„Сплелися зорі, птахи, вітер і рослини в один клубок клітин, в нерозплутанне
У повній нетерплячці зустрілися на вокзалі у дуже радісній атмосфері,
остаточно роззнайомилися усі з усіма і рушили у дальню путь. Потяг був
ацько-пекельний, що трохи прибомбило деяких з нас? свіже повітря було чимось
міфічним та нездійсненним!
ти немов вклеівся намертво у простір вагону. До повної уяви моменту слід
додати верхні бокові полоці у різних частинах вагону! а ще я дізналась,що
мене „відселили” на іншу верхню полицю,бо так було зручніше для сусідки по
вагону. Сперечатися не було сенсу,бо яка різниця на якій з верхніх полиць
спати до ранку? Ніч пройшла як зазвичай у потязі. А саме дико боліли суглоби,
бо я зі своїми зростовими показниками не вміщаюся геть ні на одну полицю у
вагоні!
І ось вона вранішня Вінниця! Все всередині заспівало на різні голоси,
радіючи пречудовому ранку! Ми наближаємося до омріяної події! Ми стільки
чекали на неї! Гуррррраааааа!!!!:-)))))
Вокзал у Вінниці трохи чудернацький. Я ніде не бачила, щоб першу та останню
колії відокремлювали дротяними тинами. А ще якась дивакувата нумерація „перша
колія першої путі”.... а ще....ну, то ладно...:-)
Дісталися Воробіївки. Погода була трохи неласкава до гостей, тому
наша делегація понатягувала на себе усі теплі речі, що привезли з собою.
Хмарилося. Але ніщо не псувало нашого щастя. Того самого щастя просто
знаходитися у цих мальовничих краях?
Зареєструвались. Отримали по симпатичній намистині і попрямували до наметового
містечка лагодити собі хатки. Дорогою почалися дивуватися організаційним
досягненням як-то свіже зрублені туалети трикутної форми, різнокольорові
мусорні баки з сортируванням сміття за морфологічно-характеристичними
ознаками,та ще й з написами на двох мовах (я в дніпропетровську такого не
бачила? ) Першим випробуванням став намет. Бо ніхто з наших дівчат не ставив
ніколи в житті самостійно того намету... Але, як кажуть, було б бажання?
По-друге, непогано було б нарешті поснідати, бо кортіло дуже! У
пошуках чогось їстівного натрапили на гарнісіньких привітних тіточок, що
пропонували свіженького супчика за цілком соціалістичними розцінками! Бо де ще
знайдеш тарілочку свіженького ароматного супчика за 1.50 грн? Тільки уві сні.
а ще й з м’якеньким хлібчиком...:-) Тітоньки були з Тульчина. У перший день
харчувалися виключно у них. А ще запам’яталися свіженькі пиріжечки з
різноманітними начинками, а особливо з вишнями...все за тими ж соціалістичними
розцінками. І смачнісінька смажена курочка....
Далі було орієнтування на місцевості та ознайомлення з ландшафтами!
Те, що подія відбувалася на величезній території коров’ячого пасовиська, не
було навіть сумнівів! Бо сліди різної консистенції цієї без перебільшення
великої у всіх проявах та розуміннях тварини знаходилися скрізь! чомусь одразу
згадалося дитинство... коли мама працювала за розподіленням лікарем у селі,
мені було десь років зо три. ми йдемо через коров’ячий вигін, я одягнена у
біленьке пляттячко,біленькі шкарпеточки,на голові біленький бантик,а навколо
скрізь такі ж самі, як я вже згадувала, сліди великої худоби... і я така мала
гарненька святкова дівчинка неодмінно знаходила найсвіжіший слід, а тато
завжди такий мовчазний, чомусь скрипів зубами, напевне хотів щось багато
сказати, витирає мені ніжки, а обличчя в нього чомусь невеселе.... і так було
всі рази, скільки ми святкові переходили через це пасовисько... і я чітко
згадую цю картину....ех, дитинство-дитинство....
так от!з місцем з’ясовано. Вразили новісінькі стовби,що виросли посеред
мальовничих галявин,що вкопані,певно,турботливими руками:-), новісінькі
телефонні будочки від укртелекома, "укрпошта",що оперативно розвернулася понад
Бугом та забезпечувала свіжою пресою ("мамо, ти "артмозайку" не купуй, куплю
я, бо нам до галявини щойно завезли свіжого номера!:-)). Крокуємо далі.
першим придбанням стали мед з різно трав'я та медовуха!От
смакота!:-)Медовуха-це таке файнезне вино, зроблене на калині та медові, що
зігріває душі,серця та допомагає піднімати настрій, проганяти кепські думки та
почуття! перевірено на собі!:-) це я вам точно кажу! бери хоч півлітра,хоч
літр,хоч.... дядечко спочатку гостинно пригощає, а ти вже потім розумієш,що
без неї нікуди не підеш:-)так от! усі ці цікавини розташувались понад чарівною
річкою Південний Буг. Мальовничість якої просто зводить з розуму і причаровує
навіки...її стрімкі потоки, латаття, камінці, пороги...вона прекрасна у
будь-який час доби! можна сидіти і дивитись на неї дуже довго. але справ було
багацько! то ж сидіти та милуватися часто не було коли. навколо фестивальне
життя проносилось з блискавичною швидкістю та дуже насичено, то ж "хоч
розірвися" стало щохвилинною правдою:-) хотілося осягнути геть усе,але...куди
б ти не посунув,хоч у містечко ремісників, хоч до річки, хоч просто вештався у
наметовому таборі, хоч заліз на пагорба, хоч попрямував до школи--скрізь,
скрізь були захоплюючі дійства та події!!! а ти лишень один, і голова у тебе
одна, і ноги усього дві, і прикріплені вони до одного тулуба... а так хотілося
б осягнути усе...крокуємо далі. о!містечко ремісників! це така штука,де
кожного разу хтось з нашої делегації неодмінно губився та застрягав. бо там
було стільки цікавинок! і кожного разу кортіло щось придбати, і кожного разу
щось нове. з першого й по останній день belava, lynx77 та я застрягли намертво
біля концептуального одягу "Мокша". то така штука надзвичайна! я закохалася з
першого погляду! особливо вразили написи, цитовані з Антонича...просто
неймовірно! і самі речі такі привабливі...вирішили неодмінно замовити восени
прямісінько зі Львова:-) купила у подарунок окарину-голуба.цвірінькає дуже
приємно:-) але по-справжньому ми застрягли у чайному будиночку. ото був
розслабончик!:-) на кольорових візерунчастих подушечках,що розкидані на
соломі, під блакитним розмальованим наметом, слухаючи чарівну мелодію різних
там, гітари, піаноли, сопілки, присьорбуючи надзвичайний чай,що готує
справжній майстер із трав,зібраних з усього світу...мммм....можна
промедитувати цілий день:-) ледве вирвалися з цього солодкого полону:-)
але все ж таки подій було багато навколо, то вирішили йти далі. і ми потрапили
на справжнісіньку веселуху! а саме на майстерню українського народного
танцю!ото було ооо!ооо!ооо! це така завзята штука! але все не так просто,як
могло б здаватися. щоб виходило щось більш-менш пристойне, треба розібратися
з рухами, порахувати ритм, запам'ятати цю комбінацію.але якщо це все
второпав...:-)ото було весело і кльово!!!:-)неймовірно! "ойра-ойра!" ще довго
лунало у думках та серцях!
а ввечері вже головне дійство розгорнулося біля концертної сцени. Сподобалися
всі учасники, бо як воно може не подобатися, коли під літнім вечірнім небом,
на чистому повітрі, на мальовничій галявини у цілком приємній атмосфері серед
багатьох, кому подобається таке ж саме і щось невідчутне об'єднує всих
навколо...ех, краса та й годі!:-) "Тайко Драммерс" причарували енергійними
ритмами, точністю рухів. "Очеретяний кіт" з Вінниці порадував етно-роковими
композиціями, а особливо історією про кіномеханіка...аж сльоза
нагорнулася...брати-білоруси з "Троїці" взагалі дуже милі,драйвові, та мова
білоруська гарно сприймається:-) Transkapela з Польщі додала драйву та
підготувала до енергійної танцювальної програми. А хедлайнери першого дня з
Москви хоч і визвучувались дуже-дуже довго майже зірково, та після першої
пісні були пробачені аудиторією та сприйняті дуже завзято!:-) бо ці маестро з
циклами пісень про метро, тварин,кохання та ін. просто розірвали аудиторію
своєю енергетикою:-))) наостанок програми на малій сцені виступав театр "Дах"
з виставою "Макбет" під музичним супроводом ДахаБрахи. дійство просто чаруюче!
стоїш і не можеш ворухнутися!заснула я тієї ночі без задніх ніг:-)
Другий день розпочався не менш жвавенько. і знову у пошуках чогось
їстівного. на цей раз ми товаришували з іншими тітоньками,що куховарили у
польовій кухні і питали якихось дивних талонів... "а талони у вас є?" але
тітоньки були людяними тітоньками і годували нас за гроші без тих химерних
талонів.картопелька з олійкою та сарделька--кращий із сніданків!:-) після
сніданку покрокували знову у чайний будинок та у гончарну майстерню. Замовили
чай з багульником. Гончар творив дива у всих на очах. шматок глини
перетворювався на неймовірні речі з кожним обертом колеса...гнучкість форм та
образів зачарувала! здається, все так елементарно і легко...круть-верть і
виліпив горщика...але то все тільки здається!
У чайну завітала Василиса:-) дівча років трьох. таке жваве та цікаве:-)
запропонувала робити їй ляльок з соломи. спочатку змайстрували якусь комаху, а
потім дитині закортіло бегемота!ото вже складне завдання:-)а ще ми займалися
спонтанною творчістю. нам принесли різнокольорових штукенцій з глини та ниток.
а ми вже робили усілякі фігури та порозвішували їх у наметі.
Але особисто для мене головною подією того творчого дня стала
майстерня ірландського танцю!ото вже було омріяне та довгоочікуване свято!
немає слів,щоб описати всю мою радість та щастя!:-)))доречі, є в них щось
споріднене з українськими танцями. та й у народів наших є багато спільного...
так от!хотілося навчитися танцювати неймовірно! важливо второпати самі
рухи,чітко в'їхати в ритм та рахунок, запам'ятати порядок рухів. тоді така
веселуха розпочинається!:-)джига,ріл фореве!!!моє серце залишилося з вами
навіки!:-)окрема увага до Київського гурту "Рун", що грає гарну кельтську
музику.честь і хвала оцим людям! шкода,що у Дніпрі немає таких завзятих
ентузіастів....а також школи з ірландського танцю...(сумно-сумно зітхаю...) це
те, що мені потрібно! так от! я закохалася у боуран.це ірландський барабан.
дівчина Оля,що грає на цьому інструменті, росто молодчинка! такий ритм
завзятий, така експресія!я просто у захваті! буду в Києві, неодмінно завітаю
на їх концерт. я взагалі то нерівно дихаю до барабанів та усіляких
віолончелей, бас-гітар...та іншої ритм-секції. але бауран!...то все!мені
капець настав:-) а потім розпочався гарний дощик:-) і ми їли на обід суп з
дощем...це був ще один меджік-момент...Білявка запропонувала створити свій
власний гурт, до якого вже є гарна назва. "суп з дощем":-) це той момент, на
якому засипався не один гурт. влучна назва--це вам не тут і "нє
здєсь":-))треба обміркувати пропозицію.
ще того вечора був Сашко-лірник та його добрі та сонячні казки. так
тепло-тепло від цих спогадів:-) гарний чолов'яга.
потім ми повернулися до табору та вперше зварили на вогні собі чай.
посьорбуючи його,ми слухали спів здаля від сцени... і було дуже хороше:-)
до сцени ми дісталися,коли виступав гурт Мерліна Шепарда,у який просто
закохалася Білявка.а моє кохання того вечора ще було попереду... і воно просто
розірвало мене на шмаття:-) це були чехи з "Чанкішоу",що співали про одноногий
народ, несли культуру та мову цього народу у маси:-) і великий співак,
одягнений у все біле, з чарівно-чаклунським вібруючим тембром,що сколихнув
натовп та додав такого перцю!!!:-))))я просто шаленію від однієї думки про
них!на диск вже не вистачило коштів....:-(((( тепер буду шукати де тільки
можливо!і я знайду:-) вдалося записати тільки маленький шматочок виступу на
відео у фотоапараті.а потім закінчилося місце у пам'ті на картці.
Ранок третього дня розпочався з епічної трагедії. якась зовсім нетвереза
дуже лайлива дівчинка,що час від часу несамовито верещала, погрожувала якомусь
цілком врівноваженому хлопчику жорсткою розправою. це було так епічно:-)така
купа матюків,що лилися досить струнким потоком! порадував експромтний гурт
якогось сусіднього намету, що бадьоро виспівував "доброе утро палатка
напротив!". настрій піднято!:-)
того дня я знову дочекалася ірландських танців. виходило вже більш-менш
пристойно. основні моменти я второпала! ми з Настею навіть польку навчилися
витанцьовувати. стільки радощів від цього! я добре розумію молодь тих часів. з
таким дозвіллям! можна тільки позаздрити!
а ще ми врешті решт зібралися на прогулянку по тому березі ріки. зробили ще
кілька фоток мальовничих краєвидів. насолодилися смаком медовухи, що просто
творить дива та повертає до радощів життя:-)
ще багато приємних моментів було того дня, але то вже зовсім довгі спогади...
зібралися додому.встигли тільки на виступ гурту "Рун", станцювали наостанок
неймовірні джигу,ріл та польку. то було просто щастя!!!:-) зробили спонтанне
фото напам'ять. виявилося,що серед танцючих багато кого з ЖЖ. то ж величезний
привіт усім!!!:-)))особливо,хто впізнає себе на фотках:-)
то ж свято відбулося!стільки приємного,доброго,сонячного! хочеться неодмінно
повернутися! і ми неодмінно повернемося!:-) треба тільки чогось дуже-дуже
бажати!
остаточно роззнайомилися усі з усіма і рушили у дальню путь. Потяг був
ацько-пекельний, що трохи прибомбило деяких з нас? свіже повітря було чимось
міфічним та нездійсненним!
ти немов вклеівся намертво у простір вагону. До повної уяви моменту слід
додати верхні бокові полоці у різних частинах вагону! а ще я дізналась,що
мене „відселили” на іншу верхню полицю,бо так було зручніше для сусідки по
вагону. Сперечатися не було сенсу,бо яка різниця на якій з верхніх полиць
спати до ранку? Ніч пройшла як зазвичай у потязі. А саме дико боліли суглоби,
бо я зі своїми зростовими показниками не вміщаюся геть ні на одну полицю у
вагоні!
І ось вона вранішня Вінниця! Все всередині заспівало на різні голоси,
радіючи пречудовому ранку! Ми наближаємося до омріяної події! Ми стільки
чекали на неї! Гуррррраааааа!!!!:-)))))
Вокзал у Вінниці трохи чудернацький. Я ніде не бачила, щоб першу та останню
колії відокремлювали дротяними тинами. А ще якась дивакувата нумерація „перша
колія першої путі”.... а ще....ну, то ладно...:-)
Дісталися Воробіївки. Погода була трохи неласкава до гостей, тому
наша делегація понатягувала на себе усі теплі речі, що привезли з собою.
Хмарилося. Але ніщо не псувало нашого щастя. Того самого щастя просто
знаходитися у цих мальовничих краях?
Зареєструвались. Отримали по симпатичній намистині і попрямували до наметового
містечка лагодити собі хатки. Дорогою почалися дивуватися організаційним
досягненням як-то свіже зрублені туалети трикутної форми, різнокольорові
мусорні баки з сортируванням сміття за морфологічно-характеристичними
ознаками,та ще й з написами на двох мовах (я в дніпропетровську такого не
бачила? ) Першим випробуванням став намет. Бо ніхто з наших дівчат не ставив
ніколи в житті самостійно того намету... Але, як кажуть, було б бажання?
По-друге, непогано було б нарешті поснідати, бо кортіло дуже! У
пошуках чогось їстівного натрапили на гарнісіньких привітних тіточок, що
пропонували свіженького супчика за цілком соціалістичними розцінками! Бо де ще
знайдеш тарілочку свіженького ароматного супчика за 1.50 грн? Тільки уві сні.
а ще й з м’якеньким хлібчиком...:-) Тітоньки були з Тульчина. У перший день
харчувалися виключно у них. А ще запам’яталися свіженькі пиріжечки з
різноманітними начинками, а особливо з вишнями...все за тими ж соціалістичними
розцінками. І смачнісінька смажена курочка....
Далі було орієнтування на місцевості та ознайомлення з ландшафтами!
Те, що подія відбувалася на величезній території коров’ячого пасовиська, не
було навіть сумнівів! Бо сліди різної консистенції цієї без перебільшення
великої у всіх проявах та розуміннях тварини знаходилися скрізь! чомусь одразу
згадалося дитинство... коли мама працювала за розподіленням лікарем у селі,
мені було десь років зо три. ми йдемо через коров’ячий вигін, я одягнена у
біленьке пляттячко,біленькі шкарпеточки,на голові біленький бантик,а навколо
скрізь такі ж самі, як я вже згадувала, сліди великої худоби... і я така мала
гарненька святкова дівчинка неодмінно знаходила найсвіжіший слід, а тато
завжди такий мовчазний, чомусь скрипів зубами, напевне хотів щось багато
сказати, витирає мені ніжки, а обличчя в нього чомусь невеселе.... і так було
всі рази, скільки ми святкові переходили через це пасовисько... і я чітко
згадую цю картину....ех, дитинство-дитинство....
так от!з місцем з’ясовано. Вразили новісінькі стовби,що виросли посеред
мальовничих галявин,що вкопані,певно,турботливими руками:-), новісінькі
телефонні будочки від укртелекома, "укрпошта",що оперативно розвернулася понад
Бугом та забезпечувала свіжою пресою ("мамо, ти "артмозайку" не купуй, куплю
я, бо нам до галявини щойно завезли свіжого номера!:-)). Крокуємо далі.
першим придбанням стали мед з різно трав'я та медовуха!От
смакота!:-)Медовуха-це таке файнезне вино, зроблене на калині та медові, що
зігріває душі,серця та допомагає піднімати настрій, проганяти кепські думки та
почуття! перевірено на собі!:-) це я вам точно кажу! бери хоч півлітра,хоч
літр,хоч.... дядечко спочатку гостинно пригощає, а ти вже потім розумієш,що
без неї нікуди не підеш:-)так от! усі ці цікавини розташувались понад чарівною
річкою Південний Буг. Мальовничість якої просто зводить з розуму і причаровує
навіки...її стрімкі потоки, латаття, камінці, пороги...вона прекрасна у
будь-який час доби! можна сидіти і дивитись на неї дуже довго. але справ було
багацько! то ж сидіти та милуватися часто не було коли. навколо фестивальне
життя проносилось з блискавичною швидкістю та дуже насичено, то ж "хоч
розірвися" стало щохвилинною правдою:-) хотілося осягнути геть усе,але...куди
б ти не посунув,хоч у містечко ремісників, хоч до річки, хоч просто вештався у
наметовому таборі, хоч заліз на пагорба, хоч попрямував до школи--скрізь,
скрізь були захоплюючі дійства та події!!! а ти лишень один, і голова у тебе
одна, і ноги усього дві, і прикріплені вони до одного тулуба... а так хотілося
б осягнути усе...крокуємо далі. о!містечко ремісників! це така штука,де
кожного разу хтось з нашої делегації неодмінно губився та застрягав. бо там
було стільки цікавинок! і кожного разу кортіло щось придбати, і кожного разу
щось нове. з першого й по останній день belava, lynx77 та я застрягли намертво
біля концептуального одягу "Мокша". то така штука надзвичайна! я закохалася з
першого погляду! особливо вразили написи, цитовані з Антонича...просто
неймовірно! і самі речі такі привабливі...вирішили неодмінно замовити восени
прямісінько зі Львова:-) купила у подарунок окарину-голуба.цвірінькає дуже
приємно:-) але по-справжньому ми застрягли у чайному будиночку. ото був
розслабончик!:-) на кольорових візерунчастих подушечках,що розкидані на
соломі, під блакитним розмальованим наметом, слухаючи чарівну мелодію різних
там, гітари, піаноли, сопілки, присьорбуючи надзвичайний чай,що готує
справжній майстер із трав,зібраних з усього світу...мммм....можна
промедитувати цілий день:-) ледве вирвалися з цього солодкого полону:-)
але все ж таки подій було багато навколо, то вирішили йти далі. і ми потрапили
на справжнісіньку веселуху! а саме на майстерню українського народного
танцю!ото було ооо!ооо!ооо! це така завзята штука! але все не так просто,як
могло б здаватися. щоб виходило щось більш-менш пристойне, треба розібратися
з рухами, порахувати ритм, запам'ятати цю комбінацію.але якщо це все
второпав...:-)ото було весело і кльово!!!:-)неймовірно! "ойра-ойра!" ще довго
лунало у думках та серцях!
а ввечері вже головне дійство розгорнулося біля концертної сцени. Сподобалися
всі учасники, бо як воно може не подобатися, коли під літнім вечірнім небом,
на чистому повітрі, на мальовничій галявини у цілком приємній атмосфері серед
багатьох, кому подобається таке ж саме і щось невідчутне об'єднує всих
навколо...ех, краса та й годі!:-) "Тайко Драммерс" причарували енергійними
ритмами, точністю рухів. "Очеретяний кіт" з Вінниці порадував етно-роковими
композиціями, а особливо історією про кіномеханіка...аж сльоза
нагорнулася...брати-білоруси з "Троїці" взагалі дуже милі,драйвові, та мова
білоруська гарно сприймається:-) Transkapela з Польщі додала драйву та
підготувала до енергійної танцювальної програми. А хедлайнери першого дня з
Москви хоч і визвучувались дуже-дуже довго майже зірково, та після першої
пісні були пробачені аудиторією та сприйняті дуже завзято!:-) бо ці маестро з
циклами пісень про метро, тварин,кохання та ін. просто розірвали аудиторію
своєю енергетикою:-))) наостанок програми на малій сцені виступав театр "Дах"
з виставою "Макбет" під музичним супроводом ДахаБрахи. дійство просто чаруюче!
стоїш і не можеш ворухнутися!заснула я тієї ночі без задніх ніг:-)
Другий день розпочався не менш жвавенько. і знову у пошуках чогось
їстівного. на цей раз ми товаришували з іншими тітоньками,що куховарили у
польовій кухні і питали якихось дивних талонів... "а талони у вас є?" але
тітоньки були людяними тітоньками і годували нас за гроші без тих химерних
талонів.картопелька з олійкою та сарделька--кращий із сніданків!:-) після
сніданку покрокували знову у чайний будинок та у гончарну майстерню. Замовили
чай з багульником. Гончар творив дива у всих на очах. шматок глини
перетворювався на неймовірні речі з кожним обертом колеса...гнучкість форм та
образів зачарувала! здається, все так елементарно і легко...круть-верть і
виліпив горщика...але то все тільки здається!
У чайну завітала Василиса:-) дівча років трьох. таке жваве та цікаве:-)
запропонувала робити їй ляльок з соломи. спочатку змайстрували якусь комаху, а
потім дитині закортіло бегемота!ото вже складне завдання:-)а ще ми займалися
спонтанною творчістю. нам принесли різнокольорових штукенцій з глини та ниток.
а ми вже робили усілякі фігури та порозвішували їх у наметі.
Але особисто для мене головною подією того творчого дня стала
майстерня ірландського танцю!ото вже було омріяне та довгоочікуване свято!
немає слів,щоб описати всю мою радість та щастя!:-)))доречі, є в них щось
споріднене з українськими танцями. та й у народів наших є багато спільного...
так от!хотілося навчитися танцювати неймовірно! важливо второпати самі
рухи,чітко в'їхати в ритм та рахунок, запам'ятати порядок рухів. тоді така
веселуха розпочинається!:-)джига,ріл фореве!!!моє серце залишилося з вами
навіки!:-)окрема увага до Київського гурту "Рун", що грає гарну кельтську
музику.честь і хвала оцим людям! шкода,що у Дніпрі немає таких завзятих
ентузіастів....а також школи з ірландського танцю...(сумно-сумно зітхаю...) це
те, що мені потрібно! так от! я закохалася у боуран.це ірландський барабан.
дівчина Оля,що грає на цьому інструменті, росто молодчинка! такий ритм
завзятий, така експресія!я просто у захваті! буду в Києві, неодмінно завітаю
на їх концерт. я взагалі то нерівно дихаю до барабанів та усіляких
віолончелей, бас-гітар...та іншої ритм-секції. але бауран!...то все!мені
капець настав:-) а потім розпочався гарний дощик:-) і ми їли на обід суп з
дощем...це був ще один меджік-момент...Білявка запропонувала створити свій
власний гурт, до якого вже є гарна назва. "суп з дощем":-) це той момент, на
якому засипався не один гурт. влучна назва--це вам не тут і "нє
здєсь":-))треба обміркувати пропозицію.
ще того вечора був Сашко-лірник та його добрі та сонячні казки. так
тепло-тепло від цих спогадів:-) гарний чолов'яга.
потім ми повернулися до табору та вперше зварили на вогні собі чай.
посьорбуючи його,ми слухали спів здаля від сцени... і було дуже хороше:-)
до сцени ми дісталися,коли виступав гурт Мерліна Шепарда,у який просто
закохалася Білявка.а моє кохання того вечора ще було попереду... і воно просто
розірвало мене на шмаття:-) це були чехи з "Чанкішоу",що співали про одноногий
народ, несли культуру та мову цього народу у маси:-) і великий співак,
одягнений у все біле, з чарівно-чаклунським вібруючим тембром,що сколихнув
натовп та додав такого перцю!!!:-))))я просто шаленію від однієї думки про
них!на диск вже не вистачило коштів....:-(((( тепер буду шукати де тільки
можливо!і я знайду:-) вдалося записати тільки маленький шматочок виступу на
відео у фотоапараті.а потім закінчилося місце у пам'ті на картці.
Ранок третього дня розпочався з епічної трагедії. якась зовсім нетвереза
дуже лайлива дівчинка,що час від часу несамовито верещала, погрожувала якомусь
цілком врівноваженому хлопчику жорсткою розправою. це було так епічно:-)така
купа матюків,що лилися досить струнким потоком! порадував експромтний гурт
якогось сусіднього намету, що бадьоро виспівував "доброе утро палатка
напротив!". настрій піднято!:-)
того дня я знову дочекалася ірландських танців. виходило вже більш-менш
пристойно. основні моменти я второпала! ми з Настею навіть польку навчилися
витанцьовувати. стільки радощів від цього! я добре розумію молодь тих часів. з
таким дозвіллям! можна тільки позаздрити!
а ще ми врешті решт зібралися на прогулянку по тому березі ріки. зробили ще
кілька фоток мальовничих краєвидів. насолодилися смаком медовухи, що просто
творить дива та повертає до радощів життя:-)
ще багато приємних моментів було того дня, але то вже зовсім довгі спогади...
зібралися додому.встигли тільки на виступ гурту "Рун", станцювали наостанок
неймовірні джигу,ріл та польку. то було просто щастя!!!:-) зробили спонтанне
фото напам'ять. виявилося,що серед танцючих багато кого з ЖЖ. то ж величезний
привіт усім!!!:-)))особливо,хто впізнає себе на фотках:-)
то ж свято відбулося!стільки приємного,доброго,сонячного! хочеться неодмінно
повернутися! і ми неодмінно повернемося!:-) треба тільки чогось дуже-дуже
бажати!