Словаччина, дубль 2
Сьогодні ніби Старий Новий рік, тож можна примазатися і ніби як підбити підсумки, а вірніш - розказати про поїздку, яка була найкращою моєю подорожжю, але поки без жодних свідчень)
Тож. За мандрівкою мрії їхати далеко не довелося - знову заманила «маленька велика країна» Словаччина. Причин декілька: по-перше, знову мультик, я вже звикла, кататися по Європам без віз дуже зручно)); по-друге, країна хоч маленька, але красива, там всюди є що дивитися; по-третє, дешево, а по-четверте, за компанію)
Раніше ми проїхали Словаччину вздовж ( раз і два), а тепер трішки покаталися впоперек. З Ужгорода взяли курс на Татри, приїхали в маленьке містечко, щось на кшталт нашого Буковелю, де одні готелі-сауни-сувеніри, і в один з днів пішли гуляти в гори. Фото не мої, але я їх чесно позичила)
Насправді, гуляти - то дуже голосно сказано) Як виявилося, для мене і такий європейський маршрут без рюкзаків - досить таки складна пригода. Зате там красиво) Аж подих перехоплює.
Європейці культурні і тендітні, тому у них навколо доріжок повно неїденої чорниці, а самі доріжки в горах акуратно викладені каменями. І так до самого вершечка, звідки спускається канатка. Правда, як потім з’ясувалося, всі пенсіонери і решта на канатці піднімалися, а каменистою петлявою доріжкою - спускалися, а не навпаки, як ми))
Нагорі - озеро, туман, канатка далі вгору… і вай-фай в туалетах) На висоті 1700+ метрів. Причім в кабінках він ловив краще всього)
Словаччина - прекрасна країна, і в плані краси, і в плані взагалі) Тож якщо ви шукаєте, де відпочити досить недорого і якісно - вперед перетинати кордон за Ужгородом. А ще у них такі чудові термальні води…)
Тож. За мандрівкою мрії їхати далеко не довелося - знову заманила «маленька велика країна» Словаччина. Причин декілька: по-перше, знову мультик, я вже звикла, кататися по Європам без віз дуже зручно)); по-друге, країна хоч маленька, але красива, там всюди є що дивитися; по-третє, дешево, а по-четверте, за компанію)
Раніше ми проїхали Словаччину вздовж ( раз і два), а тепер трішки покаталися впоперек. З Ужгорода взяли курс на Татри, приїхали в маленьке містечко, щось на кшталт нашого Буковелю, де одні готелі-сауни-сувеніри, і в один з днів пішли гуляти в гори. Фото не мої, але я їх чесно позичила)
Насправді, гуляти - то дуже голосно сказано) Як виявилося, для мене і такий європейський маршрут без рюкзаків - досить таки складна пригода. Зате там красиво) Аж подих перехоплює.
Європейці культурні і тендітні, тому у них навколо доріжок повно неїденої чорниці, а самі доріжки в горах акуратно викладені каменями. І так до самого вершечка, звідки спускається канатка. Правда, як потім з’ясувалося, всі пенсіонери і решта на канатці піднімалися, а каменистою петлявою доріжкою - спускалися, а не навпаки, як ми))
Нагорі - озеро, туман, канатка далі вгору… і вай-фай в туалетах) На висоті 1700+ метрів. Причім в кабінках він ловив краще всього)
Словаччина - прекрасна країна, і в плані краси, і в плані взагалі) Тож якщо ви шукаєте, де відпочити досить недорого і якісно - вперед перетинати кордон за Ужгородом. А ще у них такі чудові термальні води…)