Десятка поетів від Жадана
Оце читаю цю тіпа культову антологію "10 українських поетів останніх 10 років"
Андрій Бондар
російська мова несамовито афористична
українською так не скажеш
українською багато чого сказати просто неможливо
це якась дерев"яна мова
з якої тільки труну можна зробити... - це мене просто вбило!!!
найбільше що мене зараз хвилює
це те яким буде футбол через сто років
братів Капранових хронічно не розрізняю
дитинство моє - це взагалі суцільні брати Грімм
Сергій Жадан
Теплі сни, випадкові дати
Ніч пливе, сутінь хитається,.
повітр вдихається,
видихається
Це і є життя -
її серцебиття,
її медичні картки,
її проїзні квитки,
кожна з її речей,
фарба довкола очей,
час, який минає,
коли вона засинає.
В неї місць в руці,
змії в рюкзаці,
співи в голові -
злагоджені,
хорові.
твого серця неспокійна хода -
гірка, наче вода,
солодка, наче вода
Маріанна Кіяновська - фентезійна поетка
Я не можу без тебе - говорю твоїм листам,
Це занадто любов, аж несила дивитись в вічі.
Півправди історій, розказаних просто з розмов,
Розхристані титри - і врешті шматки божевілля...
Стукає у вікно мені вийнятий з часу світ.
Ти прозорий, як я
Знання і сни, як дотики
Я - сенс твоїх знамень, бо я тобі остання,
Цілюща, як вода, невпіймана, як сон.
Всі вірші Маріанни - 2002 року! І нашо було під кожним віршем писати, шо саме 2002 року?
Олег Коцарев
Свобода - як легкий голод,
Свобода - як добрий апетит!
Найсмачніший у світі язик
Вірші Коцарева, в принципі, можна почитати в його жж. Що я про них думаю? Це не вірші, це короткометражки.)
Галина Крук
вдихаючи - видихай
життя насправді - це те, що ми втратили,
не розпізнали за дагеро- й стереотипами
Кохання на відстані
зачитані до дір листи,
і вже з рядка в рдок не доповзти,
не пронести підбите тіло змісту
повз розділових знаків блокпости
у цих листів засніжених полях,
де навіть галочка від нігтя твого - птах
еліктовий, у кров стирали лікті -
повзти нах Остен, або просто нах...
у цій давно не азбучній війні,
де окликів надривні позивні
обламуються в метрвому ефірі,
морзянку серця не вловить мені
є простір, але часу - на нулі,
щоб всі крапки розставити над "ні"
суцільна терра когніта розлуки -
їй всі на світі мапи замалі
а там, де починаються рядки,
там над письмом, від ніжності крихким,
сидиш таким самотнім чоловіком,
що й літери тікають з-під руки
що насправді між крайніми точками Ч і Ж
дорогою на вокзал життя як відкрита можливість
Дмитро Лазуткін
зірки мов цвяхи
увігнані вчасно
у чорнозем небес
я - крапка
я - тире
час - просто час, а не вбивця чи лікар
яблуко мокре впало собі й лежить
природа бере своє
колектив своє
Богдана Матіяш - вірші як листи до коханого, дитинні, сонні, спокійні, радісні - я чуть не заснула від таких віршів)
ти так гарно мовчиш
листи сьогодні не пишуться тому відповідаю тобі коротким дякую
Світлана Поваляєва - достоту міські вірші
найтонші капронки носяться довше
нехай моє серце засне поміж твоїх пальців
як завжди весна починається з нежитю
шлюзи між дахом і небом прочинено
ділися з ближнім своїм навіть якщо воно не твоє!
Скажена липнева злива
Пиво текіла пиво
Мар"яна Савка - написала вірші у жовтні 2010 року
світ гойдається на волосині
ангели над Берліном
Парижем і Львовом
нарікають на ранні тумани
тому цигарки у кишені вологі
і жодного сірника
жодної свічечки
жодного зіппо
оголена розкіш хвилин
таке безробіття довкола
а в мене купа роботи
капітани піщаних пустель
Остап Сливинський - вірші зі світлом
Світло не розізняє адресатів. Світло - це я.
Так, каже Богуш, тепер написати вірш - те саме,
Що плюнути під водою.
Слова тануть, як лід у склянці
Один голосний, два пом"якшені приголосні.
Це , я.
Післямова - Віктор Неборак розповідає, що він познайомився зі всіма поетами антології у Львові. Тому це наскрізь проникнута львівським серпанком антологія.
Цікавий висновок Неборака - поет пише про те, про що звичайна людина воліє мовчати, і навіть про те, про що він сам, поет, воліє мовчати, але не може, бо поет - це, як не крути, шаленець.
Обкладинка - якась непанятна, в очі впадає укладач Жадан великими літерами, ніби це саме главне)
Оце за 3 години почитала і купувати її не хочу) шось сподобалось, шось ні, але враження як від салату з різних складників) КСД вирішило порадувати після новорічних свят поетичним олів"є) хоча це не олів"є, бо в олів"є значно ліпший смак))
Андрій Бондар
російська мова несамовито афористична
українською так не скажеш
українською багато чого сказати просто неможливо
це якась дерев"яна мова
з якої тільки труну можна зробити... - це мене просто вбило!!!
найбільше що мене зараз хвилює
це те яким буде футбол через сто років
братів Капранових хронічно не розрізняю
дитинство моє - це взагалі суцільні брати Грімм
Сергій Жадан
Теплі сни, випадкові дати
Ніч пливе, сутінь хитається,.
повітр вдихається,
видихається
Це і є життя -
її серцебиття,
її медичні картки,
її проїзні квитки,
кожна з її речей,
фарба довкола очей,
час, який минає,
коли вона засинає.
В неї місць в руці,
змії в рюкзаці,
співи в голові -
злагоджені,
хорові.
твого серця неспокійна хода -
гірка, наче вода,
солодка, наче вода
Маріанна Кіяновська - фентезійна поетка
Я не можу без тебе - говорю твоїм листам,
Це занадто любов, аж несила дивитись в вічі.
Півправди історій, розказаних просто з розмов,
Розхристані титри - і врешті шматки божевілля...
Стукає у вікно мені вийнятий з часу світ.
Ти прозорий, як я
Знання і сни, як дотики
Я - сенс твоїх знамень, бо я тобі остання,
Цілюща, як вода, невпіймана, як сон.
Всі вірші Маріанни - 2002 року! І нашо було під кожним віршем писати, шо саме 2002 року?
Олег Коцарев
Свобода - як легкий голод,
Свобода - як добрий апетит!
Найсмачніший у світі язик
Вірші Коцарева, в принципі, можна почитати в його жж. Що я про них думаю? Це не вірші, це короткометражки.)
Галина Крук
вдихаючи - видихай
життя насправді - це те, що ми втратили,
не розпізнали за дагеро- й стереотипами
Кохання на відстані
зачитані до дір листи,
і вже з рядка в рдок не доповзти,
не пронести підбите тіло змісту
повз розділових знаків блокпости
у цих листів засніжених полях,
де навіть галочка від нігтя твого - птах
еліктовий, у кров стирали лікті -
повзти нах Остен, або просто нах...
у цій давно не азбучній війні,
де окликів надривні позивні
обламуються в метрвому ефірі,
морзянку серця не вловить мені
є простір, але часу - на нулі,
щоб всі крапки розставити над "ні"
суцільна терра когніта розлуки -
їй всі на світі мапи замалі
а там, де починаються рядки,
там над письмом, від ніжності крихким,
сидиш таким самотнім чоловіком,
що й літери тікають з-під руки
що насправді між крайніми точками Ч і Ж
дорогою на вокзал життя як відкрита можливість
Дмитро Лазуткін
зірки мов цвяхи
увігнані вчасно
у чорнозем небес
я - крапка
я - тире
час - просто час, а не вбивця чи лікар
яблуко мокре впало собі й лежить
природа бере своє
колектив своє
Богдана Матіяш - вірші як листи до коханого, дитинні, сонні, спокійні, радісні - я чуть не заснула від таких віршів)
ти так гарно мовчиш
листи сьогодні не пишуться тому відповідаю тобі коротким дякую
Світлана Поваляєва - достоту міські вірші
найтонші капронки носяться довше
нехай моє серце засне поміж твоїх пальців
як завжди весна починається з нежитю
шлюзи між дахом і небом прочинено
ділися з ближнім своїм навіть якщо воно не твоє!
Скажена липнева злива
Пиво текіла пиво
Мар"яна Савка - написала вірші у жовтні 2010 року
світ гойдається на волосині
ангели над Берліном
Парижем і Львовом
нарікають на ранні тумани
тому цигарки у кишені вологі
і жодного сірника
жодної свічечки
жодного зіппо
оголена розкіш хвилин
таке безробіття довкола
а в мене купа роботи
капітани піщаних пустель
Остап Сливинський - вірші зі світлом
Світло не розізняє адресатів. Світло - це я.
Так, каже Богуш, тепер написати вірш - те саме,
Що плюнути під водою.
Слова тануть, як лід у склянці
Один голосний, два пом"якшені приголосні.
Це , я.
Післямова - Віктор Неборак розповідає, що він познайомився зі всіма поетами антології у Львові. Тому це наскрізь проникнута львівським серпанком антологія.
Цікавий висновок Неборака - поет пише про те, про що звичайна людина воліє мовчати, і навіть про те, про що він сам, поет, воліє мовчати, але не може, бо поет - це, як не крути, шаленець.
Обкладинка - якась непанятна, в очі впадає укладач Жадан великими літерами, ніби це саме главне)
Оце за 3 години почитала і купувати її не хочу) шось сподобалось, шось ні, але враження як від салату з різних складників) КСД вирішило порадувати після новорічних свят поетичним олів"є) хоча це не олів"є, бо в олів"є значно ліпший смак))