Володарка світу» - жартома називала себе серед друзів, бо це означало її ім`я - Ельміра. Вона була середнього зросту з кругленьким обличчям на якому завжди вигравав легкий рум`янець та з чорнявим кудрявим волоссям, яке ніби жадібно обіймало її щічки. Очі були завжди широко відкриті та постійно блищали, інколи здавалось що в них живе маленьке Сонце, але це Сонце жило у пітьмі, бо таких чорних очей я не бачив ніколи. Маленька шия, опуклі плечі ( давалося взнаки її спортивне минуле ), помірно великі груди, коліна кольору мушлі, киплячі смолою брови… До кожної частини її тіла можна було підібрати безліч порівнянь. Адже вона була як маленька східна Афродіта…
Але її вирізняла від усіх навіть не краса, а стиль. Стиль, в якому була вся вона. Різнокольорові кросівки( відомо бренду), пишна юбка на якій маярів ремінь з черепами, та біла майка на якій було каліграфічно написано - « Tired to be perfect » ( Стомилася бути досконалою) . Вона завжди одягала лише брендові речі, які інколи навіть крала, бо ненавиділа платити, ненавиділа взагалі гроші. Приходила і брала все що подобалось…
Вона могла годинами стояти без одежі перед дзеркалом, а потім мазюкати себе краскою, вона любила своє тіло і водночас ненавиділа його.
ЇЇ єдиним другом був чорний кіт, якого вона не рідко вдягала
« по моді». Він тікав і цілі ночі були присвячені його пошукам. За братерство з чорним котом її не рідко називали за очі відьмою, мабудь з заздрощів…
Вона принципово не носила годинників, бо для неї не припустимі ніякі обмеження,ні в чому, з`являлась додому тоді коли хотіла ( мати завжди була на роботі ).
Школа була для неї нудною…Коли всі читали Гаррі Потера, вона - Мольєра, Гофмана. Коли всі пиячили, вона писала вірші. Іколи здавалося що вона не має недоліків…окрім страху. Ні, вона не боялася темряви чи грози ( як інші дівчата ), вона боялася загубитися в натовпі…заснути і не прокинутись…тому навіть засинаючи тримала руку на пульсі.
Вона була ідеалом. Ідеалом бунту. Моїм ідеалом…