…а я її грала…

[lady_igrok]

Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.

Сядемо вкупочці тут під. калиною -
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею
Стелеться полем туман.

Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи згадався, чи спить;
Он на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить.

Небо незміряне, всипане зорями,-
Що то за божа краса!
Перлами ясними он под тополями
Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що ніженьки боси
Вмочиш в холодну росу;
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш лебедонько,
Тепло - ні вітру, ні хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Ти не лякайся, що можно підслухати
Тиху розмову твою:
Нічка поклала всіх соном окутала,-
Ані шелесне в гаю.

Сплять вороги твої, знуджені працею, -
Нас не сполоха їх сміх,
Чи ж нам, окраденим долею нашею;
Й хвиля кохання - за гріх?