Парки Борейка
Джерело:borova.org
Вацлав Борейко народився 16 квітня 1764 р. у с. Самостріли Луцького повіту Волинського воєводства (нині Корецький р-н Рівненської обл.) у заможній сім’ї житомирського чашника (придворний, який завідував винними погре-
бами й підносив напої до королівського столу) Яна-Павла Борейка.
Вацлав навчався в школі при монастирі піарів у містечку Межиричі (нині с. Великі Межиричі Корецького р-ну Рівненської обл.), по закінченні якої вивчав право в Житомирі. В цьому місті він почав свою трудову діяльність
помічником адвоката. Після цього деякий час працюв у трибуналі м. Любліна. Вацлав Борейко був обраний делегатом від Волинського воєводства до польського сейму і регулярно виїздив на його засідання до Варшави.
У 1799 р. Вацлав Борейко успадкував батьківський маєток у с. Самостріли, у 1805 р. купив с. Висоцьк (нині Дубровицький р-н Рівненської обл.) (Hornowska, 1936; Kowałska, 1987).
У 1807 р. за поданням міністра освіти Росії В. Борейка було обрано членом-комісаром едукаційної комісії, створеної за ініціативоюві до мого педагога та громадського діяча Тадеуша Чацького для впорядкування на вчально-виховних фондів на Волині, Поділлі та Київщині. Кілька років Борейко очолював цю комісію. В 1832 р. він після 40-річної служби склав свої повноваження, залишившись почесним попечителем Рівненського повіту. Завдяки діяльності Борейка було відкрито низку парафіяльних шкіл. Він приділяв багато уваги розвитку школи при монастирі піарів у с. Межиричі, мріяв про її перетворення на гімназію, виділяв кошти на її утримання. В своєму маєтку в с. Самостріли він побудував капличку Межирецького монастиря (Pamięt niki domowe, 1845).
22 червня 1854 р. Вацлав Борейко помер у с. Дідівщина (нині Фастівський р-н Київської обл.), де й був похований (Hornowska, 1936;Kowałska, 1987).
Вацлав Борейко - автор педагогічної праці “O wychowaniu dzieci” (1853), історико-географічного нарису “Pamiętnik o Wołyniu”, який залишився не опублікованим, а рукопис загубився, та оригінальної публікації “Pamiętnik Waclawa Borejki o obyczajach і zwychajach” (Pamiętniki domowe, 1845), яка становить значний науковий інтерес для істориків, етнографів та спеціалістів з етики.
Одним з найважливіших аспектів багатогран ної діяльності В. Борейка було ландшафтне садівництво. Він підтримував тісні контакти з ботанічними садами Відня, Парижа, Кременця, Пулав, передавав ботанічним садам
і любителям рослини та насіння рідкісних видів. Так, до Кременецького ботанічного саду надходило стільки заявок на придбання насіння азалії понтійської (рододендрона жовтого - Rhododendron luteum Sweet.), що сад був не
в змозі їх забезпечити. Директор ботанічного саду Віллібальд Бессер звернувся до Вацлава Борейка з проханням допомогти в цій справі.
Борейко передав Кременецькому ботанічному саду велику кількість насіння азалії, зібраного в природі: таким чином він зробив значний внесок у розповсюдження цієї рослини в Європі (Мельник, 2008; Besser, 1810; Jankowski,
1923). Віллібальд Бессер високо цінував Вацлава Борейка як ботаніка та ландшафтного ар хітектора і назвав на його честь один із видів шипшин - Rosa borejkiana.
Вацлав Борейко заклав англійські сади в містечку Висоцьк на Волині, у Володарці, Мотовилівці (нині Фастівський р-н) та в Солтанівці (нині Васильківський р-н) на Київщині, а в родовому маєтку в с. Самостріли - перший на Волині приватний ботанічний сад.
У літературі дуже мало відомостей про сади В. Борейка. Наявна інформація дає підставу вважати, що вони відзначалися значною різноманітністю рослин. Так, у Володарському парку влітку на відкритому повітрі зростали
величні пальми, алое, апельсини та лимони, які взимку повертали до оранжерей. В оранжереях вирощували також орхідеї (Aftanazy,1993).
Багато екзотичних рослин зростало в приватному ботанічному саду В. Борейка в с.Самостріли, зокрема платани і тюльпанові дерева у відкритому ґрунті та лаври в теплицях. У 1805 р. цей сад відвідала княгиня Ізабела Чарторийська, яка була великим знавцем і пропагандистом англійських садів у Польщі. Вона була задоволена побаченим і зазначила «Widziałam rzecz osobliwą: bоtanikę w kontuszu» (бачила річ особливу - ботаніку в кунтушу *)
(Jankowski, 1923).
Після смерті Борейка його ботанічний сад відійшов до нових господарів і проіснував до 1880 р. Окремі платани дожили до 1950 р. При ботанічному саду функціонувала школа садівників, яка впродовж 30 років готувала висококваліфікованих спеціалістів (Jankowski,1923). Два закладені В. Борейком парки збереглися до наших днів у Мотовилівці та Висоцьку.
Присадибний парк у Мотовилівці було закладено на високому березі р. Стугна, де збереглися залишки давніх оборонних валів (Af tanazy, 1993). Парк створено на основі природної діброви. Окрім величних дубів черешчатих, збереглися поодинокі старі дерева липи серцелистої, густо покриті омелою, груші та одне дерево сосни. Коли на цій території розташовувалася Київська дослідна станція Інституту овочівництва та баштанства УААН, проводився догляд за парком, були сформовані ялинові та туєві алеї. Після розформування дослідної станції територія парку по крилася густими непрохідними заростями акації, берези бородавчастої, клена гостролистого, бруслини бородавчастої, бирючини, свидини, бузини трав’янистої. Цей чудовий пейзажний парк Вацлава Борейка потребує ре-
конструкції та збереження.
До наших днів у хорошому стані зберігся англійський сад, закладений Вацлавом Борейком на місці давнього городища у Висоцьку (Aftanazy, 1993), який місцеві жителі називають «Борейковим парком». На округлому
підвищенні мальовничого берега р. Горинь на площі 2,5 га зростають величні 200-річні дерева місцевої флори: граб, клен гостролистий, липа серцелиста, ясен високий та інтродукована модрина європейська. Цей парк є гідним
пам’ятником видатному ландшафтному архітектору і заслуговує охорони на правах парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.
Цікаво, що на малій батьківщині В. Борейка - в с. Самостріли народився і провів перші десятьроків видатний український ботанік академік В.І. Липський. У дитинстві він не міг не бачити величних платанів, тюльпанових дерев та лаврів, які зростали в саду Борейка. Дитячі враження відекзотичних рослин могли вплинути на становлення В.І.Липського як ботаніка та географа