Jul 08, 2010 19:50
Новела Є.Кононенко "Рожеве світло на зупинці"
Вона любила пускати шпильки, коли він цілував пальчики на її ніжках. Часом він ішов до неї з думкою більше не повертатися. Але рожеве світло на зупинці вабило й тягло до себе і він набирав її номер, не відводячи поглдяу від рожевого вікна вгорі, домовлявся про наступні зустрічі, й радість передчуття мала ті неймовірні барви, яких не мало саме побачення.
... Є два континенти в життєвому морі. Один із них утворюють подружжя. Які люблять одне одного і які не люблять, або любить хтось один, або обидва люблять, але не одне одного. Подружжя, в яких все гаразд принаймні зовні і в яких все не гаразд навіть зовні. Які бояться одне одного втратити, хоча й ненавидять одне одного. Які ненавидять тихо і які ненавидять голосно. Які можуть співіснувати і які не можуть, одначе все одно співіснують. Які спільно тягнуть житейського воза і які перекидають того воза на інших. І поряд із тим континентом тихих радощів і радощів гучних, континентом сварок, примирень, спільного побуту і спільних дітей, існує так само безмежний інший континент. Континент таємних зв"язків і зв"язків, яких не приховують. Зв"язків коротких і тривалих, випадкових і призначених самим небом. Зв"язків, які утворюють ті, що мріють перебратися на подружній континент, і ті, що відмовилися від законів "законного" континенту й свідомо не пливуть до нього. Як і на подружньому континенті, тут теж є і безглуздий престиж, і ненависть, і остогидла звичка, і побут, і діти... Де, на якому з континентів, більше рідкісних бездонних криниць любові?
світло,
фрази,
Кононенко