Все дивастіше і дивастіше!
Варкалось. Хливкие шорьки
Пырялись по наве,
И хрюкотали зелюки,
Как мюмзики в мове.
Цей віршик я знаю напам'ять з дитинства, хоча й не вчила зумисне. Мабуть, такі нісенітниці запам'ятовуються значно краще, ніж програмне «Не бійтесь заглядати у словник! Це - пишний яр, а не сумне провалля…». А кращої і більш довершеної нісенітниці, ніж Аліса з її пригодами, годі й знайти. Марна справа розповідати про всі чудасії сюжету, захованих сенсів, доброго гумору і неповторної насолоди від читання - усі вже або знають, або здогадуються, а в такому випадку краще почитати самому. Саме український переклад, так-так, і саме від «А-ба-ба-га-ла-ма-ги» - «Аліса в Країні Див. Аліса в Задзеркаллі».
Мене завжди аж дрож проймає, як уявлю, як треба вивернути собі мізки, щоб не просто зрозуміти керроловські віршики, а й перекласти їх, адекватно, кумедно і дуже бажано ідентично або хоча б близько за змістом. В українському виданні переклад - це просто казка, і не лише вірші, а й усе загалом. Той же «Бармаглот» тут став «Курзу-Верзу», а змісту зовсім не втратив:
Був смажень, і швимкі яски
Спіралили в кружві,
І марамулькали псашки,
Як трулі долові.
- Для початку досить, - урвав її Шалам-Балам. - Каверзних слів тут достобіса. «Смажень» - це четверта година пополудні… пора, коли щось смажиться на обід.
- А й справді! - щиро здивувалася Аліса. - А «швимкі»?
- Ну, «швимкі» означає «швидкі» та «щемкі». Це, розумієш, як у валізі - у два відділення запаковано два значення одного слова.
- Розумію, - замислено промовила Аліса. - А що таке «яски»?
- «Яски» - це трохи ящірки, трохи борсуки, а коли вони спіралять, то трохи мовби й штопори.
- Видно, якісь дуже дивні звірята!..
- Ще б пак! - сказав Шалам-Балам. - А ще вони гніздяться під сонячними годинниками… А живляться сиром.
- А що таке «спіралити»?
- «Спіралити» - це крутитися без упину. Наче свердло.
- А «кружва» - це, мабуть, простір довкола сонячного годинника? - сказала Аліса, сама дивуючись із власної здогадливості.
- Цілком з тобою згоден. Далі. «Псашики» - це як «живі потрошки» - хирляві й обшарпані пташки з настовбурченим пір’ям… щось на зразок живої швабри.
- Ну, а «трулі долові», - не вгавала Аліса. - Мабуть, я завдаю вам добрячої мороки…
- Ну, «трулі» - це така собі рідкісна порода зеленої свині, а стосовно «долові» я не певен. Гадаю, це те саме, що й «домові», а заміна літери «м» та «л» означає, що вони покинули дім і спустилися в діл.
- А як розуміти «марамулькали»?
- «Марамулькати» - це щось середнє між «навіжено пурхати», «булькати», «пахкати» та «чхати».
І то тільки маленька частинка) А ще тут просто прекрасне оформлення - приємна гарнітура, м'яка кольорова гама (разом з навіженістю змісту - чудовий баланс =)), ілюстрації Єрка і формат дозодо (двосторонньої книги).
Все дивастіше і дивастіше! © =)