Отаке-от...
- Доброго дня.
- Доброго.
- Я з журналу "Космопроходець", ми б хотіли розказати нашим читачам про "Повернення вояджера", адже ви тоді були командиром місії перехоплення?
- Так. Був... Розкажу... Може ви й справді щось надрукуєте. Хе-хе.
- Прекрасно!
- Отже, дозвольте я розкажу як все було...
Коли старенький "Вояджер" вперше засікли на орбіті телескопи, ми не повірили своїм очам. Ще кілька днів скептики перевертали догори дригом комп"ютерні бази з кресленнями будь-коли запущених космічних апаратів. Потім змирилися - це справді був він - "Вояджер", запущений без малого 120 років тому. Тихенько і впевнено він чимчикував собі до Землі, подаючи радіосигнали, що в нього все добре і всі системи справні. Тим часом в головах наших системи явно перегрівалися. Роїлись найдивніші припущення. Зріли найвідчайдушніші очікування. Як він повернувся? Чому працюють батареї? Земля чекала чуда.
На станцію "Гамма" спішно доставили пальне та прискорювач для місії перехоплення. Для неї ми перепрограмували робота ремонтника. І ось настала мить - на екранах ми бачили як робот наблизився до ветерана. Маніпулятори акуратно, але надійно затисли корпус "Вояджера". Спалахнув синім світлом вихлоп маршевого двигуна транспортного модуля і пара почала маневр переходу на орбіту "Гамми". Це був тріумф і для мене - бо я тоді керував місією.
За кілька днів ми отримали свою другу сенсацію - ми не одні у Всесвіті! На борту корабля була знайдена така сама золота пластинка, як та, що її майже століття тому людство відправило у космос з записаним повідомленням про себе. Та повідомлення на ній було інше - серія штрихів та піктограм ховали у собі знання про чужий розум. Магнітна стрічка теж містила сигнали складної структури. Це був тріумф, як ми тоді вважали, відкриття порівняне з Божественним откровенням!
Ми кинули всі наші ресурси на розшифровку, але марно... Стандартні методи видавали білий шум. На якийсь час ми застигли перед цією таємницею не здатні рухатись далі. І ось, двоє з наших молодих спеціалістів розробили цікавий алгоритм розшифровки. Якщо спрощено, то він базувався на аналізі кореляції структурних функцій сигналу чужинців з аналогічними інформаційними сигналами нашого походження. Причому аналізу треба було піддати якомога ширший набір даних. Фактично, для успішної розшифровки треба було охопити всі сфери людського знання і свідомості. Фантастично? Так! Але й задача була того варта, а голови - світлі! Вони звернулись до п"яти відомих пошукових систем тогочасного інтернету із проханням проаналізувати їх бази. Уряд нам допоміг утрясти організаційні та юридичні питання, тож за кілька місяців ми змогли завантажити їх дані в обчислювальну мережу космічних сил і запустили аналіз. Ось... Ми витратили кілька сотень мільйонів і три роки машино-годин. І отримали пшик. Зрештою, після кількох спроб зворотного контакту (місії Месенджерів з 1 по 16), на хвилі загального зпаду інтересу суспільства до космосу, уряд вирішив згорнути контакти. І, на мій погляд, це було правильно.
- То що ж там було? Що ви розшифрували?!
- Там було дещо... Зрозумійте - я стара людина, все життя я чекав тої миті. Мріяв про неї. Про зустріч з Іншими. Це важко, бо я чекав... чогось іншого, хоч це зараз видається дивним. Але я розкажу. Я пам"ятаю ті слова, кожна літера впечаталася мені в мозок як розпечене залізо: "Привіт! Вибачайте, без голограми не відповімо. Занудам, стурбованим страховидлам та жителям мухосранська, що не вміють робити гіпердрайв, теж прохання не турбуватися. Спробуйте щось оригінальне. Чмоки, чмоки, ваші братики по розуму."
- К-гм, кхм... Що-ж... А ви певні що розшифровка - вірна?
- Так, ми перевіряли. Я вам навів перший варіант, він дещо емоційно забарвлений, бо не було скореговано фоновий рівень лексичної бази-джерела. Але загальний зміст він передає достатньо повно.
- А Месенджери - їх місії дали якийсь результат?
- Так, згодом, як ти знаєш, були розроблені технології гіпердрайву та голографічної реальності та зроблено прорив у сфері побудови нанокомп"ютерів. Ми послали кілька Месенджерів в ту область простору. Вони справді принесли відповідь. Ми обмінялись повідомленнями з тими істотами.
- І що?
- Та, власне, нічого. Крім біологічної інформації нічого нового і цікавого ми не дізнались. Вони виявились доволі нудними співрозмовниками. Ми шукаємо інших, звичайно, але фінансування скоротили, як ви знаєте...
- Кг-м... Що ж, мабудь, вважаючи на нашу й так малочисельну аудиторію, ми мабудь не зможем опублікувати цей матеріал. Зрозумійте, це все-одно що вбити чиюсь мрію. Не ображайтесь.
- Хе-х, як я тебе розумію, синку. То як, зіграємо партію в "Володаря Оріона"?
- Та ні, мабудь якось іншим разом... Дякую за бесіду.
- Тобі дякую. Бувай. Заходь в гіпернет, коли що.
- Обов"язково. Допобачення.
- Доброго.
- Я з журналу "Космопроходець", ми б хотіли розказати нашим читачам про "Повернення вояджера", адже ви тоді були командиром місії перехоплення?
- Так. Був... Розкажу... Може ви й справді щось надрукуєте. Хе-хе.
- Прекрасно!
- Отже, дозвольте я розкажу як все було...
Коли старенький "Вояджер" вперше засікли на орбіті телескопи, ми не повірили своїм очам. Ще кілька днів скептики перевертали догори дригом комп"ютерні бази з кресленнями будь-коли запущених космічних апаратів. Потім змирилися - це справді був він - "Вояджер", запущений без малого 120 років тому. Тихенько і впевнено він чимчикував собі до Землі, подаючи радіосигнали, що в нього все добре і всі системи справні. Тим часом в головах наших системи явно перегрівалися. Роїлись найдивніші припущення. Зріли найвідчайдушніші очікування. Як він повернувся? Чому працюють батареї? Земля чекала чуда.
На станцію "Гамма" спішно доставили пальне та прискорювач для місії перехоплення. Для неї ми перепрограмували робота ремонтника. І ось настала мить - на екранах ми бачили як робот наблизився до ветерана. Маніпулятори акуратно, але надійно затисли корпус "Вояджера". Спалахнув синім світлом вихлоп маршевого двигуна транспортного модуля і пара почала маневр переходу на орбіту "Гамми". Це був тріумф і для мене - бо я тоді керував місією.
За кілька днів ми отримали свою другу сенсацію - ми не одні у Всесвіті! На борту корабля була знайдена така сама золота пластинка, як та, що її майже століття тому людство відправило у космос з записаним повідомленням про себе. Та повідомлення на ній було інше - серія штрихів та піктограм ховали у собі знання про чужий розум. Магнітна стрічка теж містила сигнали складної структури. Це був тріумф, як ми тоді вважали, відкриття порівняне з Божественним откровенням!
Ми кинули всі наші ресурси на розшифровку, але марно... Стандартні методи видавали білий шум. На якийсь час ми застигли перед цією таємницею не здатні рухатись далі. І ось, двоє з наших молодих спеціалістів розробили цікавий алгоритм розшифровки. Якщо спрощено, то він базувався на аналізі кореляції структурних функцій сигналу чужинців з аналогічними інформаційними сигналами нашого походження. Причому аналізу треба було піддати якомога ширший набір даних. Фактично, для успішної розшифровки треба було охопити всі сфери людського знання і свідомості. Фантастично? Так! Але й задача була того варта, а голови - світлі! Вони звернулись до п"яти відомих пошукових систем тогочасного інтернету із проханням проаналізувати їх бази. Уряд нам допоміг утрясти організаційні та юридичні питання, тож за кілька місяців ми змогли завантажити їх дані в обчислювальну мережу космічних сил і запустили аналіз. Ось... Ми витратили кілька сотень мільйонів і три роки машино-годин. І отримали пшик. Зрештою, після кількох спроб зворотного контакту (місії Месенджерів з 1 по 16), на хвилі загального зпаду інтересу суспільства до космосу, уряд вирішив згорнути контакти. І, на мій погляд, це було правильно.
- То що ж там було? Що ви розшифрували?!
- Там було дещо... Зрозумійте - я стара людина, все життя я чекав тої миті. Мріяв про неї. Про зустріч з Іншими. Це важко, бо я чекав... чогось іншого, хоч це зараз видається дивним. Але я розкажу. Я пам"ятаю ті слова, кожна літера впечаталася мені в мозок як розпечене залізо: "Привіт! Вибачайте, без голограми не відповімо. Занудам, стурбованим страховидлам та жителям мухосранська, що не вміють робити гіпердрайв, теж прохання не турбуватися. Спробуйте щось оригінальне. Чмоки, чмоки, ваші братики по розуму."
- К-гм, кхм... Що-ж... А ви певні що розшифровка - вірна?
- Так, ми перевіряли. Я вам навів перший варіант, він дещо емоційно забарвлений, бо не було скореговано фоновий рівень лексичної бази-джерела. Але загальний зміст він передає достатньо повно.
- А Месенджери - їх місії дали якийсь результат?
- Так, згодом, як ти знаєш, були розроблені технології гіпердрайву та голографічної реальності та зроблено прорив у сфері побудови нанокомп"ютерів. Ми послали кілька Месенджерів в ту область простору. Вони справді принесли відповідь. Ми обмінялись повідомленнями з тими істотами.
- І що?
- Та, власне, нічого. Крім біологічної інформації нічого нового і цікавого ми не дізнались. Вони виявились доволі нудними співрозмовниками. Ми шукаємо інших, звичайно, але фінансування скоротили, як ви знаєте...
- Кг-м... Що ж, мабудь, вважаючи на нашу й так малочисельну аудиторію, ми мабудь не зможем опублікувати цей матеріал. Зрозумійте, це все-одно що вбити чиюсь мрію. Не ображайтесь.
- Хе-х, як я тебе розумію, синку. То як, зіграємо партію в "Володаря Оріона"?
- Та ні, мабудь якось іншим разом... Дякую за бесіду.
- Тобі дякую. Бувай. Заходь в гіпернет, коли що.
- Обов"язково. Допобачення.