кармічне про коня
світ дає мені докази дії кола сансари. і шкільного закону з фізики. (метафізики?) і потреби спокою в усіх ситуаціях.
нічого нізвідки не береться і не зникає нікуди.
кіт,який помер у мене рік тому і який довго нагадував про себе невикинутою мискою і туалетом в целофановому кульку (викинути рука не піднімається. пакуєш в чорний пакет і кладеш подалі в шкаф,під старі газети. шоб не нагадувало. щоб потім той пакет випадково і в найневдаліший момент випав тобі під ноги. опускаєшся над ним прибрати і починаєш ридати. плюєш. йдеш викидати і повертаєшся з ним додому. бо спогади. болить) раптом повернувся до мене таким ялтинським красенем.
цезерь.
цезар.
кіт нарешті перестав мені снитись мертвий і загорнений у ковдру.
кінь катав мене ялтинськими горами, і я вперше відчула цілковиту довіру. коли кінь іде над урвищем або по воді і ти віриш - він краще знає. коли пускаєш повід і тягнешся зривати ожину або виноград, а він пасеться. або коли пускаєш його в рись і точно знаєш, він зупиниться,якшо ти тільки на мить злякаєшся. але ти не лякаєшся. лякається хлопець-поводир,який іде собі десь позаду і їсть виноград і раптом бачить, як його коні один за одним пускаються в рись і скачуть по гірській стежці вниз, несучи на собі задоволену і вільну тебе, захоплену зненацька і вперше дивнич і туристичну тьолочку. тьолочка визжить. дивнич співає ой чий то кінь стояв. ти смієшся, дивишся в небо над ялтою і подумки дякуєш. коні ідуть кроком. і до нас біжить той хлопець. з краденим виноградом. і на смак той виноград найсолодший за ціле літо.
нічого нізвідки не береться і не зникає нікуди.
кіт,який помер у мене рік тому і який довго нагадував про себе невикинутою мискою і туалетом в целофановому кульку (викинути рука не піднімається. пакуєш в чорний пакет і кладеш подалі в шкаф,під старі газети. шоб не нагадувало. щоб потім той пакет випадково і в найневдаліший момент випав тобі під ноги. опускаєшся над ним прибрати і починаєш ридати. плюєш. йдеш викидати і повертаєшся з ним додому. бо спогади. болить) раптом повернувся до мене таким ялтинським красенем.
цезерь.
цезар.
кіт нарешті перестав мені снитись мертвий і загорнений у ковдру.
кінь катав мене ялтинськими горами, і я вперше відчула цілковиту довіру. коли кінь іде над урвищем або по воді і ти віриш - він краще знає. коли пускаєш повід і тягнешся зривати ожину або виноград, а він пасеться. або коли пускаєш його в рись і точно знаєш, він зупиниться,якшо ти тільки на мить злякаєшся. але ти не лякаєшся. лякається хлопець-поводир,який іде собі десь позаду і їсть виноград і раптом бачить, як його коні один за одним пускаються в рись і скачуть по гірській стежці вниз, несучи на собі задоволену і вільну тебе, захоплену зненацька і вперше дивнич і туристичну тьолочку. тьолочка визжить. дивнич співає ой чий то кінь стояв. ти смієшся, дивишся в небо над ялтою і подумки дякуєш. коні ідуть кроком. і до нас біжить той хлопець. з краденим виноградом. і на смак той виноград найсолодший за ціле літо.