Дещо про причини відсутності страху (частина перша)
Я тут нічого не пишу в стилі ЯНК ПНХ, не обговорюю нові зЕкони, не...
Все це в мордокнизі, тобто на фейсбуці. Я там часто пишу російською, бо сподіваюсь, що мене ще прочитає та частина моїх знайомих, які залишилися по той бік барикад. Я все ще маю надію, що хоч щось може дійти до їхньої свідомості. Я оптимістка. А ще я з 16 січня екстрмістка...
Ігор вчора сказав: "Ти б не писала отакво все оце в фейсбук, ризиковано".
Мені 35 років, я дещо знаю про страх. Також я дещо знаю про бестрашність. Про страх я розказувати не буду. Це довга тема, а я тільки починаю оЖЖивати. Я багато пишу для заробку, отож лишається мало сили писати просто так.
Далі будуть власні спостереження про відсутність страху
1. Ти не боїшся, бо в тебе мало досвіду. Маленькі діти на зразу бояться впасти або загубитися. І собак вини починають боятися тільки після того, як перелякаються. Неважливо, яка причина переляку: чи собака страшно гавкнула або вкусила, чи дурнувата мамка сказала: "не підходь до собачки, укусить". Отож юність меньше боїться невдач. Але не завжди з приходом досвіду (тобто після страшної ситуації) виникає якась фобія.
Невеличкий приклад із дитинства
Коли мені було десь 12-13 років, я завертала в череді розлютованого бугая. Той відійшов вбік від череди. Сіра сука, з якою ми випасали череду, звичайно ж почала його завертати назад. Вона відчайдушно гавкала на нього, але бугаї зазвичай не такі сумирні як корови, і не завжди згодні завертаи назад, якщо на них гавкають. Через кілька хвилин ситуація стала конфліктною: сука з люті, що бугай не слухається, стала кидатися на нього ще відчайдушніше. Вона уже не завертала його до череди а просто заставляла крутитися на місці. Бугай лютував. Ну я й пішла врегульовувати конфлікт. Тепер я розумію, що для таких речей мені треба було б мати гарного батога, але й тоді б не було гарантіх, що бугай послухається. У мене був добрячий дрючок - цього зазвичай достатньо для випасання череди. І звичайно я дуже мало знала про технічні навики тореодорів. Та й мені всього-навсього треба було завернути бугая в череду, аби він не пішов у шкоду... Мене врятувало те, що коли бугай підняв мене на роги, він не прохромив мене наскрізь, а просто зачепивя рогом за пасок на штанях. Пасок порвавя, і я впала на купу гавію, яка була покинута коло дороги. Після чого бугай мене понюхав і спокійно пішов до своєї череди.
Раніше я не боялася бугая з-за відсутності досвіду. Знаєте, я і після того випадку не боюся бугаїв. Я просто остерігаюся до них близько підходити, коли вони розлютовані. Я думаю, що фобічного страху не виникло саме тому, що у тій ситуації у мене не було часу злякатися. Так мене підняв на роги бугай, але це трапилося дуже швидко. Далі я встала, обтрусилася і побачила, що окрім кількох ссаден після падіння я залишилась цілою. Гаразд, з бугаями треба обережніше. Я розуміла, що він міг випустити мені кишки, але фобії нема. І в цьому нема нічого особливого. Мабуть у кожного з нас була ситуація, коли ти десь переходиш дорогу не там, або не на те світло, або там і на те світло, а коло тебе різко гальмує автівка. Ця ситуація така ж сама як і з бугаєм: ще трошки - і ти каліка. Але зазвичай після цього людина не потребує роботи з психологом аби знову почати переходити дрогу заново.
Далі буде.
Все це в мордокнизі, тобто на фейсбуці. Я там часто пишу російською, бо сподіваюсь, що мене ще прочитає та частина моїх знайомих, які залишилися по той бік барикад. Я все ще маю надію, що хоч щось може дійти до їхньої свідомості. Я оптимістка. А ще я з 16 січня екстрмістка...
Ігор вчора сказав: "Ти б не писала отакво все оце в фейсбук, ризиковано".
Мені 35 років, я дещо знаю про страх. Також я дещо знаю про бестрашність. Про страх я розказувати не буду. Це довга тема, а я тільки починаю оЖЖивати. Я багато пишу для заробку, отож лишається мало сили писати просто так.
Далі будуть власні спостереження про відсутність страху
1. Ти не боїшся, бо в тебе мало досвіду. Маленькі діти на зразу бояться впасти або загубитися. І собак вини починають боятися тільки після того, як перелякаються. Неважливо, яка причина переляку: чи собака страшно гавкнула або вкусила, чи дурнувата мамка сказала: "не підходь до собачки, укусить". Отож юність меньше боїться невдач. Але не завжди з приходом досвіду (тобто після страшної ситуації) виникає якась фобія.
Невеличкий приклад із дитинства
Коли мені було десь 12-13 років, я завертала в череді розлютованого бугая. Той відійшов вбік від череди. Сіра сука, з якою ми випасали череду, звичайно ж почала його завертати назад. Вона відчайдушно гавкала на нього, але бугаї зазвичай не такі сумирні як корови, і не завжди згодні завертаи назад, якщо на них гавкають. Через кілька хвилин ситуація стала конфліктною: сука з люті, що бугай не слухається, стала кидатися на нього ще відчайдушніше. Вона уже не завертала його до череди а просто заставляла крутитися на місці. Бугай лютував. Ну я й пішла врегульовувати конфлікт. Тепер я розумію, що для таких речей мені треба було б мати гарного батога, але й тоді б не було гарантіх, що бугай послухається. У мене був добрячий дрючок - цього зазвичай достатньо для випасання череди. І звичайно я дуже мало знала про технічні навики тореодорів. Та й мені всього-навсього треба було завернути бугая в череду, аби він не пішов у шкоду... Мене врятувало те, що коли бугай підняв мене на роги, він не прохромив мене наскрізь, а просто зачепивя рогом за пасок на штанях. Пасок порвавя, і я впала на купу гавію, яка була покинута коло дороги. Після чого бугай мене понюхав і спокійно пішов до своєї череди.
Раніше я не боялася бугая з-за відсутності досвіду. Знаєте, я і після того випадку не боюся бугаїв. Я просто остерігаюся до них близько підходити, коли вони розлютовані. Я думаю, що фобічного страху не виникло саме тому, що у тій ситуації у мене не було часу злякатися. Так мене підняв на роги бугай, але це трапилося дуже швидко. Далі я встала, обтрусилася і побачила, що окрім кількох ссаден після падіння я залишилась цілою. Гаразд, з бугаями треба обережніше. Я розуміла, що він міг випустити мені кишки, але фобії нема. І в цьому нема нічого особливого. Мабуть у кожного з нас була ситуація, коли ти десь переходиш дорогу не там, або не на те світло, або там і на те світло, а коло тебе різко гальмує автівка. Ця ситуація така ж сама як і з бугаєм: ще трошки - і ти каліка. Але зазвичай після цього людина не потребує роботи з психологом аби знову почати переходити дрогу заново.
Далі буде.