I have an idea.
Читав тут одні хароші размишлєнія у блозі burkovska , а імєнно вот ета вот.
Тама очєнно інтєрєсноє опісаніє сложних взаімоотношеній пісатєлєй со стєнами їх квартір, сопящімі во снє мопсами і удовлєтворьонностью заказчіков.
Хотя я і сільно сумлєваюсь, шо мой ізвращонний ум там всьо правільо пойняв в ізначально задуманом контєкстє , коє-шо із напісанного тама натхнуло (від слова "натхнення") мене на одну гєніальну в своєй простотє ідєю.
Но сначала прєамбула.
Мене, як чіловєка, пострадавшего од ліквідациї бєзграмотності ( я, якшо нема в руках книжки, посрать нє магу не знаю, куди себе подіть холодніми зімніми вечорами), всігда сільно волновали вопроси будущєго нашей літєратури.
Я даже пару раз уходіл по етому вопросу в запой і пару раз бросал піть.
Поскольку на літєратуру ето нікак не повліяло, я со врємєнєм начав подозрєвать, шо проблєма не во мнє, а в самом проізводствє літєратурних проізвєдєній.
А теперича, амбула.
І вот сіводня, посля прочтєнія той вишеуказаной запісі в том вишеуказаном блозі, мене постігло откровєніє, базірующєєся на мислі о том, шо обичному чілавєку, шо стєнка в квартірє, шо роман "Война і мір" (ета шоб нікаво не піаріть) - адін хуй, аби йому казалось шо дєньгі не зря потрачені і било чєм гордіцца.
Вот скажитє мінє, пачіму люді покупают квартіру ?
Шоб жить в нєй ?
А вот і ніфіга - в квартірах, которі щас продаюцца на пєрвичном ринкє жить нєвазможна, патамушта квартіри сдаюцца і продаюцца бєз внутрєнніх пєрєгородок, отдєлкі і даже сантєхнікі.
Нєт, чєлавєк покупаєт сєбє квартіру, шоб мати чим заняцця в послєдующінє несколько лєт (ілі нєсколько дєсятков лєт).
Ето же так увлєкатєльно - от тєбє пуста коробка, планіруй шо хош ! Хош - дві комнати больших, хош десять малєнькіх. Хош - кухня буде дваццать мєтров, а хош п`ять, но зато в сральніку буде бассєйн.
Красата !
Є чим заняцца і є шо потом показувать родічам і знакомим.
А с вот с кнігами шо получаєцця ?
Ну, купив ти книжку, ну прочитав.
Ну, кажеш, знакомим - прочитав, мол, я тут, давєча, трєтьєго дня (с), "Войну і мір" (ета шоб нікаво не піаріть).
І шо тобі скажуть знакомі ?
В луччому случаї нічо...
Ета всьоравно, шо покупкой хрущовки гордіцца...
А вот єслі би кнігі тож продавалісь в відє набора із пустой суперобложки, пачки чистих лістов, скоросшиватєля, пари тюбіков клєя, а также целофанового мішка з заранєє фабрічний способом нарєзаних бумажок з нанєсьонними на ніх словами з авторского тєкста, тоді в чілавєка був би стімул покупать такую кнігу.
Патамушта ето жеж інтєрєсно - своїми руками собрать і склєїть ту же "Войну і мір" (ета тоже шоб нікаво не піаріть).
І самоє главноє - жеж тепер мона гордіцца такими кнігамі :
- Я "Войну і мір" купіл і собрал !
- А в тебе кіко страніц получилось ?
- В мене? Шість томів по 700 страніц !
- Откуда - там же всіво чотири тома ???!!!
- А я с "Прєступлєнія і наказанія" (ну, ви пойняли) добавив.
- Блять...
Так било би інтєрєсніє, пра ?
Тра тепер іскать бізнес-партньора з дєньгами і мозгами.
Заінтєрєсованих прошу пісать пропозициї в камєнти.
Пи.Си. Інтім не прєдлагать.
Тама очєнно інтєрєсноє опісаніє сложних взаімоотношеній пісатєлєй со стєнами їх квартір, сопящімі во снє мопсами і удовлєтворьонностью заказчіков.
Хотя я і сільно сумлєваюсь, шо мой ізвращонний ум там всьо правільо пойняв в ізначально задуманом контєкстє , коє-шо із напісанного тама натхнуло (від слова "натхнення") мене на одну гєніальну в своєй простотє ідєю.
Но сначала прєамбула.
Мене, як чіловєка, пострадавшего од ліквідациї бєзграмотності ( я, якшо нема в руках книжки, посрать нє магу не знаю, куди себе подіть холодніми зімніми вечорами), всігда сільно волновали вопроси будущєго нашей літєратури.
Я даже пару раз уходіл по етому вопросу в запой і пару раз бросал піть.
Поскольку на літєратуру ето нікак не повліяло, я со врємєнєм начав подозрєвать, шо проблєма не во мнє, а в самом проізводствє літєратурних проізвєдєній.
А теперича, амбула.
І вот сіводня, посля прочтєнія той вишеуказаной запісі в том вишеуказаном блозі, мене постігло откровєніє, базірующєєся на мислі о том, шо обичному чілавєку, шо стєнка в квартірє, шо роман "Война і мір" (ета шоб нікаво не піаріть) - адін хуй, аби йому казалось шо дєньгі не зря потрачені і било чєм гордіцца.
Вот скажитє мінє, пачіму люді покупают квартіру ?
Шоб жить в нєй ?
А вот і ніфіга - в квартірах, которі щас продаюцца на пєрвичном ринкє жить нєвазможна, патамушта квартіри сдаюцца і продаюцца бєз внутрєнніх пєрєгородок, отдєлкі і даже сантєхнікі.
Нєт, чєлавєк покупаєт сєбє квартіру, шоб мати чим заняцця в послєдующінє несколько лєт (ілі нєсколько дєсятков лєт).
Ето же так увлєкатєльно - от тєбє пуста коробка, планіруй шо хош ! Хош - дві комнати больших, хош десять малєнькіх. Хош - кухня буде дваццать мєтров, а хош п`ять, но зато в сральніку буде бассєйн.
Красата !
Є чим заняцца і є шо потом показувать родічам і знакомим.
А с вот с кнігами шо получаєцця ?
Ну, купив ти книжку, ну прочитав.
Ну, кажеш, знакомим - прочитав, мол, я тут, давєча, трєтьєго дня (с), "Войну і мір" (ета шоб нікаво не піаріть).
І шо тобі скажуть знакомі ?
В луччому случаї нічо...
Ета всьоравно, шо покупкой хрущовки гордіцца...
А вот єслі би кнігі тож продавалісь в відє набора із пустой суперобложки, пачки чистих лістов, скоросшиватєля, пари тюбіков клєя, а также целофанового мішка з заранєє фабрічний способом нарєзаних бумажок з нанєсьонними на ніх словами з авторского тєкста, тоді в чілавєка був би стімул покупать такую кнігу.
Патамушта ето жеж інтєрєсно - своїми руками собрать і склєїть ту же "Войну і мір" (ета тоже шоб нікаво не піаріть).
І самоє главноє - жеж тепер мона гордіцца такими кнігамі :
- Я "Войну і мір" купіл і собрал !
- А в тебе кіко страніц получилось ?
- В мене? Шість томів по 700 страніц !
- Откуда - там же всіво чотири тома ???!!!
- А я с "Прєступлєнія і наказанія" (ну, ви пойняли) добавив.
- Блять...
Так било би інтєрєсніє, пра ?
Тра тепер іскать бізнес-партньора з дєньгами і мозгами.
Заінтєрєсованих прошу пісать пропозициї в камєнти.
Пи.Си. Інтім не прєдлагать.