Інтерв'ю з Павлом Ілляшенком (частина 5, остання)
Яку останню книгу ти прочитав і що плануєш прочитати? З яких джерел ти дістаєш професійну інформацію?
Вже кілька років, як я перейшов на аудіо книги. Можу відрекламувати audible.com - підрозділ Amazon для аудіокниг. Зараз в моїх наушниках одночасно «Freakonomics» та «Superfreakonomics» Левіта та Дабнера, а також «Несовершенный человек. Случайность эволюции мозга и ее последствия» Гарі Маркуса.
Щодо джерел для отримання професійної інформації, то головна хитрість - робити якісні фільтри, адже ми знаходимося під постійним інформаційним тиском. Я б порадив звести до мінімуму інформаційні джерела з країн СНД, читати економічні та фінансові новини англійською.
Для мене є два джерела професійної інформації: New York Times, Financial Times та блоги провідних світових економістів, а також колеги, яких я читаю за допомогою живого журналу і Facebook.
В травневому журналі Forbes опубліковано твою статтю про онлайн-курси з фінансів. Ти продовжуєш вчитися?
Так, восени візьму 2-3 курси на Coursera.org. Вибір курсів шикарний, проте постає проблема вільного часу. Онлайн навчання, це все одно навчання із навантаженням 3-5 годин на тиждень, як мінімум. Три курси по 4 години, це 12 годин на тиждень, 2 години на добу. Більше я не можу собі дозволити навіть теоретично.
Знаю, що звучить банально, але в сучасному світі постійне навчання - це норма життя. Світ змінюється дуже швидко. Зробіть експеримент - відкрийте ділову пресу кількарічної давнини і ви помітите, що економічний світ виглядає зовсім не таким, яким він був ще зовсім недавно.
Ти є членом індексного комітету Української біржі. Розкажи про його роботу.
Я входжу до складу комітету вже три роки. Якщо характеризувати головний принцип його діяльності - це реалізм. Завдання індексного комітету - зробити індекс, який буде задовольняти кільком критеріям: він має максимально коректно репрезентувати реальний ринок та виконувати функцію базового активу для інструментів строкового ринку. Потрібно завжди тримати це в голові.
Наприклад, хтось хоче, аби в нас був широкий індекс, скажімо, з трьох десятків акцій. Проте, за українських реалій він не буде відображати реальній ринок, який наразі складається з 3-4 емітентів. Такий індекс не може також бути базовим активом, адже будуть маніпуляції з неліквідними акціями.
А ти віриш в розмови про те, що українським ринком маніпулюють?
Мене завжди дивувало це питання. Я прагматик. Маніпулюють чи ні, це як питання про те, хто вбив Джона Кеннеді - має цікавити нас як людей, що прагнуть жити в світі, де панує закон. Проте з точки зору роботи на фондовому ринку, я не бачу жодного сенсу перейматися відповіддю на це питання. Хіба в когось є сумнів, що зниження українського ринку акцій більше ніж на 50% - це закономірність і не маніпуляція? День в день, звісно, люди намагаються впливати на коливання ринку, бо така людська природа. Чим ліквідніший ринок, тим більше шансів на те, що ті, хто намагається на нього впливати, будуть покарані. В Україні ситуація дещо інша з ліквідністю, але якщо свідомі маніпуляції й існують (бо те, що часто вважають маніпуляціями, ними не є), то їхній вплив на ринок мінімальний. Можна зсунути ринок на кілька відсотків, але нас цікавлять зміни в десятки відсотків. Тому, повторюсь, мені навіть нецікаво про це думати, бо користі від того немає, а час забирає. Якщо люди починають згадувати про маніпуляції чи теорії всесвітньої змови, то це лише ознака того, що вони хочуть виправдатися за власні невдалі результати.
Лунало багато нарікань, коли було ухвалено рішення про скорочення кількості акцій в індексі Української біржі з 15 до 10. Деякі члени індексного комітету навіть публічно виступали зі звинуваченнями …
Зустрічне питання: чому не було нарікань, коли індекс розширювали з 10 до 15 акцій? Бо всі були оптимістами, вірили в рожеве майбутнє. Якщо б я тобі був членом комітету, я б голосував проти розширення списку акцій. Український ринок не був до того готовий і історія показує, що мої погляди справдилися. В нас просто немає 15 достатньо ліквідних акцій для того, аби формувати індекс. Наразі навіть 10 не назбирається. Все, що зробив індексний комітет, скорочуючи індекс назад до 10 акцій - це погодився з реальністю, визнав реальний стан речей.
Щодо реакції. Більшість людей, які коментують рішення комітету, ніколи не читали методології розрахунку індексу. Комітет не всесильний, він не може змусити акції стати більш ліквідними. До того ж, ми маємо ухвалювати рішення в межах формальних правил. Комітет не може змінити вагу якоїсь акції в індексі, якщо на те немає формальних підстав.
Існує певний міф, що варто включити до індексу велику кількість акцій - ними почнуть торгувати активно. Тобто просять розширити індекс, видаючи аванси певним акціям. Проблема в тому, що позитивний ефект від такої дії є обмеженим. Якщо діють більш потужні негативні чинники - як зниження ліквідності ринку в цілому, то замість доброї справи, ми зробимо проблему. В результаті, і акції не розторгуються, і індекс перестане буди хоч трошки адекватним. Тоді про строковий ринок можна буде забути. А строковий ринок - це єдине, що тримає хоч якусь ліквідність на ринку акцій в цей складний період.
Я б нікого не хотів ображати, але коли бізнес починає переживати складний період, люди починають боротися з вітряками, шукати змову. Згадайте, що писалося влітку 2008 року про змову російських торговців проти українського ринку. Люди, які це робили, навіть влітку 2008 року ще нічого не розуміли з того, що відбувається, з якою всесвітньою хвилею проблем ми маємо справу. Тут така сама ситуація: спочатку емоційно реагують, а вже потім починають розбиратися що до чого.
І останнє питання. Як ти знімаєш стрес від роботи на фондовому ринку?
Якщо чесно, то я не зовсім розумію, що таке стрес від фондового ринку. Я працюю в середньому годин 13-14 на добу. Так, це навантаження, але не більше того. Відпочиваю зміною одного виду роботи іншим. В мене хобі співпадає з професією, тому можна сказати, що я працюю, відпочиваючи. Спорт допомагає переносити навантаження.
Якщо говорити про стрес, як про сильні емоції, то це не про мене. З часом я навчився управляти емоціями так, аби ситуація не виходила з-під контролю. Хоча, знаєте, азарт сильно притупився. Робота в умовах постійної невизначеності, постійний контакт із усвідомленням ймовірнісної природи всесвіту, принаймні фінансового, - це все у сукупності задовольняє жагу в гострих відчуттях.
З цікавого, можу розповісти, що коли приходить час відкривати чи закривати якісь стратегічні позиції, ринок починає мені снитися. Бо важливі рішення, зазвичай, визрівають певний час, викристалізовуються, мозок працює вдень і вночі. Вибачте за це порівняння, але майже, як у Ньютона з яблуком або в Сороса з болем у спині. Наприклад, відкривати захисні позиції в липні 2011 я не планував заздалегідь. Лише на початку 20 чисел мене почав дуже сильно непокоїти ринок. Почали снитися графіки, падіння індексів на 10% і всяке таке. Зважаючи на те, що я на той момент вже кілька місяців готувався до проблем на фінансових ринках, я розробив додатковий, більш агресивний, план дій на випадок непередбачуваної ситуації. Це й спрацювало, зрештою врятувавши багато грошей для клієнтів.
А щоб лишатися в доброму гуморі, що теж важливо, я переглядаю гумористичні фільми, серіали, виступи стендап коміків. Плюс, якщо все дивитися англійською, то це приємний спосіб поглибленого вивчення мови. Монті Пайтон, фільми Мела Брукса, комедії з Леслі Нільсеном. Якщо ви хочете бути в курсі подій в США, раджу саркастичні суспільно-політичні програми «The Daily Show» з Джоном Стюартом та The Colbert Report.
Як в анекдоті: англійці йдуть, не прощаючись, а євреї прощаються і не йдуть… Ще одне і тепер вже точно останнє питання. Яка найсмішніша професійна ситуація трапилася з тобою чи твоїми колегами?
Гумор на фондовому ринку не надто добрий, як мінімум, це іронія. Кумедні ситуації найчастіше пов’язані з втратами.
Найсмішніший тренд, який я спостерігаю протягом кількох років, це вигадування історій про кризу 2008 року. Часто заради реклами серйозні люди вигадують історії на зразок легенди про Дж. Моргана та чистильника взуття. Нібито, почувши від чистильника питання, які акції купувати, Морган зрозумів, що криза неминуча, продав акції і не постраждав від краху 1929 року. Чи вигадана легенда, чи ні - не знаю. Але точно знаю, що аналогічні легенди деяких українських відомих персонажів - це повна вигадка. Таке відчуття, що пройде ще рік-два і ледь не більшість людей, які тоді працювали на фондовому ринку, будуть щиро вірити, що прогнозували обвал українського ринку акцій ще в 2007 році. Така ось здатність людської психіки - вигадувати виправдання, а потім вірити, що вони справжні.
З того, що я особисто бачив або брав участь, розкажу три історії. Перша - про трейдинг.
В розвинутому світі торгові термінали мають гарячі клавіші, наприклад «F1» - купити певну кількість акцій за ранковою ціною. Натиснув клавішу лише одного разу - все, зворотного шляху немає. Так ось, колега трейдер (це ще тоді, коли я починав свою кар’єру, торгуючи американськими акціями) поклав на стіл батон, звичайний нарізний батон. Випадково цим батоном він затис клавішу «F1», а коли за кілька хвилин помітив, то вже скупив майже всю книгу заявок однієї з не дуже ліквідних акцій. Історія мала гарне закінчення, але в ту хвилину здавалося, що колега починає сивіти.
Друга історія про 2008 рік. Вже восени, коли світова фінансова система почала розсипатися, люди, які знімали сусідній офіс, потішалися над нами. Їм здавалося, що це не проблеми в економіці та на фінансових ринках - це просто ми не вміємо працювати. А потім сталось банкрутство Lehman Brothers, і в наших сусідів вся активність зупинилася за кілька днів. Буквально за тиждень вони залишили офіс і більше не поверталися.
Третя, і зовсім особиста, історія про компанію NRG Capital. Ця компанія збанкрутувала через обвал на фінансових ринках влітку 2011 року. На початку літа представники компанії вийшли на мене з пропозицією приєднатися до них. Я не збирався йти до іншої компанії, адже працював над захоплюючими проектами, але з банальної цікавості вступив у перемовини. Зрештою, я свідомо суттєво завищив прийнятні для себе фінансові умови і не погодився на пропозицію щодо переходу. На цьому історія ніби вичерпується. Проте, я не можу не думати, що першою ідеєю, яку б я почав реалізовувати в NRG Capital, стало б суттєве скорочення ризикованих позицій. Я дивився на ситуацію в світі достатньо песимістично, і в цьому можна переконатися за результатами моєї стратегії. Відповідно, компанія не зазнала б таких серйозних збитків і, можливо, не збанкрутувала б наприкінці літа 2011 року.
Я далекий від моралізаторства і жодним чином не хочу набити собі ціну. Для мене ця історія з NRG Capital - досить іронічний приклад того, що на фінансових ринках будь-яка подія може мати непрогнозовані наслідки. Тому кожного дня я задаю собі одні й ті самі питання: Чого я не помічаю? Чи не надто я впевнений у своїх прогнозах? Що може статися, якщо … ? В цьому плані на фінансових ринках як на війні - ніколи не знаєш, що станеться завтра, але що б не сталося, ти маєш бути до того підготовленим, маєш зреагувати вчасно.
ЧАСТИНА 1.
ЧАСТИНА 2.
ЧАСТИНА 3.
ЧАСТИНА 4.