Перельот...
Давєча праваділ научно-образоватєльную лєкцию срєді своїх дєтєй на тєму "Учіцца, учіцца і ішшо раз учіцца, як завєщал дєдушка Лєнін".
Вкратце, на повєсткє дня стоялі слєдующіє пункти :
1) хто нє учіцца, той виросте лєнівим оболтусом і нікада в жизні не знайде собі харошей роботи, жінки (чоловіка), не воспітає дєтєй, не посадить дєрєво, не построїть дом і т.д. і т.п.,
2) а вот колись папа в армії служил, так там були студєнти, которі не здали сєссії, і оні об етом сільно пожалєлі,
3) хотя, воопше-то в армії було мєстами вєсєло,
4) в свойо врем`я, папа, баран, не хтів нормально вчитись, і пішов в армію, паетаму в нього получілось, як в пунтах 1, 2 і 3, вмєстє взятих,
5) і кромє того, в армії папа впєрвиє пощупал в командном центрє кампутєри "Роботрон" і страстно захатєл бить програмістом,
6) с другой сторони, папі вже сорок років, і йому ті кампутєри уже в пічонках сидять, і воопше всьо палучілось не так як хтілось,
7) прочєє...
В тот вєчєр я був в ударє, паскольку, када я випимши, слова очінь складно льюцца в мене ізо рта. Рєчь моя була бистрА і без астановок на абдумиваніє, хотя і не всі фрази палучалось внятно виговоріть с пєрвого раза.
Дєті ізі вєжлівості послухали мене півгодини, а патом ім стало скушно, і оні спросілі : - А чо, раз ти такой умний, до сіх пор луччої жизні собі не обустроїв ?
- А патаму шта дєті, ваш папа - крівоє дєрєво в лєсу ! - торжествующє отбріл я, вспомнівши прітчу Тома Вейца.
- Вопросов больше нє імєєм, -сказалі дєті, странно на меня пасматрєв і ушлі вконтакти думать про то, пачіму із папи богатий Буратіно не получаєцця, а вагон дров по п`яні - завсігда пожалуста.
А я ушол куріть і гордіцца, шо я такой умний, образований і в мєру упітанний мущіна в расцвєтє сіл.
Асабліва, када вип`ю...
Вкратце, на повєсткє дня стоялі слєдующіє пункти :
1) хто нє учіцца, той виросте лєнівим оболтусом і нікада в жизні не знайде собі харошей роботи, жінки (чоловіка), не воспітає дєтєй, не посадить дєрєво, не построїть дом і т.д. і т.п.,
2) а вот колись папа в армії служил, так там були студєнти, которі не здали сєссії, і оні об етом сільно пожалєлі,
3) хотя, воопше-то в армії було мєстами вєсєло,
4) в свойо врем`я, папа, баран, не хтів нормально вчитись, і пішов в армію, паетаму в нього получілось, як в пунтах 1, 2 і 3, вмєстє взятих,
5) і кромє того, в армії папа впєрвиє пощупал в командном центрє кампутєри "Роботрон" і страстно захатєл бить програмістом,
6) с другой сторони, папі вже сорок років, і йому ті кампутєри уже в пічонках сидять, і воопше всьо палучілось не так як хтілось,
7) прочєє...
В тот вєчєр я був в ударє, паскольку, када я випимши, слова очінь складно льюцца в мене ізо рта. Рєчь моя була бистрА і без астановок на абдумиваніє, хотя і не всі фрази палучалось внятно виговоріть с пєрвого раза.
Дєті ізі вєжлівості послухали мене півгодини, а патом ім стало скушно, і оні спросілі : - А чо, раз ти такой умний, до сіх пор луччої жизні собі не обустроїв ?
- А патаму шта дєті, ваш папа - крівоє дєрєво в лєсу ! - торжествующє отбріл я, вспомнівши прітчу Тома Вейца.
- Вопросов больше нє імєєм, -сказалі дєті, странно на меня пасматрєв і ушлі вконтакти думать про то, пачіму із папи богатий Буратіно не получаєцця, а вагон дров по п`яні - завсігда пожалуста.
А я ушол куріть і гордіцца, шо я такой умний, образований і в мєру упітанний мущіна в расцвєтє сіл.
Асабліва, када вип`ю...