О вторичности социальной символики

[kurt_eisemann]

Защитникам языка и объединителям нации на заметку

Одна из основных функций языка - коммуникационная. То есть язык - это сигнальная система, используемая для обмена информацией взаимодействующих другом людей и для координации этого взаимодействия. Естественно, на этом функциональность языка далеко не ограничивается, но для нижеизложенного важна

Comments

[koshatosha]

Іноді здається, що Дубинянський -- це ваше, геноссе, погонялово на "УП"... :-)
Ви наче кажете про якусь абстракцію, а не країну, населення якої жорстко трахнули чотири рази впродовж якихось 30-ти років, і тепер знов трахають, але м'яко. Проте перманентно.
На превеликий жаль, ваші прямолінійні рецепти, на позір прості для сприйняття і навіть виконання (за умови масового психозу), нічого доброго (крім окупації і розділення, що можливо, і відповідає сподіванням частини населення) не віщують.
Що ж до мовно-стурбованих (до яких я, безумовно, належу): ми з вами розуміємо, що їх є три групи: мрійники, провокатори та ідіоти. Як це буває, іноді вони змішуються. Правда така, що серед них нема прагматиків (хіба що провокатори).
Тобто, якщо мрійники (бо більше нема кому) не будуть педалювати питання національного маркера (яким не може вважатись ні закон, ні наука, ні економіка, ні військо, ні технології -- принаймні, на даному етапі державності), проект "Україна" зійде на маргінес остаточно.
Крім того, впровадження України-як-джерела-і-продукту-української-культури (так, так, на базі мови) цілком сподівано полегшить соціальне розрізнення. Адже наразі спектр мудаків надто широкий: є "свої мудаки" -- від ВАЮ до, не знаю, Мірошниченка (І). Є "совкові мудаки" -- типу Медведчука-Табачника, а є ще ж "мудаки-при-владі", з яскраво вираженим "фінансовим" маркером.
І хоча моя мрія виглядає такою ж ілюзорною, як і ваша, я б хотів, щоб, для початку, ми змогли обирати між "своїх мудаків". Щоб хоч трохи від шизофренії відійти.

[kurt_eisemann]

Дело в том, что любые символы всегда ассоциативно привязываются к тем обстоятельствам, в которых они пропагандируются, к тем людям, которые их популяризируют, и к действиям этих людей. В том-то и проблема, что все мечтатели, о которых вы говорите, геноссе, не предлагая и не реализовывая ничего кроме показухи с вышиванками и прочей демонстративной украинскости, ассоциативно привязывают украинскость к своей беспомощности и бесполезности (я об этом говорил в конце текста). А тем самым они прямо толкают украинскость в маргинес (которого вы так хотите избежать), потому что их беспомощность вызывает отторжение, а параллельно такое же отторжение чисто автоматически, ассоциативно вызывает и привязываемая к ней украинскость. Причем это поведение резонирует с поведением названных вами идиотов и провокаторов, также позиционирующих себя украинцами. Это - катастрофа.

[koshatosha]

О, ні, геноссе! Катастрофа була 100 років тому. Наслідок (один з) цієї катастрофи парадоксальний: відбулась "уркаїнізація" населення при суттєвій деформації мовного простору.
Що ж до вишиванок і показової українськості -- це дуже умовна категорія. Власне, вишиванки я б виніс за дужки. Схильні ж до показової українськості (а це, все ж, як правило, україномовні від народження (на відміну від мене) -- це люди, які чомусь думають, що майбутнє України має випливати з її минулого. Це засаднича помилка, характерна для багатьох пострадянських людей. Фактично, це реакція загнаної людини. І я їх розумію. Коли я бачу таку бздуру, як "Вареничная "Катюша"", залишки моєї знаменитої толерантності злітають вмить.
Гадаю, можна нагадати, що якихось 22 роки тому населення мало спільного ворога і спільну мету, але суто тактичну, не стратегічну. Формально, спільного ворога було подолано (...), спільну мету досягнуто. Потім настав гаплик. Тобто, був гаплик, потім він трохи змінив форму власності і зовнішні атрибути, і триває.

[kurt_eisemann]

Не было у населения никакой общей цели в конструктивном/созидательном смысле 22 года назад. Тогда произошел распад гигантской социально-политической структуры на более мелкие составляющие из-за ослабления сдерживающих факторов. Но этот распад произошел не благодаря серьезному стремлению частей к освобождению, а, если можно так выразиться, под действием «силы тяжести». Это был один из этапов уже наступившего гаплыка, который продолжается до сих пор. Будь у населения 22 года назад серьезные мотивы для консолидации и самоопределения, то, что вы называете гаплыком (в 90-е) - не наступило бы. Что 22 года назад, что сейчас - вся уркаинскость сводилась к бездеятельной показушности. Именно поэтому все в конечном итоге пришло к тому, что мы имеем сейчас.

[koshatosha]

Курт, друже, ви майже все те саме написали, що і я :-)
Щодо бездіяльної показушності, то тут все зрозуміло: відсутність пасіонарної еліти (а де їй було взятись? остання свідома еліта пішла за Мазепою до Бендер) і відсутність в діаспорі політичних менеджерів (і знов, де їм було взятись? Скоропадського мало хто підтримував і тоді), плюс певна логіка у тому, що чим довше живеш за радянської влади, тим складніше від цього відкараскатись.
Особисто я вважаю, що поступ є. Так, хотілося б більше. Все в наших руках, нє? ;-)
Все, припиняю вас тролити :-)