Про бограч
Назва бограчу походить від угорського слова bograsc, в перекладі - казан. Тому й варити його слід на відкритому вогнищі у казані. Все інше - то вже не бограч. Я не претендую на правильність рецепту, але напишу, як його готую я. Про правильність можна сперечатися так само довго, як і про правильний борщ:)
Отже, перш ніж готувати бограч, слід дещо підготуватися. За день до поїздки на природу, де має у веселій компанії варитися бограч, потрібно замочити квасолю, а перед виїздом ще замісити круте тісто з борошна яйця і води (ну і посолити трохи звісно).
Доки хтось працьовитий готує дрова, розкладає вогнище і встановлює над ним казан, треба нарізати дрібненько копченого сала, цибулі. Коли вогонь під казаном горить, кладемо в нього дрібно порізане сало й підсмажуємо до утворення шкварочок. Жиру має бути багато. Шкварки потім при бажанні можна витягнути, але я залишаю, бо нарізаю сало дуже дрібно, що вони потім у бограчі майже непомітні. У гарячий жир кидаємо дрібно посічену цибулю, слідкуєм, щоб не пригоріла, а коли вона набуде золотистого кольору, кидаємо туди солодку(!) паприку. Швидко розмішуємо з цибулею. Важливо паприку не перепалити, тому одразу потрібно мати напоготові порізане шматками м'ясо. Я для бограча використовую яловичину та свинину десь в рівних пропорціях. М'яса у бограчі мусить бути багато(!). Добре перемішуємо, щоб м'ясо добре огорнулося засмажкою, додаємо трохи води, щоб лише злегка покрила мясо. Воно має тушкуватися, а не варитися. Коли почне булькати, підсолюємо, киидаємо лавровий лист, кмин, чорний мелений перець. Доки воно ще там трохи тушкується можна нарешті йти випити 50 грам:) Ще до мяса можна вкинути шматочок копченої свинячої лаби. Далі докидуємо у казан терту моркву, квасолю, доливаємо води, щоб злегка покривала вміст казана. Тепер можна знову за то всьо забути, залишивши чергового, щоб слідкував за вогнем, а тих, хто не має чим себе зайняти, напрягти нарізанням картоплі, та іншого добра, про яке піде мова далі. А, ну і казан має бути накритий кришкою!
Коли квасоля наполовину готова (якщо неготова а води зменшилося, доливаємо ще трохи води і чекаємо ще), закидуємо порізану дрібними кубиками картопельку, знову доливаємо води і перемішуємо. Нехай кипить. Тоді закидуємо порізані дрібно помідорки, після них солодкий болгарський перець, і гірку перчину. Я особисто додаю гостру пішту (то така паста з гострої паприки)
Можна обійтися просто гострим меленим перцем, але без нього ніяк. Бограч - це гостра страва, його можна лише зробити не дуже гострим, але пекти він трохи просто мусить:)
Так, як то вже скипить, пробуємо на сіль-перець, виправляємо. Закидуємо посічений часник, а тоді беремо заготоване тісто й усією компанією починаємо відщипувати малесенькі шматочки і закидувати його у киплячу воду. Хто не уявляє розмір цих чіперке (галушок), вони мають бути не більшими за півподушечки пальця. Коли чіперке кипнуть і будуть плавати на поверхні, докидуємо зелень петрушки, можна й укроп. Далі варто довірити сильній половині зняти важкий гарячий казан з вогню. Нехай ще постоїть під кришкою хвилин 10. Усьо! Можна подавати, бажано не у пластикові тарілки:)
Отже, перш ніж готувати бограч, слід дещо підготуватися. За день до поїздки на природу, де має у веселій компанії варитися бограч, потрібно замочити квасолю, а перед виїздом ще замісити круте тісто з борошна яйця і води (ну і посолити трохи звісно).
Доки хтось працьовитий готує дрова, розкладає вогнище і встановлює над ним казан, треба нарізати дрібненько копченого сала, цибулі. Коли вогонь під казаном горить, кладемо в нього дрібно порізане сало й підсмажуємо до утворення шкварочок. Жиру має бути багато. Шкварки потім при бажанні можна витягнути, але я залишаю, бо нарізаю сало дуже дрібно, що вони потім у бограчі майже непомітні. У гарячий жир кидаємо дрібно посічену цибулю, слідкуєм, щоб не пригоріла, а коли вона набуде золотистого кольору, кидаємо туди солодку(!) паприку. Швидко розмішуємо з цибулею. Важливо паприку не перепалити, тому одразу потрібно мати напоготові порізане шматками м'ясо. Я для бограча використовую яловичину та свинину десь в рівних пропорціях. М'яса у бограчі мусить бути багато(!). Добре перемішуємо, щоб м'ясо добре огорнулося засмажкою, додаємо трохи води, щоб лише злегка покрила мясо. Воно має тушкуватися, а не варитися. Коли почне булькати, підсолюємо, киидаємо лавровий лист, кмин, чорний мелений перець. Доки воно ще там трохи тушкується можна нарешті йти випити 50 грам:) Ще до мяса можна вкинути шматочок копченої свинячої лаби. Далі докидуємо у казан терту моркву, квасолю, доливаємо води, щоб злегка покривала вміст казана. Тепер можна знову за то всьо забути, залишивши чергового, щоб слідкував за вогнем, а тих, хто не має чим себе зайняти, напрягти нарізанням картоплі, та іншого добра, про яке піде мова далі. А, ну і казан має бути накритий кришкою!
Коли квасоля наполовину готова (якщо неготова а води зменшилося, доливаємо ще трохи води і чекаємо ще), закидуємо порізану дрібними кубиками картопельку, знову доливаємо води і перемішуємо. Нехай кипить. Тоді закидуємо порізані дрібно помідорки, після них солодкий болгарський перець, і гірку перчину. Я особисто додаю гостру пішту (то така паста з гострої паприки)
Можна обійтися просто гострим меленим перцем, але без нього ніяк. Бограч - це гостра страва, його можна лише зробити не дуже гострим, але пекти він трохи просто мусить:)
Так, як то вже скипить, пробуємо на сіль-перець, виправляємо. Закидуємо посічений часник, а тоді беремо заготоване тісто й усією компанією починаємо відщипувати малесенькі шматочки і закидувати його у киплячу воду. Хто не уявляє розмір цих чіперке (галушок), вони мають бути не більшими за півподушечки пальця. Коли чіперке кипнуть і будуть плавати на поверхні, докидуємо зелень петрушки, можна й укроп. Далі варто довірити сильній половині зняти важкий гарячий казан з вогню. Нехай ще постоїть під кришкою хвилин 10. Усьо! Можна подавати, бажано не у пластикові тарілки:)