Тридцяті роки прошлого століття...а наче сьогодні....
Оригинал взят у nazlo_vsemu в Тридцяті роки прошлого століття...а наче сьогодні....
Лариса Вакульницька
12 Min · Bearbeitet ·
була сьогодні на виставці Герої. спроба інвентаризації. 1937-1939 рр.
не зовсім мені зрозуміло, за яким принципом влаштована виставка - наче за тим, що це роботи з спецхрану художників, що були репресовані в ті роки. але якась вона сумбурна трохи, бо не всі з них вкладаються в названий період і, можливо, що не всі і були репресовані...
але що вам сказати. з одного боку є безліч цікавих робот. Вони повитягували з запасників декілька нових для мене Кричевських, Васильківських, Самокишів, Бокшаї, Зарецького, Яблонську в іншій її творчій манері та ін.
Також вивісили ті картини, які знайомі всім, хто прожив хоч частину дитинства за СРСР - настільки вони були розтиражовані.
До слова, на те вам парадоксально-типову історію для України: всім відома картина "Повернення" Костецького. Автора-назву не знаєте, а картину знаєте - ручаюсь.
Картина автобіографічна, Костецький, якого вже мобілізували під час оборони Києва, повернувся ненадовго додому - і це зустріч з сім'єю. Картину він намалював в 1947-му, а його сім'я в цей час була аж в Австралії. Вони, під час відступу німців з Києва і України, емігрували - це була єдина можливість вирватись з срср-івського раю. Є версія, що спочатку дружину німці відправили на роботу в Німеччину, але з іншого боку, яким чином з нею разом опинились діти? Так що я схиляюсь до більш очевидного - до еміграції за відступаючими німцями. Чомусь про це мало говорять, але так на Захід емігрувало пів-Києва і дві-третини української інтелігенції...
Костецькі вже більше ніколи не побачились. Тільки в кінці 60-х, коли "залізна завіса" трохи ослабла, дружина і син змогли приїхати... на могилу художника.
З іншого боку - під цю виставку повитягували і зразки специфічно радянського агітпропу, що творили репресовані художники і скульптори. Наче на машині часу в срср вернулась. (бррр).
я вам скажу, що можна не скучати за можливим парком ленінського періоду і не переживати тим, що потенційні експонати нищать - наявних леніних в запасниках музеїв вистачить на сто парків.
Гроші на виставку дав німецький ін-тут Гете (данке!).
Так мрію дожити до того часу, коли Україна зможе давати гранти біднішим країнам для підтримки їх мистецтва...
Лариса Вакульницька
12 Min · Bearbeitet ·
була сьогодні на виставці Герої. спроба інвентаризації. 1937-1939 рр.
не зовсім мені зрозуміло, за яким принципом влаштована виставка - наче за тим, що це роботи з спецхрану художників, що були репресовані в ті роки. але якась вона сумбурна трохи, бо не всі з них вкладаються в названий період і, можливо, що не всі і були репресовані...
але що вам сказати. з одного боку є безліч цікавих робот. Вони повитягували з запасників декілька нових для мене Кричевських, Васильківських, Самокишів, Бокшаї, Зарецького, Яблонську в іншій її творчій манері та ін.
Також вивісили ті картини, які знайомі всім, хто прожив хоч частину дитинства за СРСР - настільки вони були розтиражовані.
До слова, на те вам парадоксально-типову історію для України: всім відома картина "Повернення" Костецького. Автора-назву не знаєте, а картину знаєте - ручаюсь.
Картина автобіографічна, Костецький, якого вже мобілізували під час оборони Києва, повернувся ненадовго додому - і це зустріч з сім'єю. Картину він намалював в 1947-му, а його сім'я в цей час була аж в Австралії. Вони, під час відступу німців з Києва і України, емігрували - це була єдина можливість вирватись з срср-івського раю. Є версія, що спочатку дружину німці відправили на роботу в Німеччину, але з іншого боку, яким чином з нею разом опинились діти? Так що я схиляюсь до більш очевидного - до еміграції за відступаючими німцями. Чомусь про це мало говорять, але так на Захід емігрувало пів-Києва і дві-третини української інтелігенції...
Костецькі вже більше ніколи не побачились. Тільки в кінці 60-х, коли "залізна завіса" трохи ослабла, дружина і син змогли приїхати... на могилу художника.
З іншого боку - під цю виставку повитягували і зразки специфічно радянського агітпропу, що творили репресовані художники і скульптори. Наче на машині часу в срср вернулась. (бррр).
я вам скажу, що можна не скучати за можливим парком ленінського періоду і не переживати тим, що потенційні експонати нищать - наявних леніних в запасниках музеїв вистачить на сто парків.
Гроші на виставку дав німецький ін-тут Гете (данке!).
Так мрію дожити до того часу, коли Україна зможе давати гранти біднішим країнам для підтримки їх мистецтва...