Feb 27, 2007 23:14
- Привіт! Спізнюєшся...
- Привіт! Вибачай, знову пробки - буде важкий день.
- До справи.
Наш мікроавтобус виїжджає на вулиці, розчиняючись серед тисяч інших авто. Джо працівник зі стажем, він вміє вести машину так, щоб не випадати з основного потоку, але й не втратити об"єкт в разі чого.
Червоний. Стоїмо на перехресті. Зліва - шикарне спортивне авто, я бачу людей в салоні. Хм... а вони - гарна молода пара. Цікаво вони щасливі? Скільки вони продали? Їм не страшно? Лежачи вночі, про яке майбутнє вони думають? Мабудь ні, не страшно - он, вона посміхається. Гарно. Милі ямочки на щоках. Поруч з такою дівчиною з такою посмішкою я забув би про все.
- Є завдання! Завантажую.
- Це на 47-й. Клієнт - чоловік, 56 років, білий. Зріст - 178. Вага - 84кг. Фото.
- Отримано. Виїжджаємо.
- Добре що мужик. Коли перший клієнт - мужик, день буде спокійний.
- Не набридай, Мерфі, ти завжди це кажеш... Кожен сраний день.
- Кажу, бо воно справді так. І тобі добре казати, не ти за ними бігаєш в разі чого. Повір, Джо, я знаю про шо говорю.
- Добре, добре. Йо! Гля, яка гарнюня! Привіт, крихітко!
- До речі, Джо, перестань чіплятись то кожної спідниці. Ось якби ти побігав з моє, і зігнав свій жирок, може мав би більше підстав залицятись.
- Мерф, я тебе зараз закопаю! Скільки разів тобі казати, в мене коліно прострілене, я не можу навіть здавати норму з бігу. Не те що в поле виходити.
- Та, та, знаємо ми, як той простріл звуть...
- Не чіпай мою дружину!
...
Так пересварюючсь і підколюючи одне одного ми доїжджаємо до місця. Затишна вуличка, затінена деревами. Акуратні коттеджі. Кілька машин припарковано біля узбіччя.
- Апдейт. Об"єкт вийшов з дому і робить вранішню пробіжку, вздовж вулиці. Зараз він за 50 м від нас. Ага! Бачу...
- Бігун сраний, трясця їм, цим здоров"якам...
- Давай, Мерф, тобі ж треба підстави до залицяння тренувати, ги-ги...
- А йди ти! Краще, провези нас до тих баків. Там буде зручно.
- Готово.
Беру в руки карту. Виходжу з машини. Розготаю. Роблю вигляд, що уважно розглядаю, дослухаючись до кроків за спиною. Обертаюсь. Посміхаюсь.
- Доброго дня, сер!
- Доброго дня. (Запихався, видать нетакий вже ти й здоров"як...)
- Не підкажете, дорогу? Ми троха заблукали. А нам ще дві посилки доставити...
- А куди вам треба?
- Ми шукаємо будинок №273, ім"я отримувача - Патрік Келаган.
- Це я! Мій дім там. (Здивування на обличчі. Приємний чоловік. У цього типу людей завжди такий дитячий вираз на обличчі, ніби вони зараз отримають сюрприз. І вони його, зрештою, отримують.)
- Хе-х. Приємно познайомитись. Я Мерфі. Ми з Джо з пенсійного фонду.
Секунду дивлюся, як витягується його обличчя по мірі того як до нього доходить.
- Повідомляємо вам, що ваш номер 2374945845 виграв лотерею.
Натискаю на гашетку в кишені. Беззвучна і невидима хвиля випромінювання б"є його в груди. Його лице витягується ще більше від страху. Він відсахується, намагаючись бігти, робить кілька кроків і падає, перекидаючи на себе урну зі сміттям.
- Джо?
- Сканер каже ОК. Дзвоню в Службу Допомоги, хай приберуть.
- Поїхали. Не заздрю його дружині. Вишкрябувати його з смердючого сміття...
- Чекай, може вона наша наступна.
- Жартуєш, так не буває.
- Побачимо.
- Що у нього по медицині буде?
- Зараз... Ага... Напишуть - інсульт. Сумно, дуже сумно - в розквіті сил...
Така ото вона - наша робота... А все чому? А все тому що люди люблять красиве життя. Дуже люблять. Але проблема в тому, що його краса найгостріше відчувається поки ти молодий і здоровий... І часто - бідний. А коли ти нарешті заробиш грошей на це своє красиве життя, жити його вже немає кому. От і повиростало купа проблем у нашому світі - низька народжуваність, діти дауни, виродження, етнічні конфлікти, купа пенсіонерів на пенсії яким не вистачало грошей що їх заробляють і витрачають молоді. Молоді ж ставали все більш егоїстичними, гналися з кар"єрою, нехтуючи сім"єю, цінностями. От і вирішили розумники в уряді тишком-нишком розпочати програму, що ставила все на свої місця. Якщо ви молоді, вам лиш виповнилось вісімнадцять, одного ранку вам в поштову скриньку може впасти лист типу такого: "Доброго дня шановний(на)!
Вам 18-ть. Ви повні мрій і планів, як провести час з друзями або коханими? Плануєте розпочати власну справу? Ми пропонуємо Вам прийняти участь в нашій соціальній лотереї! Все що вам потрібно - відправити смс з кодом "ххх-ххх-ххх-ххх" (зішкрябати захисне покриття) на номер "ххх-ххх-ххх" або на номер пенсійної служби у вашому регіоні. На ваш рахунок буде перераховано грошову суму в розмірі 150000 неоподаткованих мінімумів заробітньої плати (НМЗП), яку ви вільні витрачати на ваш розсуд. Натомість ваш ідентифікаційний код по досягненню вами віку 50 років почне приймати участь в розіграші нашої лотереї, який проводиться кожні 10 років. В разі якщо ваш номер випаде в розіграші, ваше життя може бути примусово припинено протягом наступних семи років. На даний час ймовірність випадання вашого номера становить 0.00000003453453. Ви можете запобігти участі вашого ідентифікаційного коду у розіграші, внісши на рахунок пенсійного фонду суму 150000 НМЗП на момент сплати плюс відсотки за минулий час за ставкою 6 відсотків на рік.
Дякуємо за розуміння і співпрацю. Нагадуємо також, що асоціальна поведінка підвищує ризик дострокового припинення життя. Живіть красиво і дайте жити іншим!"
Ось. Ви його читаєте. Може у вас тремтять руки. А може ні. Хтось розірве цей лист і викине геть. А хтось згодиться, міняючи тридцять років похмурої старості на тридцять років безтурботної молодості. Іноді, дивлячись на останній вираз обличчя декого з наших "клієнтів", я не впевнений що вони зробили правильно... Я той лист пірвав, Джо - ні. Я іноді жалкую. Джо колись розфітькав ті грощі і тепер кліщем тримається за свій шлюб - це знижує ризик, хе-хе. А що зробите ви?
щось