Працюй
Всі правильні слова на цю тему давно вже сказані до мене розумними людьми, але захотілось і собі примкнути до їхньої когорти.
Люди працюють, щоб жити, чи живуть, щоб працювати?
Навколо люди, люди, кудись поспішають, кудись біжать. Вони працюють. А хтось не працює - вони на особливому становищі. Нас лякають тим, що число таких людей більшає, і що це серйозна проблема. Так, це проблема для безробітних людей - вони не мають на що жити і давати життя своїм дітям. Вони з якихось причин не можуть мати роботу й щасливо і з посмішкою, ідучи рівним строєм, як на парад, витрачати на неї своє життя, котре, між іншим, одне. Вони з’ясовують, що не мають права жити в цьому світі, де гроші вирішують, кому жити, а кому - ні... де взагалі гроші вирішують.
А хіба людина не має права жити тільки вже тому, що народилась на цей світ? Виявляється, ні.
Хтось поставив такий порядок: людина народжується на світ для того, щоб працювати, інакше вона якась несправжня.
"Привіт, як там ваші діти поживають? Виросли вже? А де працюють?"
Чомусь ніхто не питає, чи досягли наші діти успіхів у живописі, складанні віршів чи написанні літературних творів. Це ж не серйозно - це ж не робота. Чомусь нікому не цікаві таланти наших дітей - цікаво тільки, чи вони виконали вже головне призначення людини в цьому житті - чи продали вже своє життя і свій дорогоцінний час за мізерні гроші, за символічні папірці, котрі не нагодують і не обігріють, якщо не буде того, що за них можна купити.
Для чого вранці встає сонце? Для того, щоб почати світловий/трудовий день. Для чого винайдено штучне освітлення? Для того, щоб продовжити світловий/трудовий день і проти природніх ритмів змусити людину працювати ще і ще.
Рано-вранці, ще до світла, робітники прокидаються і їдуть на роботу. Ввечері, часто уже в темряві, повертаються з роботи.
Ось і дня нема.
Зате є два вихідних. І ще свята коли-не-коли.
А хтось скаже: "Скільки ще тих свят? Аби тільки не працювати!"
Та твоя правда! Аби не працювати.
Людина народжується на світ для того, щоб працювати на якогось дядю, котрий буде гребти гроші лопатою? Навряд чи саме цей сенс закладено в існування людини - такий порядок на землі панував не завжди.
Хто має право забирати у мене п’ять днів із кожного тижня мого життя, заміняти їх на метал і папірці і давати як додаток до двох вільних днів, котрі ще й варто сприймати як подарунок?
Восьмигодинний робочий день.
П’ятиденний робочий тиждень.
Якщо вдуматись, то, напевно, вся механізація виробництва була марною, якщо людям досі доводиться працювати так багато і так довго.
Колись люди працювали на своїй землі. Вони робили рівно стільки, щоб вистачило на життя, робили виключно для себе.
Виростив - з’їв, напряв-наткав - одягся.
Що людина робить тепер? Виготовляє купу речей, котрі взагалі не мають до неї жодного відношення.
Можна працювати у компанії з виготовлення побутової техніки і не мати вдома телевізора. Можна збирати на заводі автомобілі, а ходити пішки. І навіть не через принципи чи спосіб життя, а тому що елементарно не можеш собі цього дозволити, бо великий Хазяїн ні в що не цінує твою працю.
Можна працювати на заводі і виготовляти навіть не цілі одиниці продукції, а частини, часом навіть не уявляючи, куди і для чого це все буде використано.
Щось продаватиметься за кордон - це необхідна частина підтримання економіки держави, але в чию кишеню потраплять ці гроші?
Людина не має часу жити для себе. Її постійно ведуть на шворці, час від часу цю шворку підтягуючи.
Треба працювати.
Після праці треба неодмінно жити як годиться, як всі люди живуть, - робити те, що усі, мати загальні погляди і споживати.
Системі треба, щоб люди споживали усе те, що навиробляли протягом сорока робочих годин. Навіть якщо це їм не потрібно. Це потрібно комусь іншому, тому, хто забирає у людей вільну частину їхнього життя, якому вони самі господарі, а натомість дає абсолютно непотрібні речі й поняття.
Про те, що нас, як працівників, обкрадають, даючи нам не продукт нашого виробництва, а гроші, у котрі невідомий - або й відомий - дядя оцінює наш час і нашу працю, - про це годі й казати. Але варто подумати про те, що нас обкрадають і в плані найціннішого - того, що ніхто не має права оцінювати - нашого життя і вільного часу.
Так, це правда, що не працюючи в наші часи не матимеш і того життя - бо все купується і продається, і по-іншому себе забезпечити практично неможливо, якщо не абстрагуватись тотально від суспільства, але може все-таки є сенс щось змінити?...
Мольфарка